Постанова

від 19.11.2018 по справі 804/4344/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м  У к р а їн и 19 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/4344/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді  Білак С.В. (доповідач),  суддів:  Шальєвої В.А., Юрко І.В.,  розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року  у справі №804/4344/18  за позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів   до  Приватного підприємства "Союз-фарм" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,- ВСТАНОВИВ: "11" червня 2018 р.   Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до   Приватного підприємства "Союз-фарм"   в якому просило  стягнути з Приватного підприємства «Союз-фарм» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 36829,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог, визначених статтями 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», не сплачено в строк до 17.04.2018 року адміністративно-господарські санкції у сумі 36829,41 грн. за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Рішенням  Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 р. у справі № 804/4344/18 в задоволенні адміністративного позову   Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  до  Приватного підприємства "Союз-фарм"  про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 р. у справі № 804/4344/18, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відсутність осіб з інвалідністю, які б бажали працевлаштуватися на підприємство не може вважатися обставиною відповідно до якої учасник господарських відносин не несе господарську правову відповідальність. Відсутність працюючих осіб з інвалідністю на підприємстві може свідчити тільки про те, що суб'єктом господарювання не створені належні умови для праці осіб з інвалідністю (низька заробітна плата, неприйнятні умови праці). Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому апеляційний перегляд здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та під час апеляційного перегляду справи підтверджено, 30.01.2018 року Приватним підприємством «Союз-фарм» подано звіт №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік. За звітом відповідача форми № 10-ПІ у 2017 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 17 осіб; штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві становила 1 особа; кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - «-» осіб. У рядку 6 звіту форми № 10-ПІ відповідачем визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих для працевлаштування осіб з інвалідністю «-», тобто адміністративно-господарські санкції на підприємство нараховуватись не повинні. Згідно з розрахунком суми позову наданим позивачем, Приватним підприємством «Союз-фарм» не сплачено адміністративно-господарські санкції у сумі 36829,41 грн. Станом на день звернення до суду відповідачем не сплачено вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з ст. 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. У частині 1 статті 20 зазначеного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Аналіз вказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов'язок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. Протягом 2017 року відповідачем до Дніпровського центру занятості щомісячно подавався звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (31.01.2017 року, 28.02.2017 року, 31.03.2017 року, 30.04.2017 року, 11.05.2017 року, 30.06.2017 року, 31.07.2017 року, 31.08.2017 року, 30.09.2017 року, 31.10.2017 року, 30.11.2017 року, 31.12.2017 року). Кандидати Синельніквської міськрайонної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 166 від 12.07.2018 року, для заявленої Приватним підприємством «Союз-фарм» вакансії для осіб з інвалідністю на обліку в центрі зайнятості відсутні. Також зазначається, що представники Приватного підприємства «Союз-фарм» брали участь у ярмарках вакансій, семінарах, що проводилися Синельніквським міськрайонним центром зайнятості. Матеріали справи містять підтвердження того, що Приватним підприємством в газеті «Твій РЕГІОН» № 28 (1044) від 19 липня 2017 року було розміщено об'яву про наявність вакантної посади для особи з інвалідністю. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Викладене свідчить про належне виконання відповідачем покладеного на нього законом обов'язку щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості відповідно до нормативу, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування. Випадків відмови у працевлаштуванні інвалідів на заявлені вакансії з боку відповідача також не встановлено. З огляду на означене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до нормативів ст.19 Закону, у 2017 році відповідачем були виконані, оскільки протягом року на підприємстві було створено робочі місця для осіб з інвалідністю, направлялися звіти до центру зайнятості про існування вакансій для такої категорії працюючих. Отже, відповідач, як роботодавець, вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, свій обов'язок зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю виконав. Згідно з ч.1 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Згідно з ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. В силу ч. 3 ст. 18 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань. Отже, за умови виконання підприємством обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, своєчасного інформування центру зайнятості про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про безпідставну відмову особі з інвалідністю у прийнятті на роботу не виникає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій. З огляду на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи у суді першої інстанції, правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у суду апеляційної інстанції відсутні. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 02.04.2013 року у справі №21-95а13 та від 26.06.2012 року у справі №21-105а12. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Частиною п'ятою вказаної норми встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про відмову у задоволені адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення  Дніпропетровського окружного адміністративного суду  від  19 липня 2018 р. у справі № 804/4344/18 - залишити без задоволення. Рішення  Дніпропетровського окружного адміністративного суду  від  19 липня 2018 р. у справі № 804/4344/18 - залишити без змін. Повний текст постанови склдаено 22 листопада 2018 року. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, э остаточною та оскарженню не підлягає.     Головуючий - суддя                                                                      С.В. Білак                                суддя                                                                      В.А. Шальєва                                суддя                                                                      І.В. Юрко