Постанова

від 21.11.2018 по справі 826/12151/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Справа № 826/12151/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Цитадельна 4/7 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року у справі

за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

Цитадельна 4/7

до Київської міської ради,

державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Бандури Юрія Вікторовича

про визнання протиправним та скасування рішення,

зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Цитадельна 4/7 (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1), державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бандури Юрія Вікторовича (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 02.12.2010 р. № 284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва в частині щодо включення до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, які розміщені в Печерському районі, житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 4/7, що відображено в пункті 495 таблиці 6 Житлове господарство додатку № 6 Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Печерському районі до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 р. № 284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва ;

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40976083 від 07.05.2018 р. щодо реєстрації за Київською міською радою права комунальної власності на нежитлові приміщення з №1 по № 6 (група приміщень № 86), підвал літ. А загальною площею 165,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 4/7.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року провадження у справі було закрито.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що відповідач - КМР є суб'єктом владних повноважень, що ОСББ є єдиним власником будинку, який КМР протиправно включила до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що оскаржуване ним рішення КМР є нормативно-правовим актом, а також, що друга позовна вимога до державного реєстратора стосується протиправної реєстрації права власності на будинок, що належить ОСББ, та є похідною від першої.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явилися.

Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави передбачені КАС України для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з'явилися, в порядку ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 р. № 284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва вирішено питання про включення до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, об'єктів нерухомого майна, що розміщені в Печерському районі, житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 4/7, тобто, вирішено питання про право власності на нерухоме майно.

Право власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на вказане нерухоме майно було зареєстровано рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40976083 від 07.05.2018 р.

Судова колегія встановила, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку існує спір про право на нерухоме майно, щодо якого прийняті оскаржувані відповідачем рішення КМР та державного реєстратора, і даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а підсудний суду господарської юрисдикції.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень .

У п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Згідно з п. 1 ч. 1 с. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим, варто враховувати, що хоча публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад, в якому обов'язковою є участь суб'єкта владних повноважень, все ж таки сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких саме прав особа звернулася до суду.

При цьому, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення господарських правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових інтересів, то визнання протиправними таких рішень є способом захисту господарських прав та інтересів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. по справі № 815/6956/15 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді даної справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням КМР від 02.12.2010 р. № 284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва , яке оскаржується позивачем у цій справі, затверджено конкретний перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, до якого, зокрема включено й житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Цитадельна, 4/7.

Тобто предметом спору у даній справі є рішення суб'єкта владних повноважень про вирішення питання щодо правового режиму конкретного об'єкта нерухомого майна та рішення державного реєстратора щодо реєстрації відповідних прав на таке майно, які позивач вважає протиправними, стверджуючи про наявність в нього права власності на це майно.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства та підсудний суду господарської юрисдикції.

При цьому, доводи апелянта про те, що КМР є суб'єктом владних повноважень, є необґрунтованими, з огляду на вищезазначене.

Твердження апелянта про те, що оскаржуване ним рішення КМР є нормативно-правовим актом, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки таке рішення поширюється на виключне коло осіб та певні правовідносини, стосується конкретних об'єктів нерухомого майна і вичерпує свою дію після його реалізації.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження у справі через її непідсудність суду адміністративної юрисдикції.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ від 20.07.2006 р. у справі Сокуренко і Стригун проти України , Суд, зокрема зазначив, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі Zand v. Austria визначено, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів .

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Цитадельна 4/7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року - без змін.

При цьому, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Цитадельна 4/7 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 21 листопада 2018 року.

Головуючий суддя

Судді: