Постанова

від 22.11.2018 по справі 805/491/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року справа №805/491/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю представника відповідача Груєнка С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (повний текст складено 20 березня 2018 року в м. Слов'янськ) у справі № 805/491/18-а (суддя І інстанції - Логойда Т.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Саніта" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Саніта" (далі - ТОВ "Саніта") звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, а тому згідно з п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на час проведення антитерористичної операції до її закінчення звільнено від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у вказаний період до нього не застосовуються. В порушення вказаних норм відповідач надіслав йому вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2017 року № Ю-145-23 на суму 5 608,54 грн. та рішення від 26.10.2017 року № 0000804812 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 11951,81 грн., з яких штраф у сумі 8289,19 грн. за період з 21.01.2016 року по 20.10.2017 року та пеня у сумі 3662,62 грн.

У зв'язку з наведеним позивач просив: - скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2017 року № Ю-145-23; - скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 26.10.2017 року № 0000804812.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі № 805/491/18-а позов задоволено. Скасовано вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2017 року № Ю-145-23. Скасовано рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 26.10.2017 року № 0000804812.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що якщо платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов'язані виконувати всі вимоги Закону № 2464.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Саніта" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який зареєстрований та здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції (с.Урзуф, Мангушського р-ну Донецької обл.).

Перебуває на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, включеного до переліку, що зазначений у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України.

З метою звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, що визначені ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, платник єдиного внеску вчинив наступні дії: - 06.09.2016 року звернувся до органу доходів і зборів із заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків.

Між тим, Головним управлінням ДФС у Донецькій області вказаному платнику надіслано: - вимогу від 07.08.2017 року № Ю-145-23 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 5608,54 грн.

Рішення від 26.10.2017 року № 0000804812 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 11951,81 грн., з яких штраф у сумі 8289,19 грн. за період з 21.01.2016 року по 20.10.2017 року та пеня у сумі 3662,62 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка визначає платників єдиного внеску, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 8 та 9 ст. 9 вказаного Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Аналогічні положення передбачені щодо рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів та пені, яке також є виконавчим документом (ч.ч. 14 та 15 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

15.10.2014 року набрав чинності Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (Закон від 02.09.2014 року № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Пунктом 4 ст. 11 вказаного Закону внесено зміни до певних законів України, зокрема розділ VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

"Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу."

Відповідно до п.п. 101.1 та 101.5 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Недоїмка позивача з єдиного внеску, що виникла за спірний період, відповідачем не списувалася. Як пояснив представник відповідача, така недоїмка списуватися не буде через те, що, на думку органу доходів і зборів, підстави для звільнення позивача від сплати сум єдиного внеску відсутні.

13.03.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці", яким до розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" внесено такі зміни: "пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4".

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" надано визначення термінів:

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014;

період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.

Вказаний Перелік втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.

До вказаних Переліків внесено, зокрема с.Урзуф Першотравневого р-ну (перейменовано в Мангушський р-н) Донецької обл., де зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність позивач.

На час вирішення справи Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президент України не приймав, тобто, період проведення антитерористичної операції ще триває.

Отже, термін, протягом якого платник єдиного внеску має право звернутись до органу доходів і зборів з відповідною заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків (п. 9-4 розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"), ще не закінчився.

Таким правом позивач скористався, що не позбавляє його права на повторне звернення протягом встановленого терміну.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Сертифікати щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати видають за зверненнями суб'єктів господарювання, якими відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України є юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Законодавство не містить вимог щодо дати отримання сертифікату про настання обставин непереборної сили, а чітко визначає, що такий сертифікат є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань протягом терміну дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Відповідний сертифікат про настання обставин непереборної сили, який є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, позивач не отримав.

Між тим, отримання сертифікату про настання обставин непереборної сили в спірних правовідносинах не є обов'язковим, оскільки суб'єкт господарювання (позивач) в силу закону звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що автоматично звільняє його від відповідальності за невиконання вказаних зобов'язань протягом терміну дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

З огляду на наведене посилання представника відповідача на не підтвердження позивачем належним чином настання обставин непереборної сили є неприйнятними.

Враховуючи наведене, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, період проведення якої триває, і з метою звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску він вчинив відповідні дії, тому на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції він звільнений від сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції, що передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, у вказаний період до нього не застосовуються.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі ВАТ "Нефтяная компания ЮКОС" проти РФ (заява №14092/04, п. 559 рішення ЄСПЛ), зазначив, що перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.

В спірних правовідносинах - в частині рішення про застосування штрафу та пені - втручання суб'єкта владних повноважень не відповідає національному законодавству.

В частині вимоги про сплату боргу - втручання суб'єкта владних повноважень відповідає національному законодавству, оскільки воно відбулося в межах наданих повноважень - надіслання платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимог про її сплату, є обов'язком органу доходів і зборів.

Між тим, таке втручання не є достатньо зрозумілим для платника єдиного внеску, щоб дозволити йому передбачати наслідки своїх дій.

Так, позивач в силу закону звільнений від виконання своїх обов'язків (обов'язків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

В той же час надсилаючи позивачу вимогу про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідач не врахував те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, і факт її надіслання органом доходів і зборів породжує у платника певні обов'язки (сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею), передбачені ч. 4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від виконання яких він не звільнений.

Подальше ж невиконання платником єдиного внеску такої вимоги чи не оскарження вимоги в судовому порядку породжує обов'язок органу доходів і зборів надіслати вимогу про сплату недоїмки до підрозділу державної виконавчої служби (ч. 4 ст. 25 вказаного Закону).

Отже, подальше невиконання платником єдиного внеску чинної вимоги призведе до негативних наслідків для такого платника і до порушення його прав та законних інтересів, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

З огляду на наведене та враховуючи заявлені позовні вимоги надіслана відповідачем вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені підлягають скасуванню.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 листопада 2018 року у справі № 805/918/16-а.

У зразковій справі Верховним Судом також зроблено висновки, що у межах спірних відносин накладення штрафу та нарахування пені відбулося за період з 21 серпня 2014 року до 25 грудня 2015 року, тобто за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ. Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21 серпня 2014 року до 25 грудня 2015 року є протиправним.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі № 805/491/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі № 805/491/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 22 листопада 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов