Рішення

від 22.11.2018 по справі 925/943/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року Справа № 925/943/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - представник не з'явився,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» , м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології

будівництва - Черкаси» , м. Черкаси

про стягнення 5 695 грн. 31 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва - Черкаси» про стягнення з відповідача 5 695 грн. 31 коп., а саме: 4 000 грн. 02 коп. основного боргу, 1 369 грн. 29 коп. інфляційних втрат та 326 грн. 00 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11 жовтня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 12 год. 00 хв. 08 листопада 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08 листопада 2018 року розгляд справи було відкладено на 22 листопада 2018 року на 12 год. 00 хв.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

В судовому засіданні, що відбулося 08 листопада 2018 року представник позивача позов підтримав та просив суд стягнути з відповідача зазначену вище заборгованість.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 вересня 2018 року було зобов'язано відповідача надати до суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2015 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 8 362 грн. 48 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

- № Рнк/СН-0044067 від 03 грудня 2015 року на суму 4 007 грн. 98 коп.;

- № Рнк/СН-0044957 від 14 грудня 2015 року на суму 1 452 грн. 90 коп.;

- № Рнк/СН-0045444 від 17 грудня 2015 року на суму 417 грн. 17 коп.;

- № Рнк/СН-0045638 від 21 грудня 2015 року на суму 2 484 грн. 43 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у вищенаведених видаткових накладних.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково сплативши 4 362 грн. 46 коп.

Таким чином позивач просив суд стягнути з відповідача 4 000 грн. 02 коп. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивач зобов'язався здійснити поставку товару, а відповідач в свою чергу - сплатити вартість поставленої продукції.

Позивач свої зобов'язання виконав повністю і поставив відповідачу товар.

Відповідач зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі на даний час не виконав.

Згідно ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вказано, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу . При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду строк оплати поставленого товару настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору купівлі-продажу, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов'язання відповідача перед позивачем по договору купівлі-продажу.

Таким чином з відповідача підлягає до стягнення 4 000 грн. 02 коп. боргу за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 1 369 грн. 29 коп. інфляційних втрат та 326 грн. 00 коп. 3% річних нарахованих за період з 22 грудня 2015 року по 10 вересня 2018 року на суму боргу 4 000 грн. 00 коп.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.» судом встановлено, що 3% річних та інфляційні позивачем нараховано вірно, а тому заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва - Черкаси» , АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35274682 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцент К» , вул. Братиславська, 11, м. Київ, ідентифікаційний код 32490244 - 4 000 грн. 02 коп. основного боргу, 1 369 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 326 грн. 00 коп. 3% річних та 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 22 листопада 2018 року.

Суддя А.В.Васянович