Рішення

від 20.11.2018 по справі 910/9681/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 20.11.2018Справа №  910/9681/18 Господарський суд міста Києва   у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/9681/18 За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі  філії «Центр забезпечення виробництва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив - Комплектснаб» про заміну продукції, що не відповідає умовам договору Представники учасників сторін: від позивача: не з'явились; від відповідача: не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі  філії «Центр забезпечення виробництва» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив - Комплектснаб»  (далі – відповідач) про заміну продукції, що не відповідає умовам договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем поставлено продукцію, яка не відповідає умовам Договору поставки № ЦЗВ – 03 – 12917-01 від 29.12.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 відкрито провадження у справі №910/9681/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.09.2018. В судовому засіданні 10.09.2018 суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 25.09.2018, про що свідчить протокол судового засідання від 10.09.2018. В судовому засіданні 25.10.2018 суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання на 16.10.2018, про що свідчить протокол судового засідання від 25.10.2018. В судовому засіданні 16.10.2018, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.11.2018. В судовому засіданні 06.11.2018 судом, у відповідності до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву в розгляді справи по суті до 20.11.2018. В судове засідання 20.11.2018 представник позивача не з'явився, хоча про дату,  час та місце розгляду справи по суті був повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 06.11.2018 та розписка. В свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не подав, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Так, відповідно до ч. 11   ст. 242 Господарського процесуального кодексу України   у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4   ст. 89 Цивільного кодексу України   відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту       достовірною інформацією       про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів   Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказані ухвали надсилались рекомендованим листом з поміткою "судова повістка" та вручені відповідачу завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, долучені до матеріалів справи. Відповідно до ч. 4   ст. 13 Господарського процесуального кодексу України             кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема,                              неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Відтак, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності. Приписами ч.2   ст. 178 Господарського процесуального кодексу України   встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2   статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, судом враховано вимоги ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, які визначають, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду. Відтак, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач змінив своє місцезнаходження з м. Київ на Закарпатську область, Виноградівський район, м. Виноградів, вже під час розгляду даної справи, справа підлягає розгляду господарським судом міста Києва. Відповідно до ч.3     ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 20.11.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України         у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. В нарадчій кімнаті 20.11.2018 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, ВСТАНОВИВ: 29.12.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Локомотив-Комплектснаб» (надалі – відповідач, постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-03-12917-01, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі. Пунктом 1.2 договору визначено найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до пасажирських вагонів). У відповідності до п. 1.3 договору, виробником продукції є Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський завод «Полімер», м. Київ, Україна. Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що якість продукції, яка поставляється постачальником, повинна відповідати вимогам державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній та конструкторській документації, зазначеній у специфікації № 1 до даного договору. Відповідно до п. 2.2 договору підтвердженням якості продукції з боку постачальника є наступні документи: сертифікат якості, декларація постачальника про відповідність на комплект; сертифікат якості, декларація постачальника про відповідність, етикетка поз. 1.1-1.2, 1.4-1.16, 1.18 специфікації № 1 даного договору; сертифікат якості, декларація постачальника про відповідність, бірка поз. 1.3 специфікації № 1 даного договору та сертифікат якості, декларація постачальника про відповідність, поз. 1.17 специфікації № 1 даного договору. Гарантійний термін експлуатації на продукцію, що поставляється складає 450 000 км пробігу або 3 (три) роки з моменту введення в експлуатацію. Гарантійний термін зберігання три роки з дня виготовлення. Гарантійні терміни експлуатації та зберігання на продукцію встановлюються в будь-якому випадку не гіршими ніж визначено нормативно-технічною документацією та виробником (п. 2.3 договору). Згідно з п. 2.4 договору дата виготовлення продукції повинна бути не раніше 01.01.2014 року. За умовами п. 5.1 договору постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів, вул. Шевченко, 48 (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» в ред. 2010 р.). Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником. Поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці (п. 5.2 договору). Пунктом 5.3 договору встановлено, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗ» ПАТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або актом прийому-передачі. Як встановлено судом, на виконання умов договору, відповідач поставив філії «ЦЗ» ПАТ «Укрзалізниця» комплекти деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І), що складаються з 18-ти комплектуючих у кількості 40 комплектів на суму 3   307   929,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000005 від 29.12.2017 р. В подальшому комплекти деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І) у кількості 33 комплектів позивачем перенаправлено на адресу кінцевого вантажоодержувача - структурні підрозділи регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Пунктом 2.6 договору встановлено, що вхідний контроль, приймання по якості, кількості продукції проводиться кінцевим одержувачем, згідно із вимогами ГОСТ 24297-87. Замовник має право проводити перевірку технології виробництва продукції та приймання її по якості у виробника з використання виробничого обладнання. Приймання продукції по кількості, по якості проводиться замовником або кінцевим вантажоодержувачем продукції, відповідно до Інструкції від 15.06.1965 № П-6 «О порядке приёмки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления но количеству» (далі - Інструкція П-6) та Інструкції від 25.04.1966 № П-7 «О порядке приёмки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству» (далі - Інструкція П-7), затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями (п. 7.2 договору). На виконання вимог вищевказаних Інструкцій, 26.01.2018 року кінцевим вантажоодержувачем продукції - структурним підрозділом регіональної філії «Південно-західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» проведено вхідний контроль комплектів деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І) у кількості 33 комплектів, під час якого було встановлено: - згідно переліку комплектуючих комплекта деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ- ЦНИИ-І) (18 найменованій), зазначеного в сертифікатах №40,70,31 повинно бути: втулок АКПМ 42x32,2x13 кр.8МЛ.215.011-05 - 4515 шт., фактично - 4337 шт., нестача складає 178 шт.; втулок АКПМ 42x32,2x15 кр.8МЛ.215.011-06 - 385 шт., фактично - 297 шт., нестача складає 88 шт.; втулок АКПМ 42x32,2x19 кр.8МЛ.215.011-07 - 2100 шт., фактично - 2080 шт.,  нестача складає 20 шт.; втулок АКПМ 50x40,2x31 кр.8МЛ.215.011-13  - 70 шт., фактично -  відсутні, нестача складає 70 шт.; кільця натискного кр.8МК.217.014 - 1120 шт., фактично - 1117 шт., нестача - 3 шт. Один із ящиків промарковано як кільце натискне кр. 8 МК.27.014 -  3 шт., фактично в ящику втулка кр. 8МК.24.027- 3шт.; втулка кр.8МК.211.027-560 шт., фактично 573 шт. + 3 шт. (промарковано на ящику як кільце натискне 8МК.27.014). Також виявлено невідповідність кількості  зазначеної на етикетках ящика з фактичною кількістю. Так, на ящиках зазначена кількість 11 шт., а фактично знаходилося по 5 шт. втулок. Надлишок складає 16 шт. -  відсутність етикеток в деяких коробках з втулками кр. 8МК.215.011-07, кр. 8МК.215.011-09, кр. 8МК.215.011-12, кр. 8МК.215.011-17. В коробках з втулкою кр. 8МК.215.011-10 розміром 50x40,2x13 виявлені етикетки, де зазначено розмір продукції 50x48,2x13, що не відповідає дійсності; - відсутність умовного номеру заводу виробника (1450) на кільці натискному кр. 8МК.217.014 та втулці кр. 8МК.211.027, що є порушенням п. 2.9 договору; - всі комплекти деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І), що складаються з 18-ти комплектуючих у кількості 33 комплектів мають дату виготовлення з січня 2014 р. по травень 2014 р., при гарантійному терміну зберігання - 3 роки з дня виготовлення. Тобто, на момент отримання кінцевим вантажоодержувачем продукції гарантійний термін зберігання закінчився, про що складено акт про виявлені при вхідному контролі недоліки продукції від 26.01.2018 року № 26/01/21. Листом філії «ЦЗ» ПАТ «Укрзалізниця» від 02.02.2018 року № ЦЗВ-20/670 було викликано представника постачальника для вирішення питання щодо невідповідності поставленої продукції умовам договору та складання акту про фактичну якість та комплектність такої продукції на 06.02.2018 року, втім постачальник уповноваженого представника для вирішення порушеного питання не направив, у зв'язку із чим, кінцевим вантажоодержувачем продукції за участю представника громадськості було проведено повторний вхідний контроль продукції, що не відповідає умовам договору, за результатами якого було складено акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції від 06.02.2018 року № 06/02/23. В акті про фактичну якість і комплектність отриманої продукції від 06.02.2018 року №06/02/23 зазначено, що комісія дійшла висновку щодо необхідності заміни комплектів деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ- ЦНИИ-І), що складаються з 18-ти комплектуючих у кількості 33 комплектів. Пунктом 7.3 договору визначено, що у разі виявлення невідповідності асортименту, та/або кількості, та/або якості, продукції при прийманні постачальник в погоджений термін, але не пізніше 20 (двадцяти) днів робить за свій рахунок постачання недопоставленої або заміну невідповідної асортименту, неякісної продукції, або усуває виявлені дефекти. З метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів, позивач звернувся до відповідача із претензією від 25.06.2018 року № ЦЗВ- 20/2371 з вимогою здійснити заміну комплектів деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І), що складаються з 18-ти комплектуючих, у кількості 33 комплектів на аналогічну продукцію, у відповідності до умов договору поставки від 29.12.2017 року № ЦЗВ-03-12917-01 не пізніше 20 (двадцяти) днів з дня отримання такої претензії, проте відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення. Правовідносини щодо поставки матеріальних цінностей, які є предметом спору, підпадають під дію норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, що регулюють купівлю-продаж та поставку. Так, статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною першою статті 268 Господарського кодексу України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 676 ЦК України). За приписами ч. 2 ст. 676 Цивільного кодексу України, гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. При цьому, частинами  2, 3 статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Згідно з приписами ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Суд дійшов висновку, що, в даному випадку, має місце істотне порушення вимог щодо якості товару, оскільки виявлені недоліки неможливо усунути, а тому залізницею правомірно заявлено позов до продавця товару про його заміну. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за договором № ЦЗВ-03-12917-01 від 29.12.2017 щодо поставки товару належної якості та комплектності, чим порушено майнові інтереси та права позивача та внаслідок чого у нього виник обов'язок, у відповідності до умов п. 7.3 договору, щодо заміни комплектів деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І) у кількості 33 комплектів, які не відповідають умовам договору, що встановлено судом і право позивача вимагати виконання такого обов'язку встановлено вимогами чинного законодавства, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку замінити поставлену продукцію невідповідної якості та комплектності. Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, дослідженими судом, а тому підлягають задоволенню. Згідно з п. 2 ч. 1  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст.     13,     73,     74,     76-80,     86,     126,     129,     232,     236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -           В И Р І Ш И В: 1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі  філії «Центр забезпечення виробництва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив - Комплектснаб»  про заміну продукції, що не відповідає умовам договору задовольнити повністю. 2. Зобов'язати постачальника продукції - Товариство з обмеженою відповідальністю «Локомотив-Комплектснаб» (90300, Закарпатська область, Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Пушкіна, буд. 4, ідентифікаційний код 38915334) здійснити заміну комплектів деталей АКПМ № 2 (Візок КВЗ-ЦНИИ-І) у кількості 33 комплектів, які не відповідають умовам договору № ЦЗВ-03-12917-01 від 29.12.2017. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив-Комплектснаб» (90300, Закарпатська область, Виноградівський район, м. Виноградів, вул. Пушкіна, буд. 4, ідентифікаційний код 38915334) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії “Центр забезпечення виробництва” (03049, м. Київ, пр.-т.  Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний  код 40081347) судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 4. Видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено та підписано 22.11.2018. Суддя                                                                                           Т.В.Васильченко