Рішення

від 20.11.2018 по справі 908/2174/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/110/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018 Справа № 908/2174/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_1, службове посвідчення № 035881 від 05.10.2015 р.;

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 28 від 30.10.2018 р.;

від відповідача - не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2174/18

за позовом: Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, буд. 22) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в особі:

позивач: Український державний фонд підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1)

до відповідача: Фермерського господарства «Україна Лайф» (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. 40 років Перемоги, буд. 30)

про стягнення 18486,90 грн.

СУТЬ СПОРУ:

23.10.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1-2942-18 від 19.10.2018 р.) Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в особі: позивач: Український державний фонд підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Україна Лайф» про стягнення на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств проіндексованої суми основного боргу в розмірі 15705,00 грн., пені в сумі 2467,52 грн. та 3% річних в сумі 314,38 грн. за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 53ФГ-2016 від 13.12.2016 р., що разом складає 18486,90 грн. Позов обґрунтований ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 626, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 216, 230 ГК України, ст. 2, 30 Бюджетного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» .

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2174/18 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.10.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/2174/18, якій присвоєно номер провадження 22/110/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 20.11.2018 р. об 11:30. Вказаною ухвалою зобов'язано позивача надати довідку від 02.12.2016 р. № 53 та докази направлення на адресу відповідача претензії № 60 від 16.04.2018 р. (належним чином засвідчені копії для приєднання до справи, оригінали - суду для огляду).

15.11.2018 року на адресу суду від позивача надійшов лист вих. № 143 від 14.11.2018 р., за змістом якого останній надає витребувані документи на виконання ухвали від 24.10.2018 р.

У судовому засіданні 20.11.2018 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

У судове засідання 20.11.2018 р. з'явилися прокурор та представник позивача.

Відповідно до ст. 222 ГПК України 20.11.2018 р. здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Прокурор в судовому засіданні 20.11.2018 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. При цьому зазначив, що підставою його участі в даній справі є неналежне виконання позивачем своїх обов'язків щодо захисту своїх прав, а саме не звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2018 р. підтримав позовні вимоги, заявлені прокурором. Разом з тим зазначив, що дійсно не виконував належно обов'язок по захисту своїх прав шляхом стягнення заборгованості. При цьому посилався на відсутність коштів на оплату судового збору.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2018 р. не з'явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 30.10.2018 р. ухвали про відкриття провадження в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 20.11.2018 року представника відповідача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прокуратурою встановлений факт порушення Фермерським господарством «Україна Лайф» встановленого графіку повернення коштів фінансової підтримки на поворотній основі Українському державному фонду підтримки фермерських господарств за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 53ФГ-2016 від 13.12.2016 р., а саме не повернуто в повному обсязі кошти фінансової підтримки, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 15000,00 грн. Разом з тим, у зв'язку з порушенням графіку повернення коштів прокурор на підставі п. 5.2. вказаного договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2467,52 грн. та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути 3% річних в сумі 314,38 грн. та інфляційні втрати в сумі 705,00 грн. Наявність підстав для представництва інтересів держави в даній справі прокурор обґрунтовує неналежним виконанням позивачем повноважень щодо захисту своїх прав, оскільки останнім не подано позовну заяву про стягнення заборгованості до господарського суду Запорізької області. При цьому прокурор в позовній заяві вказує, що невиконання Фермерським господарством «Україна Лайф» зобов'язань за договором перешкоджає формуванню Державного бюджету України та спричиняє збитки державі, оскільки Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.12.2016 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд за договором) і Фермерським господарством «Україна Лайф» (фермерське господарство, відповідач) укладений договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 53ФГ-2016, далі Договір, за умовами якого (п. 1) Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Україна Лайф» в сумі 100 000,00 (сто тисяч) гривень, а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 2 Договору, на підставі довідки від 02 грудня 2016 р. № 53, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка на поворотній основі надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102.

Згідно з п.п. 3.1.1., 3.1.2 п. 3.1. Договору Укрдержфонд має право:

- вимагати від фермерського господарства документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки на поворотній основі;

- вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка (пункт 3.4.2. цього Договору).

Умовами п. 3.2. Договору сторони визначили обов'язки Укрдержфонду, а саме:

- надати обумовлену Договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі;

- надавати фермерському господарству необхідну інформацію щодо виконання умов Договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі.

Пунктом 3.4. (п.п. 3.4.1., 3.4.2.) Договору визначені обов'язки фермерського господарства, а саме:

1) у місячний строк з моменту отримання коштів надати Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки на поворотній основі;

2) повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

- до 01 грудня 2017 року в сумі 20 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2018 року в сумі 20 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2019 року в сумі 20 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2020 року в сумі 20 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2021 року в сумі 20 000,00 грн.

Повернення коштів здійснюється на р/р 37115037115503 в Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору сторони визначили, що фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 01 грудня 2021 р. та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2.Договору), крім випадків зміни умов Договору та/або розірвання Договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки. Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 7.1., 7.2. Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим Договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти (фінансову підтримку) в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 16.12.2016 р., засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 21).

За умовами п. 3.4.2. Договору, фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком, а саме: до 01 грудня 2017 року в сумі 20 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 21.12.2017 року повернув позивачу кошти фінансової підтримки в сумі 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 21.12.2017 р. по рахунку позивача.

Втім, зобов'язання щодо повернення коштів фінансової підтримки в сумі 15 000,00 грн. відповідач не виконав.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, прокурор просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 02.12.2017 року по 01.06.2018 року включно в сумі 2467,52 грн. на підставі п. 5.2. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, прокурор вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим, просить стягнути з нього 3% річних за загальний період з 02.12.2017 року по 13.08.2018 року включно в сумі 314,38 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2017 року по липень 2018 року включно в сумі 705,00 грн.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частини 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах третій і четвертій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» .

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частити 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України Про фермерське господарство № 973-ІV від 19.06.2003 р.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно зі ст. 11 Закону України Про фермерське господарство кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств. На поворотній основі допомога надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші передбачені статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від трьох до п'яти років. Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель.

Суд зазначає, що оцінка факту наявності чи відсутності порушеного інтересу держави, суспільного інтересу, а також порушень норм чинного законодавства лежить у площині вирішення судом спору по суті позовних вимог.

Як вказано вище, наявність підстав для представництва інтересів держави в даній справі прокурор обґрунтовує неналежним виконанням позивачем повноважень щодо захисту своїх прав, оскільки останнім не подано позовну заяву про стягнення заборгованості до господарського суду Запорізької області.

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2018 р. визнав факт неналежного виконання ним обов'язків щодо захисту своїх прав, посилаючись при цьому на відсутність коштів на оплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств видав розпорядження № 11 від 20.03.2018 р. Про ведення претензійно-позовної роботи регіональними відділеннями , яким зобов'язало директорів регіональних відділень забезпечити ведення своєчасної претензійно-позовної роботи згідно інформації, наданої дирекцією Укрдержфонду за договорами про надання фінансової підтримки на поворотній фінансовій основі фермерським господарствам, укладеними в 2016 р. та 2017 р.

16.04.2018 р. Український державний фонд підтримки фермерських господарств звернувся до відповідача з претензією № 60, в якій пропонував погасити заборгованість за договором № 53ФГ-2016 від 13.12.2016 р. в сумі 15000,00 грн., пеню в сумі 1824,78 грн. та 3% річних в сумі 175,89 грн., перерахувавши їх на розрахунковий рахунок Укрдержфонду.

Враховуючи нездійснення Українським державним фондом підтримки фермерських господарств впродовж значного проміжку часу після направлення претензії заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави в частині стягнення заборгованості та штрафних санкцій, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов до висновку, що прокурор, у межах своїх повноважень, мав право звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами врегульовані договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 53ФГ-2016 від 13.12.2016 р., який за правовою природою є договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Матеріали справи свідчать, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором, перерахувавши відповідачу грошові кошти (фінансову підтримку) в сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 16.12.2016 р., засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 21).

Приписами ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п. п. 12, 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 р., фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Умовами п. 3.4.2. Договору сторони визначили графік повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки, а саме:

- до 01 грудня 2017 року в сумі 20 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2018 року в сумі 20 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2019 року в сумі 20 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2020 року в сумі 20 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2021 року в сумі 20 000,00 грн.

Таким чином, строк повернення першої частини коштів фінансової підтримки настав 30.11.2017 року, прострочка виникла з 01.12.2017 року.

Докази у справі свідчать, що відповідач 21.12.2017 року повернув позивачу кошти фінансової підтримки в сумі 5000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 21.12.2017 р. по рахунку позивача.

З врахуванням вказаної оплати, заборгованість відповідача щодо повернення коштів фінансової підтримки складає 15 000,00 грн.

Втім, зобов'язання щодо повернення коштів фінансової підтримки в сумі 15 000,00 грн. відповідач не виконав.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокурором доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо повернення коштів фінансової підтримки згідно встановленого графіку, а наявність заборгованості в сумі 15000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами з врахуванням часткового погашення відповідачем боргу. Відповідач доказів повернення коштів фінансової підтримки за договором станом на час розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в особі: позивач: Український державний фонд підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Україна Лайф» про стягнення заборгованості в сумі 15000,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання щодо повернення коштів фінансової підтримки з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що прокурор за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству № 53ФГ-2016 від 13.12.2016 р. нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.12.2017 року по 01.06.2018 року включно в сумі 2467,52 грн. на підставі п. 5.2. Договору.

Дослідивши наданий прокурором розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки невірно визначений період прострочення у зв'язку з тим, що безпідставно в період прострочення включена дата часткового погашення відповідачем боргу.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р.).

Суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми «Законодавство» .

Пеня розрахована судом наступним чином:

1) грошові кошти фінансової підтримки в розмірі 20000,00 грн., строк повернення яких настав 30.11.2017 р., прострочка виникла з 01.12.2017 року, з врахуванням часткового повернення відповідачем 21.12.2017 р. коштів в сумі 5000,00 грн.

- за період з 02.12.2017 року по 20.12.2017 року (19 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 20000,00 грн. пеня складає 287,67 грн.;

- за період з 21.12.2017 року по 01.06.2018 року (163 дні прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 15000,00 грн. пеня складає 2174,79 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення повернення коштів фінансової підтримки становить 2462,46 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в особі: позивач: Український державний фонд підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Україна Лайф» про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 2462,46 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення коштів фінансової підтримки, прокурор з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 02.12.2017 року по 13.08.2018 року включно в сумі 314,38 грн. та інфляційні втрати за загальний період з грудня 2017 року по липень 2018 року включно в сумі 705,00 грн.

Наданий прокурором розрахунок 3% річних здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 02.12.2017 року по 13.08.2018 року включно в сумі 314,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дослідивши наданий прокурором розрахунок інфляційних витрат, суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки останнім допущена помилка при їх нарахуванні, а саме вони нараховані в більшому розмірі.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд з власної ініціативи здійснив перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми «Законодавство» .

Інфляційні витрати розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість в сумі 15 000,00 грн., строк повернення яких настав 30.11.2017 р., прострочка виникла з 01.12.2017 року

- за період з грудня 2017 року по липень 2018 року від суми боргу 15000,00 грн. інфляційні витрати складають 701,13 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума інфляційних витрат за прострочення повернення коштів фінансової підтримки становить 701,13 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в особі: позивач: Український державний фонд підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Україна Лайф» про стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 701,13 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в особі: позивач: Український державний фонд підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Україна Лайф» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Україна Лайф» , 72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. 40 років Перемоги, буд. 30, код ЄДРПОУ 39794523, на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 20029342, заборгованість за договором № 53ФГ-2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 13.12.2016 року в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню в сумі 2462 (дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 46 коп., 3% річних в сумі 314 (триста чотирнадцять) грн. 38 коп., інфляційні втрати в сумі 701 (сімсот одна) грн. 13 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Україна Лайф» , 72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. 40 років Перемоги, буд. 30, код ЄДРПОУ 39794523, на користь прокуратури Запорізької області в особі Мелітопольської місцевої прокуратури, 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, буд. 22, код ЄДРПОУ 02909973, р/р № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973, кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, в сумі 1761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 15 грн. Видати наказ.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в особі: позивач: Український державний фонд підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Україна Лайф» відмовити.

Повне рішення складено 23.11.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко