Рішення

від 09.11.2018 по справі 755/1330/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/1330/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Магльованій Н.І., Юдицькому К.О.

розглянувши у порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства Аріс-Інвест про стягнення нарахованої заробітної плати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд: стягнути з відповідача Приватного підприємства Аріс-Інвест на її користь заробітну плату у розмірі 9 374 гривні 29 копійок; моральну школу у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 2015 році її знайомі повідомили про вакантне місце геодезисти у ПП Аріс-Інвест . Після співбесіди із керівництвом підприємства її кандидатуру було затверджено. Узгодивши її трудові угоди у грудні 2015 році вона приступила до виконання трудових обов'язків у ПП Аріс-Інвест . У червні 2016 року вона написала заяву про звільнення за власним бажанням. Підставою написання заяви про звільнення було систематична невиплата їй заробітної плати. За час роботи на підприємстві, директор ПП Аріс-Інвест ОСОБА_3 повідомляла про те, що заробітна плата затримується не з її вини, проте, повністю буде виплачена їй згодом. Крім цього, при звільненні їй була видана на руки трудова книжка. Відповідно з довідки з пенсійного фонду за формою ОК-5: у грудні 2015 року їй була нарахована заробітна плата у розмірі 540 гривень. З січня 2016 року по травень 2016 року нарахована заробітна плата складала 5520 гривень. За травень та червень 2016 року заробітна плата склала - 2900 гривень. У липні - 414,29 гривень. А всього - 9 374,29 гривень. Нараховану заробітну плату вона не отримувала. Вона звернулася до ПП Аріс-Інвест із вимогою надати їй довідку по заробітній платі та провести розрахунок при звільненні. Проте, її заява залишилася без відповіді. За час роботи в ПП Аріс-Інвест вона сумлінно виконувала свої трудові обов'язки, працювала поза робочим часом, нарікань з боку керівництва ПП Аріс-Інвест не мала, до дисциплінарної відповідальності не притягалася. Дії відповідача (відмова у виплаті заробітної плати) направлені на уникнення від проведення з нею розрахунку та сплаті їй належних сум. І на її думку, дії ПП Аріс-Інвест незаконні, порушують її трудові права, у зв'язку із чим, вона змушена звертатися до суду із даним позовом. Неправомірними діями відповідача відносно порушень трудового законодавства їй була завдана моральна шкода, яку вона оцінює у розмірі 10 000 гривень. Так, моральна шкода завдана відповідачем полягає у тому, що при порушенні її трудових прав (невиплата заробітної плати) вона змушена здійснювати додаткові зусилля для організації свого життя та життя її родини.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року у вказаній справі було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

В подальшому, ухвалою суду від 24 травня 2018 року розгляд даної цивільної справи було постановлено проводити за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Уповноважений представник відповідача Приватного підприємства Аріс-Інвест в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив, правом подання відзиву не скористався.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з грудня 2015 року по червень 2016 року позивач перебувала у трудових відносинах з ПП Аріс -Інвест .

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України за формою ОК - 5, ПП Аріс - Інвест відзвітував про нарахування позивачу заробітної плати у наступних сумах: грудень 2015 року - 540 гривень; січень - квітень 2016 року - 1380 гривень на місяць, травень - червень 2016 - 1450 гривень на місяць та 414,29 гривень у липні 2016 року, всього: 9374,29 гривень.

14 липня 2017 року позивач звернувся із заявою до директора ПП Аріс-Інвест ОСОБА_3 про виплату їй заробітної плати.

В той же час, відповідач не надав відповіді на зазначений лист та заробітна плата позивачу виплачена не була.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 21 Закону України Про оплату праці визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За приписами ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги зокрема посилається на те, що відповідач має перед нею заборгованість по заробітній платі становить 9374,29 грн. При цьому, відповідач, будучи обізнаним про судовий розгляд даної справи, відзиву на позовну заяву не подав, доказів на спростування доводів позивача щодо наявності заборгованості, до суду не подав.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року у відповідача було витребувано копії, належним чином засвідчені: наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи ОСОБА_1; трудової книжки ОСОБА_1; відомості про отримання заробітної плати ОСОБА_1 в період з грудня 2015 року по липень 2016 року; довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за період з грудня 2015 року по липень 2016 року.

В той же час, відповідач, отримуючи копію ухвали суду про витребування доказів, залишив останню без виконання.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цмвільного процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За вказаних обставин, суд вважає що позивач довела, належними та допустимими доказами, за відсутності спростування відповідачем, у якого ухвалою суду були витребувані докази, свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 9 374 гривні 29 копійок

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми моральної шкоди в сумі 10 000,00 гривень, суд приходить до наступного.

За нормами ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач протягом достатньо тривалого часу була позбавлена джерела доходу, що об'єктивно спричинило душевні страждання та вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а відповідно позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, що є співмірним у розрізі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 409 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст. ст.12, 81, 141, 206, 263-265, 280-282, 275, 278, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка Закарпатської області, НОМЕР_1, виданий 18 серпня 1997 року Хустським РВ УМВС України в Закарпатській області, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) до Приватного підприємства Аріс-Інвест (м. Київ, вул. Амвросія Бучми, 5, оф. 409, код ЄДРПОУ 33345578) про стягнення нарахованої заробітної плати та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Аріс-Інвест на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 9 374 гривні 29 копійок та моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень, а всього 14 374 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 29 (двадцять дев'ять) копійок.

Стягнути з Приватного підприємства Аріс-Інвест на користь на користь держави судовий збір в розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: