Рішення

від 22.11.2018 по справі 924/836/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2018 р.Справа № 924/836/18

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Крамар С.І., при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" с. Студінка Калуський район Івано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУЛІВ" с. Теремківці Чемеровецький район Хмельницької області

про стягнення 262 096,10 грн., з яких: 246 489,60 грн. - основний борг, 14370,68 грн. - пеня, 1235,82 грн. - 3% річних

Представники сторін: не з'явились

Суть спору: 06.09.2018 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" с. Студінка Калуський район Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУЛІВ" с. Теремківці Чемеровецький район Хмельницької області про стягнення 262 096,10 грн., з яких: 246 489,60 грн. - основного боргу, 14370,68 грн. - пеня, 1235,82 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору поставки №34 від 20.04.2018р.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ «Вудгофф» поставило ТОВ «НАУЛІ» товар на суму 306 489,60 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р746 від 06.06.2018р. та видатковою накладною №746 від 06 червня 2018 року. У зв'язку з частковою оплатою відповідачем одержаного боргу станом на 04.09.2018р. існує заборгованість на суму 246489,60 грн. Позивач стверджує про надіслання відповідачу письмової вимоги №15 від 09.08.2018р. з метою досудового врегулювання спору до 09.08.2018 року. За неналежне та несвоєчасне виконання зобов'язань на підставі п. 7.3 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення 14370,68 грн. – пені та 1235,82 грн. - 3% річних.

У відзиві поданому 10.10.2018р. відповідач зазначив, що спірного договору від 20.04.2018р. не підписував та заявлена до стягнення пеня є безпідставною. При цьому, останній визнав факт поставки товару на підставі товарно-транспортної накладної № Р746 від 06.06.2018р. та надав докази повної оплати, зокрема платіжні доручення №688 від 14.08.2018р. на суму 60000,00 грн., №711 від 12.09.2018р. на суму 124000,00 грн., №714 від 17.09.2018р. на суму 122489,60 грн.

У відповіді на відзив від 20.10.2018р. позивач вказав, що письмовий підписаний примірник договору поставки №34 від 20.04.2018р. був надісланий відповідачу, однак не повернутий, а лише надісланий останнім електронною поштою як сканкопія, яку додано до позовної заяви. Посилаючись на ст. 692 ЦК України зазначив, що в будь-якому разі покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому, підтвердив факт оплати відповідачем основного боргу в повному обсязі після порушення провадження у справі №924/836/18, у зв'язку з чим просить закрити провадження в частині стягнення основного боргу, підтримує решту позовних вимог. Представник позивача у відповіді на відзив просить проводити розгляд справи без його участі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, однак належним чином повідомлені про дату, місце та час судового розгляду справи, що підтверджується розпискою від 12.11.2018р. та технічними засобами фіксування судового процесу.

Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, заяву про закриття провадження, судом встановлено та враховується наступне.

Позивач надав завірену копію договір поставки №34 від 20.04.2018р. між ТОВ "Вудгофф" (продавець) та ТОВ "НАУЛІВ" (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар, найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього договору, вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів на товар: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; податкову накладну складену відповідно до вимог ст. 201 Податкового Кодексу України та зареєстрованої в єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.2 договору).

У Розділі 4 договору передбачено, що ціна товару узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії товару та зазначається у рахунку-фактурі та видатковій накладній на товар, які є невід'ємними частинами цього договору. Оплата за товар здійснюється у національній валюті України в безготівковому вигляді, шляхом 100% передоплати грошових коштів на банківський рахунок постачальника або протягом термінів зазначених в кожному виставленому рахунку.

У п. 7.3 договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати останній сплачує пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п.п. 12.1, 12.11 даний договір є чинним лише у разі, якщо його укладено у письмовій формі та підписано повноважними представниками сторін. Даний договір та всі документи, що відносяться до нього, передані з допомогою факсимільного або електронного зв'язку мають юридичну силу до моменту одержання оригіналів поштою або іншими видами зв'язку.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019р., а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором - до моменту їх повного виконання (п. 12.2 договору).

Згідно з п. 12.5 цей договір укладено у двох екземплярах рівної юридичної сили - по одному для кожної із сторін. Договір, складений через факсимільний зв'язок, має юридичну силу до моменту обміну оригіналами.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (Євро лак Синій та Євро лак Червоний 60 у мішках) на суму 306 489,60 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р746 від 06.06.2018р. та не заперечується сторонами. Позивачем додано копію видаткової накладної №746 від 06 червня 2018 року на суму 306489,60 грн., яка підписана зі сторони ТОВ „Вудгофф”.

Позивач стверджує, що надіслав відповідачу вимогу про сплату 306489,60 грн. з актом звірки станом на 09.08.2018р., однак докази надіслання та отримання відповідачем вказаної вимоги в матеріалах справи відсутні.

Відповідачем частково оплачено 14.08.2018р. 60000,00 грн. за отриманий товар, у зв'язку з чим станом на 04.09.2018р. заборгованість склала 246489,60 грн.

У зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем взятих зобов'язань позивач, на підставі п. 7.3 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення, окрім основного боргу, 14370,68 грн. – пені та 1235,82 грн. - 3% річних.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Із положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу.

Так, позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 306 489,60 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р746 від 06.06.2018р. та не заперечується сторонами.

Матеріали справи не містять доказів поставки товару, визначеного у товарно-транспортній накладній №Р746 від 06.06.2018р., саме на виконання договору №24 від 20.04.2018р., та доказів надання позивачем товаро-супровідних документів відповідачу у відповідності до п. 3.2 договору.

Ухвалами суду від 11.09.2018р. та від 10.10.2018р. позивача було зобов'язано надати в судове засідання оригінали договору поставки №34 від 20.04.2018р., однак останнім, укладеного у письмовій формі, договору, підписаного повноважними представниками сторін, суду не надано.

За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи відсутність доказів укладення спірного договору поставки №34 від 20.04.2018р. у письмовій формі на виконання п. 12.1 договору та у відповідності до ст. 639 ЦК України, неподання позивачем витребуваного оригіналу договору, заперечення відповідача щодо його укладення загалом, договір поставки №34 від 20.04.2018р. як доказ судом до уваги не приймається.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Судом встановлено, що факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару не оспорюється сторонами. При цьому, обов'язок відповідача з оплати за товар виник після його прийняття на підставі товарно-транспортної накладної №Р746 від 06.06.2018р.

Відповідачем після відкриття провадження у справі №924/836/18 погашено в повному обсязі основний борг за отриманий 06.06.2018р. товар в розмірі 246 489,60 грн., що підтверджується доданими платіжними дорученнями №711 від 12.09.2018р. на суму 124000,00 грн., №714 від 17.09.2018р. на суму 122489,60 грн., з огляду на що суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача від 20.10.2018р. та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрити провадження по справі №924/836/18 в частині позовних вимог про стягнення 246 489,60 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на вищевикладене та закриття провадження по справі в частині сплати основного боргу, позивачу належить повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3697,35 грн., перерахований згідно з платіжним дорученням №1278 від 04.09.2018р.

У зв'язку простроченням повної оплати за отриманий товар, позивач у відповідності до ч.2 ст. 625 та ст. 692 ЦК України нарахував до стягнення 1235,82 грн. три відсотки річних та на підставі п. 7.3 договору 14370,68 грн. пені за період з 06.07.2018р. по 04.09.2018р.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Враховуючи недоведеність наявності договірних відносин між сторонами, на підставі яких заявлено до стягнення пеню, суд вважає за належне у стягненні 14370,68 грн. пені відмовити.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем визнано факт отримання товару від позивача, підписання останнім товарно-транспортної накладної №Р746 від 06.06.2018р., наявність прострочення грошового зобов'язання з оплати за отриманий товар, належний розмір заявлених до стягнення 3% річних за визначений період, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1235,82 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, закриття провадження у справі в частині основного боргу, позов належить задовольнити частково та стягнути з відповідача 1235,82 грн. - 3% річних. У решті позову належить відмовити.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 24, 73, 74, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, п. 2 ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі №924/836/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" с. Студінка Калуський район Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУЛІВ" с. Теремківці Чемеровецький район Хмельницької області в частині 246 489,60 грн. основного боргу закрити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" с. Студінка Калуський район Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУЛІВ" с. Теремківці Чемеровецький район Хмельницької області в частині стягнення 1235,82 грн. - 3% річних та 14370,68 грн. – пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУЛІВ" (31600, вул. Польова, буд. 1, с. Теремків ці, Чемеровецький район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 38800567) на користь товариству з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" (77334, вул. Лесі України, 36, с. Студійка, Калуський район, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 36894669) 1235,82 грн. - 3% річних, 18,54 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" (77334, вул. Лесі України, 36, с. Студійка, Калуський район, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 36894669) з Державного бюджету України 3697,35 грн. судового збору, перерахованого згідно з платіжним дорученням №1278 від 04.09.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України.

Суддя                                                                      С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим.:

1. - до справи,

2. - позивачу (77334, вул. Лесі Українки, 36, с. Студінка Калуський район Івано-Франківської області) ;

3. - відповідачу (31609, вул. Польова, 1, с. Теремківці Чемеровецький район Хмельницької області).