Рішення

від 20.11.2018 по справі 910/10393/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2018Справа № 910/10393/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/10393/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНА

до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про зняття арешту з нерухомого майна

Представники учасників справи:

від позивача: Сігіда Т.Ю.;

від відповідача : не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮНА звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власником нежилого будинку - торговельного центру по реалізації товарів широкого вжитку, загальною площею 344,70 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 3-7 (літери А, Б) є Товариство з обмеженою відповідальністю ЮНА , а тому були відсутні підстави для накладення арешту на його майно в рамках виконавчого провадження, боржником у якому є ОСОБА_3, з яким у позивача не має будь-яких правовідносин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 відкрито провадження у справі №910/10393/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.09.2018.

В судовому засіданні 18.09.2018 суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов'язання відповідача надати суду матеріали виконавчого провадження №3384238 або докази знищення виконавчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 05.10.2018, про що зазначено в протоколі судового засідання від 18.09.2018.

Судове засідання призначене на 05.10.2018 не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Васильченко Т.В., у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 06.11.2018.

В судовому засіданні 06.11.2018, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.11.2018.

В судовому засіданні 20.11.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

В свою чергу, відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не подав, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказані ухвали надсилались рекомендованим листом з поміткою "судова повістка" та вручені відповідачу завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про право власності серії НБ №010007370, виданого на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна від 07.08.2003 року №908-В, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, запис у реєстрову книгу №79п-106, за реєстровим №5883п 12.08.2003, позивач є власником об'єкту нерухомості - торговельного центру по реалізації товарів широкого вжитку загальною площею 344,70 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, № 3-7 (літери А, Б).

Із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна позивачу стало відомо про те, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявне обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 5578914.

Об'єктом обтяження є будинок за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал (Подільський район), будинок 3-7. Обтяження зареєстровано 31.08.2007 Четвертою Київською нотаріальною конторою за заявою ВДВС Подільського РУЮ м. Києва на підставі постанови АА № 191442 від 27.08.2007 головного державного виконавця Хачатурової В.О. Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві. Власником об'єкта обтяження зазначений ОСОБА_3.

20.07.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо підстав накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТОВ ЮНА на праві власності та надання документів, на підставі яких проводились виконавчі дії щодо накладення арешту.

Листом від 27.07.2018 № 3/10745 відповідач повідомив, що 17.01.2007 державним виконавцем Хачатуровою В.О. відкрито виконавче провадження №3384238 з виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2-8467 від 28.12.2006 та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (магазин 100% Ванная) у межах суми 4695,00 грн. У процесі виконання вказаного рішення державним виконавцем до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено обтяження за реєстраційним номером 55789114 від 31.08.2007. Станом на поточну дату, вказані виконавчі провадження знищено за строком давності, що унеможливлює витребування з архіву Відділу копії виконавчого провадження № 3384238.

З огляду на викладене, вважаючи, що право власності позивача порушено відповідачем шляхом накладення арешту на нерухоме майно без будь-яких законних підстав позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Аналогічні норми наведені в ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , який був чинний на момент накладення арешту.

Докази на підтвердження вчинення державним виконавцем дій щодо зняття арешту, накладеного на майно - будинок за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал (Подільський район), будинок 3-7, в межах виконавчого провадження № 3384238, а також щодо реєстрації припинення обтяження такого майна суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм матеріального права власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачеві права на спірне майно та безпідставність накладення на таке майно арешту.

Як встановлено судом під час розгляду справи, право власності позивача на об'єкт нерухомості: нежилий будинок - торговельний центр по реалізації товарів широкого вжитку загальною площею 344,70 кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, №3-7 (літери А, Б), ніким неоспорене, а його право розпорядження своїм майном як невід'ємної складової права власності порушуються внесеним до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записом про обтяження - арешт нерухомого майна за реєстраційним номером 5578914, зареєстрований 31.08.2007 Четвертою київською нотаріальною конторою за заявою ВДВС Подільського РУЮ м. Києва на підставі постанови АА № 191442 від 27.08.2007 головного державного виконавця Хачатурової В.О. Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю Юна , якому належить вказане майно, не є боржником по виконавчому провадженню №3384238 чи особою, яка несе за законом відповідальність за боржника у даному виконавчому провадженні.

Доказів наявності будь-яких цивільно-правових угод між позивачем у даній справі та боржником у виконавчому провадження - ОСОБА_3, відповідно до яких ТОВ Юна має нести будь-яку відповідальність матеріали справи також не містять.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, що право власності на об'єкт нерухомості: нежилий будинок - торговельний центр по реалізації товарів широкого вжитку загальною площею 344,70 кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, № 3-7 (літери А, Б), належить позивачу у справі, який не несе будь-якої майнової відповідальність за боржника у виконавчому провадженні №3384238, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення спірного майна під арештом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому, як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003, "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини). Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою в Рішенні від 25 грудня 1997 року N 9-зп, за якою суд не може відмовити у правосудді, якщо мають місце ущемлення прав і свобод громадян, інакше це буде порушенням права на судовий захист, яке не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини).

З огляду на все вищевикладене, враховуючи, що право позивача на об'єкт нерухомості: нежилий будинок - торговельний центр по реалізації товарів широкого вжитку загальною площею 344,70 кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, № 3-7 (літери А, Б), щодо розпорядження своїм майном порушується внесеним до реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записом про обтяження і позивач не є боржником у виконавчому провадженні №3384238, в межах якого накладено арешт, суд дійшов висновку про наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивача, яке підлягає захисту.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для накладення арешту на належне позивачеві нерухоме майно у межах виконавчого провадження № 3384238, боржником у якому є не позивач. При цьому, суд враховує, що у листі від 27.07.2018 № 3/10745 відповідач визнає, що спірний арешт на нерухоме майно був накладений в межах виконавчого провадження на майно громадянина ОСОБА_3 в межах суми 4695,00 грн., тобто іншої особи, що не є власником нерухомого майна - будинку за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, № 3-7.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини щодо безпідставного накладення арешту на майно, що належить на праві власності позивачу, які доведені належними і допустимими доказами, дослідженими судом та не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зняття арешту з нерухомого майна ТОВ ЮНА є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНА задовольнити.

2. Звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Юна (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 3-7, ідентифікаційний код 21503515), а саме: нежилий будинок - торговельний центр по реалізації товарів широкого вжитку загальною площею 344,70 кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, № 3-7 (літери А, Б), накладений на підставі постанови АА № 191442 від 27.08.2007 головного державного виконавця Хачатурової В.О. Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві в рамках виконавчого провадження №3384238 (реєстраційний номер обтяження: 5578914).

3. Стягнути з Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (04208, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, 5-Б; ідентифікаційний код 34482497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНА (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 3-7; ідентифікаційний код 21503515) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4 . Видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 22.11.2018.

Суддя Т.В. Васильченко