Рішення

від 20.11.2018 по справі 914/1301/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018 Справа №914/1301/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Львів» , м.Львів

про стягнення заборгованості.

Ціна позову - 24142,05грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився.

Заяв про відвід не поступало, та в судових засіданнях присутнім представником позивача не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Львів» про стягнення заборгованості в сумі 24142,05грн., з якої 17850,00грн. - основний борг, 4516,05грн. - штрафні санкції, 412,26грн. - 3% річних та 1363,74грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 03.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 25.09.2018 року. Враховуючи подане клопотання представника позивача, з метою повного і всестороннього з'ясування та дослідження всіх обставин спору, а також враховуючи неявку в судове засідання відповідача, ухвалою суду від 25.09.2018 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 06.11.2018 року. Ухвалою суду від 06.11.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 20.11.2018р.

В судове засідання 20.11.2018р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити.

В судові засідання 25.09.2018р., 06.11.2018р. та 20.11.2018р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано, вимоги ухвал суду не виконано. Причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомлено, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень, повідомленнями про вручення поштових відправлень №7906903072746, №7906902984962 та поштовим конвертом з повідомленням про вручення №7901412002060, який повернутий на адресу суду із довідкою підприємства поштового зв'язку інші причини, що не дали змоги вручити .

Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Львів» є: 79069, м.Львів, вул.Брюховицька, буд.52.

Відповідачу надіслано ухвали господарського суду Львівської області від 03.09.2018р., від 25.09.2018р. та від 06.11.2018р. рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси зазначені у позовній заяві та витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, відтак відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи судом. Крім цього, сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважних представників не обов'язковою, та те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору №16 від 07.06.2017р. про надання послуг, оплати в розмірі 17850,00грн., за надані автомобілем НОМЕР_1 послуги згідно акту надання послуг №171 від 30.09.2017р., не здійснив, тому просить суд стягнути вказану заборгованість. Окрім того, за прострочення оплати позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 1363,74грн., 3% річних в розмірі 412,26грн., а також на підставі договору штрафні санкції в сумі 4516,05грн., з якої - 3266,55грн. пеня та 1249,50грн. 7% штрафу.

Письмового відзиву/заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

07.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світло-Львів» (замовник) та Філією Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» 66 Управління начальника робіт (виконавець) укладено договір №16 про надання послуг автомобілем НОМЕР_2, згідно із п.п. 1.1 якого виконавець зобов'язується протягом дії договору надавати замовнику послуги автомобілем НОМЕР_3, 1990р.в., № шасі 55110045908, колір - зелений, з водієм (далі - послуги), в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується приймати та в повному обсязі сплатити за надані послуги плату.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору №16 від 07.06.2017р. сторони погодили, що за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю суму, визначену Актом приймання-передачі наданих послуг, за відповідний місяць з вказанням кількості та об'єму наданих послуг, виходячи із розрахунку вартості маш/год без ГІММ (з ПДВ) за 1 годину. (Калькуляція вартості машино-години експлуатації автомобіля НОМЕР_3 - Додаток №1 до Договору). Замовник зобов'язаний перерахувати суму, визначену в Акті приймання-передачі наданих послуг, до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Якщо 10-те число припадає на вихідний (неробочий) день, то оплата за послуги має бути здійснена до 10-го числа.

Згідно із 3.2.2 договору №16 від 07.06.2017р., замовник зобов'язаний оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в Розділі 2 договору.

Відповідно до п. 6.1 договору №16 від 07.06.2017р. договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.12.2017 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору №16 від 07.06.2017р. про надання послуг автомобілем НОМЕР_2 позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 17850грн. 00коп. (з ПДВ), що підтверджується актом надання послуг №171 від 30.09.2017р. на суму 17850,00грн. (з ПДВ), який підписано сторонами та скріплені їх печатками без жодних зауважень чи застережень.

Позивач зазначає, що відповідачу було надіслано претензію №848 від 30.11.2018р. із вимогами погасити заборгованість та штрафні санкції, що підтверджується описом вкладенням у цінний лист від 01.12.2017р. із зазначеним номером поштового відправлення 7903704415953. Проте, як стверджує позивач, відповідачем дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач свої зобов'язання не виконав, оплати вартості наданих послуг за договором в розмірі 17850,00грн. не здійснив.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із вимогами ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість перед позивачем з основного боргу становить 17850,00грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 роз'яснено, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-24гс12 від 27.04.2012р.

Згідно із п. 4.4. договору №16 від 07.06.2017р. відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов'язання (зокрема, за недотримання строків сплати, зазначених в п.2.3. Договору) з винної сторони стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Так, згідно із п. 4.4. договору №16 від 07.06.2017р. позивач за період з 11.10.2017р. по 11.04.2018р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 3266грн. 55коп., а також позивач на загальну суму заборгованості нарахував відповідачу 7% штрафу в розмірі 1249грн. 50коп. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 412грн. 26коп. за період з 11.10.2017р. по 18.07.2018р. та інфляційні втрати в розмірі 1363грн. 74коп. за період з 11.10.2017р. по 18.07.2018р. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, представлені позивачем, встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки в нарахуванні інфляційних втрат. Відтак, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду розмір інфляційних втрат становить 1228,73грн. В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати основного боргу, проведених позивачем нарахувань, доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення 17850грн. 00коп. - основного боргу, 1228грн. 73коп. - інфляційних втрат, 412грн. 26коп. - 3% річних, 1249грн. 50коп. - 7% штрафу, 3266грн. 55коп. - пені є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світло-Львів» (79069, м.Львів, вул.Брюховицька, буд.52, ідентифікаційний код 40306773) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 3, ідентифікаційний код 24308317) 17850грн. 00коп. - основного боргу, 1228грн. 73коп. - інфляційних втрат, 412грн. 26коп. - 3% річних, 1249грн. 50коп. - 7% штрафу, 3266грн. 55коп. - пені та 1708грн. 44коп.- судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 22.11.2018р.

Суддя Іванчук С.В.