Рішення

від 21.11.2018 по справі 904/4059/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2018м. ДніпроСправа № 904/4059/18 За позовом Приватного підприємства "Інвест-В", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфіш", с. Горінчово Закарпатської області

про стягнення 29 451,88 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Кожин В.В., довіреність №4/01-18 від 15 січня 2018 року, представник

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне підприємство "Інвест-В" звернулося до Господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфіш" заборгованість у розмірі 29 451,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № І-807 від 06 грудня 2016 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами про відкриття провадження у справі від 08.10.2018 та про відкладення розгляду справи від 31.10.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2018 та 31.10.2018 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання у справі на 31.10.2018. З 31.10.2018 відкладено розгляд справи на 21.11.2018.

У судовому засіданні 21.11.2018 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2016 року між Приватним підприємством "Інвест-В" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делфіш" (покупець) укладено договір поставки №І-807, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити у власність товар разом з товаросупроводжувальною документацією, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Згідно з п. 1.2 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на складі покупця, яка засвідчує момент передачі товару.

Поставка товару здійснюється партіями. Партією товару є кількість товару, що поставляється за окремим замовленням. Постачальник зобов'язується здійснити поставку певної кількості товару (партії) на умовах DDР у відповідності до правил Інкотермс 2010 "Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати", за адресою та в строк, вказані в замовленні або дотримуючись Графіку поставки товару. Умови транспортування (температура, вологість, санітарний стан транспортних засобів та інше) повинні відповідати вимогам нормативної документації України на кожний вид товару. Поставка Товару до місця поставки здійснюється транспортом та за рахунок постачальника. Витрати з транспортування товару до місця поставки несе постачальник (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.3.1 договору покупець має право повернути постачальнику товари, що були поставлені останнім покупцю, а постачальник зобов'язаний прийняти з відповідним відшкодуванням 100% сплаченої вартості або зменшення суми належної до сплати постачальнику грошових коштів у наступних випадках:

а) якщо термін придатності/зберігання товарів сплинув або до кінцевого терміну їх реалізації покупцем залишилося менш ніж 20% від загального терміну придатності;

б) якщо даний товар був повернений покупцю споживачем як неякісний протягом строку придатності/зберігання або некомплектний;

в) виявлення неналежної якості поставлених товарів при одержанні, підготовці до реалізації чи в період реалізації, та/або систематичне (два та більше разів) звернення споживачів до Покупця, щодо якості товарів, які постачаються Постачальником;

г) якщо товар не користується попитом у споживачів та не реалізовується більш ніж 90 календарних днів;

д) кінець сезону для сезонних товарів;

є) при наявності у покупця залишків позиції товарів, замість якої постачальником вводиться нова позиція;

ж) зміни постачальником базової упаковки товару за умови, що у покупця залишився товар зі старою базовою упаковкою. В такому випадку постачальник зобов'язаний забрати товар зі старою базовою упаковкою та за домовленістю сторін замінити його на товар з новою базовою упаковкою;

з) зміни постачальником штрих-коду товару за умови, що у покупця залишився товар зі старим штрих-кодом. В такому випадку постачальник зобов'язаний забрати товар зі старим штрих-кодом та, за домовленістю сторін, замінити його на товар з новим штрих-кодом;

и) якщо під час перевірки виявилося, що товари не відповідають вимогам діючого законодавства України та договору, або в зв'язку з їх реалізацією до покупця були застосовані санкції державних органів в порядку, передбаченому пунктом 4.1.4 цього договору;

і) отримання претензій та/або скарг від третіх осіб;

к) наявність заборони реалізації товару чи вилучення товару з вільного обігу у встановленому законом порядку;

л) укладення відповідної додаткової письмової угоди між сторонами.

Загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім видатковим накладним (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору покупець перераховує грошові кошти за отриманий товар протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару та передачі постачальником всієї необхідної товаросупроводжувальної документації.

На виконання умов договору позивач здійснив поставки відповідачу товару на загальну суму 17 725,94 грн. у сумі , що підтверджується видатковими накладними:

№1-00000787 від 11.02.2017 на суму 1 813,07грн., №І-00001030 від 21.02.2017 на суму 389,23 грн., №І-00001691 від 20.03.2017 на суму 1 469,52 грн., №І-00001871 від 25.03.2017 на суму 1 050,82 грн., №І-00002215 від 08.04.2017 на суму 1805,82 грн., №І-00002384 від 18.04.2017 на суму 1248,10 грн., №І-00002384 від 29.04.2017 на суму 634,62 грн., №І-00002857 від 08.05.2017 на суму 954,83 грн., №І-00002857 від 12.05.2017 на суму 1316,22 грн., №І-00003757 від 08.06.2017 на суму 1 338,90 грн., №І-00004295 від 27.06.2017 на суму 996,36 грн., №І-00004626 від 08.07.2017 на суму 1 1904,38 грн., №І-00005409 від 02.08.2017 на суму 611,60, №І-00006007 від 18.08.2017 на суму 1806,61 грн., №І-00006191 від 23.08.2017 на суму 571,09 грн.

В свою чергу, відповідачем лише частково оплачено товар 8626,18 грн. та здійснено повернення товару на суму 629,46 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем отриманий товар у повному обсязі не оплачений, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 13 096,48 грн., що і є причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору (п.5.5) строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 13 096,48 грн. покупець не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

У п. 5.7 договору сторонами обумовлено, що за підсумками кожного місяця покупцем надаються постачальнику акти звірки взаєморозрахунків. Постачальник зобов'язаний підписати акти звірки взаєморозрахунків протягом 10 днів з моменту його отримання від покупця або в такий самий строк надати письмові мотивовані зауваження. В разі якщо покупець в вищезазначений термін не отримає підписаний акт взаєморозрахунків або мотивовані зауваження на нього - акт вважається погоджений постачальником, а суми розрахунків - підтвердженими.

В матеріалах справи містять акт звірки взаємних розрахунків, підписаний відповідачем, відповідно до якого станом на 30.11.2017 заборгованість відповідача перед позивачем складає 15 096,48 грн. (а.с.59).

Із розрахунку суми основного боргу вбачається, що 10.04.2018 відповідачем здійснено часткову оплату у розмірі 2 000,00 грн., а відтак заборгованість станом на день звернення з позовом до суду складає 13096,48 грн. Також розмір вказаної заборгованості підтверджується довідкою позивача №110/09-19 від 06.09.2018.

За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 13 096,48 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 6 542,57 грн., 3% річних у розмірі 666,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 598,35 грн. та штраф у розмірі 6 548,24 грн.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.5 договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 7.2.3 договору (в редакції акту розбіжностей) у випадку, якщо строк прострочення платежу буде складати більше 1 місяця, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Керуючись с.259 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) на підставі цього договору, застосовується загальна позовна давність - 3 (три) роки (п. 9.2 договору).

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 6 542,57 грн. за період з 03.03.2017 по 30.09.2018 та штраф у розмірі 6 548,24 грн.

У п. 2.5 постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня , коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане , і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України , строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з п. 1.9 даної постанови пленуму день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіркою правильності нарахування пені, судом встановлено, що позивачем не враховані дані приписи постанови пленуму, а також позивачем не враховано, що оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня (п.5.5 договору), та відповідно розраховано пеню у невірні періоди.

З урахуванням викладено, судом здійснено перерахунок пені по кожній видатковій накладній окремо, врахувавши відстрочку здійснення оплати (21 календарний день з моменту поставки), віднявши відповідні оплати та повернення товару, а також обмеживши кожний період (за кожною накладною) шестимісячним терміном.

Відтак, розмір пені, який підлягає стягненню за загальний період з 03.03.2017 по 30.09.2018 складає 1 912,04 грн.

Розрахунок штрафу позивачем проведено вірно, а тому вимога про стягнення штрафу у розмірі 6 548,24 грн. підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 666,24 грн. за період з 03..03.2017 по 30.09.2018 та інфляційні втрати у розмірі 2 598,35 грн. за період з 03.03.2017 по 30.09.2018.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено допущення позивачем аналогічних помилок, що і при нарахуванні пені, а саме не враховано п. 5.5 договору (оплата товару протягом 21 календарного дня), а також часткові оплати та повернення товару, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 483,25 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, а тому вимогу про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню за березень 2017 року по вересень 2018 року у розмірі 1 615,84 грн.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 23 655,85 грн., з яких 13 096,48 грн. - основний борг, 1 912,04 грн. - пеня, 483,25 грн. - 3% річних та 1 615,84 грн. - інфляційні нарахування та 6 548,24 грн. - штраф.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 415,24 грн.

Щодо підсудності даної справи Господарському суду Дніпропетровської області.

За загальним правилом (ст. 27 Господарського процесуального кодексу України) позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом з цим, частиною 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

У 3.2 договору визначено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку певної кількості товару (партії) на умовах DDР у відповідності до правил Інкотермс 2010 "Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати", за адресою та в строк, вказані в замовленні або дотримуючись Графіку поставки товару. Умови транспортування (температура, вологість, санітарний стан транспортних засобів та інше) повинні відповідати вимогам нормативної документації України на кожний вид товару. Поставка Товару до місця поставки здійснюється транспортом та за рахунок постачальника. Витрати з транспортування товару до місця поставки несе постачальник (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору).

Як вбачається із видаткових накладних поставки товару за спірним договором здійснювалися у м. Дніпро, а тому суд доходить висновку про підсудність даного спору Господарському суду Дніпропетровської області.

Керуючись ст.ст. 2, 29, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Інвест-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфіш" про стягнення 29 451,88 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делфіш" (90430, Закарпатська область, Хустський район, с Горінчово, вул. Жуковського, 62, ідентифікаційний код 40946272) на користь Приватного підприємства "Інвест-В" (49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 40, офіс 27, ідентифікаційний код 36094250) заборгованість у розмірі 13 096 (тринадцять тисяч дев'яносто шість) грн. 48 коп., пеню у розмірі 1 912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 615 (одна тисяча шістсот п'ятнадцять) грн. 84 коп., штраф у розмірі 6 548 (шість тисяч п'ятсот сорок вісім) грн., 24 коп. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 415 (одна тисяча чотириста п'ятнадцять) грн. 24 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.11.2018

Суддя Н.М. Євстигнеєва