Рішення

від 05.11.2018 по справі 826/6159/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2018 року 09:54 № 826/6159/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до третя особаВідділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в місті Києві Державної адміністрації Комунального підприємства Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області, ПП Міміно , ОСОБА_2, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб провизнання протиправним та скасування запису №10731110035001864 від 14.03.2018 року. за участю представників сторін:

від позивача: Утушкін О.О.

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: не прибув

від третьої особи 1: не прибув

від третьої особи 2: не прибув

від третьої особи 3: не прибув

Відповідно до частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.11.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в місті Києві Державної адміністрації (надалі - Відповідач 1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ПП Міміно (надалі - третя особа 1), ОСОБА_2 (надалі - третя особа 2), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - третя особа 3), в якому просив суд: визнати нечинним та скасувати запис з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 10731110035001864 від 14.03.2018 року про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПП Міміно (код за ЄДРПОУ 24216207, юридична адреса: 03035, м. Київ, Солом'янський район, вул. Митрополита Василя Липківського, будинок 40) шляхом внесення відділом з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації відомостей про скасування даного запису.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 20.04.2018 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду по суті на 22.05.2018 р.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 22.05.2017 р. розгляд справи відкладено до 27.06.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. у відпустці.

Згідно Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 27.06.2017 р. розгляд справи відкладено до 14.08.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. на лікарняному.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 14.08.2017 р. розгляд справи відкладено до 08.10.2018 р. у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.

В судовому засіданні 08.10.2018 р. Судом залучено до участі у справі, в якості співвідповідача Комунальне підприємство Центр реєстрації Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області, відкладено розгляд справи до 22.10.2018 р.

Так, в судовому засіданні 22.10.2018 р. Позивачем заявлено клопотання про надання часу на ознайомлення з матеріалами справи, розгляд справи відкладено до 29.11.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що через неповернення кредитних коштів позичальниками, серед яких є ПП Міміно , заподіяно збитки Державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює виплати відшкодування коштів вкладникам банку. Крім того, Позивач зазначає, що в порушення вимог законодавства ПП Міміно не виконало вимоги законодавства та не звернулося до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

В судовому засіданні представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідача 1 надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Солом'янська районна в м. Києві, державна адміністрація, як суб'єкт державної реєстрації не вчиняла жодних дій щодо державної реєстрації припинення юридичної особи, оскаржуване рішення не приймала. Державні реєстратори відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації жодних реєстраційних дій щодо припинення юридичної особи ПП "МІМІНО", ідентифікцаійний код 24216207, не проводили. Тобто, належним відповідачем по справі є Комунальне підприємство "Центр реєстрації" Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області та/або державний реєстратор Комунального підприємства "Центр реєстрації" Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Мурзенко Андрій Володимирович.

Представники Відповідачів та третіх осіб, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. Відзиву на позовну суду не надали.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, що Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 14.03.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстрації" Містківської сільської ради Сватівського району Луганської області Мурзенко Андрієм Володимировичем було проведено реєстраційні дії Внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації за номером запису 10731100034001864 та Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації за номером запису 10731110035001864, щодо юридичної особи ПП "МІМІНО", ідентифікцаійний код 24216207.

Позивач не погоджується з вищезазначеними реєстраційними діями Відповідача 2, звернувся до суду із даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 29.11.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 37/30/07-СС, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 2525000,00 грн. на споживчі цілі з терміном остаточного погашення 29.11.2007 р. під 13,60 % річних.

Так, 05.08.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої процента ставка була змінена на 19 % річних.

В забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) і Приватним підприємством "Міміно" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 29.11.2007 р. № 37/30/130/07-СС, за яким Приватне підприємство "Міміно" передав, а Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" прийняв в іпотеку цілісний майновий комплекс № 1, загальною площею 1034,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який складається з магазину, загальною площею 520,3 кв.м., складу загальною площею 268,6 кв.м., тощо, та земельну ділянку загальною площею 0,2635 га, на якій розташований вищезазначений майновий комплекс, кадастровий номер НОМЕР_1.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором листом вих. № 14195/49.27-2200-49.27 від 21.06.2010 р. Банк звернувся до "Міміно" та позичальника з вимогою погашення кредитної заборгованості з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. по справі №46/433, яке залишено в силі постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 р. та Вищого господарського суду України від 07.06.2011 р., позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством Кредитпромбанк за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 29 листопада 2007 року на суму 3374956,40 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29 листопада 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Кредитпромбанк та Приватним підприємством Міміно , а саме: цілісний майновий комплекс, який належить Приватному підприємству Міміно та земельну ділянку, на якій розташовано цілісний майновий комплекс, шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності, що буде здійснений у процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Також, відповідно до рішення суду стягнуто з Приватного підприємства Міміно на користь Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк 25163,77 грн. державного мита та 232,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В подальшому, 18.12.2017 від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Господарського суду міста Києва надійшла заява, в якій банк просив залучити його до участі у справі № 46/433 у якості правонаступника Позивача - Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк ; винести ухвалу якою замінити сторону по справі № 46/433 за позовом ПАТ Кредитпромбанк до приватного підприємства Міміно про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: первісного стягувача - Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ; визнати причини пропуску строку для пред'явлення до виконання судового наказу Господарського суду міста Києва по справі № 46/433 поважними; відновити пропущений строк пред'явлення судового наказу Господарського суду міста Києва по справі № 46/433 до виконання; винести ухвалу про поновлення пропущеного строку для пред'явлення судового наказу Господарського суду міста Києва по справі № 46/433 до виконання; видати дублікат судового наказу по справі № 46/433 за позовом Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк до приватного підприємства Міміно про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 р. по справі №46/433 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Дельта Банк про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строків пред'явлення судового наказу та видачу дубліката судового наказу у справі №46/433.

В Ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 р. по справі №46/433 зазначено, що матеріали заяви ПАТ Дельта Банк (далі, Банк) не містять доказів на підтвердження переходу права вимоги від Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк по кредитному договору №37/30/07-СС з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеному між ВАТ Кредитпромбанк (у порядку застосування положень Закону України Про акціонерні товариства Відкрите акціонерне товариство Кредитпромбанк (скорочена назва ВАТ Кредитпромбанк ) перетворено у Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк (скорочена назва ПАТ Кредитпромбанк )). Також, заявником не подано жодних доказів вчинення дій у період з 27.09.2013 до дати звернення до Господарського суду міста Києва із вказаною заявою, які б свідчили про його добросовісність у питанні захисту своїх прав за договором купівлі-продажу прав вимоги. Зазначене свідчить про необґрунтованість вимоги заявника про залучення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до участі у справі №46/433 у якості правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк та, як наслідок, похідних вимог про поновлення строків пред'явлення судового наказу та видачу дубліката судового наказу у справі №46/433.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 у справі №46/433 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 у справі №46/433 залишено без змін.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені чинними на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - Закон).

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: заявник - голова комісії з припинення або уповноважена ним особа - у разі подання документів для державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно з п. 26. ч. 2 ст. 9 Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам: рішення про припинення юридичної особи має містити відомості про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог (п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону).

Частинами 10, 13 ст. 17 Закону встановлено, що для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи: 1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи. Для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Голова ліквідаційної комісії юридичної особи звертається до Державного реєстратора з заявою, в якій повідомляє про прийняття рішення про припинення юридичної особи, даний запис вноситься державним реєстратором до відомостей про юридичну особу з зазначенням голову ліквідаційної комісії.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що ОСОБА_5 призначено головою комісії з припинення або ліквідатор ПП "МІМІНО" засновниками товариства - ТОВ "НЕБО-2005" (Код ЄДРПОУ 33944601).

Суд звертає увагу, що Позивач не позбавлений права звернутися до засновників щодо порушення свої прав та оскаржити їх дії щодо прийняття рішення про припинення ПП "МІМІНО", який є боржником перед Позивача.

Крім того, згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено право на звернення до суду і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення ч. 3 ст. 8, ст. 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 5 КАС України.

Вирішуючи спір, Суд перш за все повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи Позивачем не надано Суду належних доказів того, що державним реєстратором (Відповідача 2) внесено запис з порушенням вимог законодавства.

Крім того, Суд приходить до висновку, що Позивачем вибрано не вірний спосіб захисту порушених його прав.

Також, Суд звертає увагу, що в частині щодо визнання нечинним рішення Відповідача 2, Суд зазначає наступне.

Встановлені статтями 5, 245, 264 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними, разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, так, зокрема, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта. При цьому вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.

Суд звертає увагу, що рішення державного реєстратора за своєю природою не є нормативно правовим актом, а є актом індивідуальної дії, то в даному випадку дане рішення не підлягає визнанню нечинними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010 у справі № К-23575/10.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2 - 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б) відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук