Рішення

від 08.11.2018 по справі 911/5067/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/5067/14

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: Бабкіна В.М. - головуючий, судді Конюх О.В., Рябцева О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Алмет"

до Приватного підприємства "Фаворит Індастрі"

та до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Києві

про стягнення 134200,00 грн. та зобов'язання вчинити дії,

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Головіна О.І. (довіреність № 010-01/6986 від 31.08.2012 р.).

Обставини справи:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Алмет" (далі - ТОВ НВП Алмет , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Індастрі" (далі - ТОВ "Фаворит Індастрі", відповідач 1) та до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Києві (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", відповідач 2) про стягнення 134200,00 грн. та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ НВП "Алмет" було помилково перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ "Торговий дім "Глобалхім" (код ЄДРПОУ 38404454), новою назвою якого, за твердженням позивача, є ТОВ "Фаворит Індастрі" (код 38404454), у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 1 134200,00 грн. помилково перерахованих коштів та судовий збір в сумі 3902,00 грн., а також зобов'язати відповідача 2 провести списання грошових коштів в розмірі 134200,00 грн. з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Індастрі" (попереднє найменування ТОВ Торговий Дім Глобалхім ) (код ЄДРПОУ 38404454, 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород. вул. Шолуденка, 1, р/р 26001014053566, відкритий у Філії АТ Укрексімбанк (код ЄДРПОУ 26296587, 04053, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Воровського, 11-Б)) та перерахувати їх на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Алмет" (51909, м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця, 196, корп. 3, код 31197615, р/р 26004962481304 в ПАТ ПУМБ , МФО 334851) як безпідставно набуті.

Розгляд справи відкладався.

12.12.2014 р. до господарського суду Київської області представником відповідача 2 був поданий відзив б/н, б/д (вх. № 27990/14 від 12.12.2014 р.) на позовну заяву, відповідно до якого ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" вважає позовні вимоги ТОВ НВП Алмет в частині зобов'язання банку провести списання грошових коштів в розмірі 134200,00 грн. з рахунку ТОВ Фаворит Індастрі та перерахувати їх на рахунок ТОВ НВП Алмет незаконними й необгрунтованими та заперечує проти позову в цій частині, посилаючись при цьому на те, що 07.10.2014 р. позивачем платіжним дорученням № 724 від 07.10.2014 р. було перераховано на рахунок ТОВ ТД Глобалхім № 26001014053566, відкритий у філії АТ Укрексімбанк в м. Києві, 134200,00 грн. з призначенням платежу: за ТМЦ згідно рахунку № 1133 від 14.08.2014, в т.ч. ПДВ 22366,67 грн. . Позивач звертався до банку з проханням повернути кошти, перераховані платіжним дорученням № 724 від 07.10.2014 р., у розмірі 134200,00 грн. У відповідь на зазначене звернення банк листом повідомив позивача, що саме неналежний отримувач має повертати помилково перераховані на його рахунок кошти. При цьому, банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за несвоєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Як зазначав відповідач 2, платіжне доручення № 724 від 07.10.2014 р. щодо перерахування з рахунку позивача на рахунок ТОВ ТД Глобалхім грошових коштів у сумі 134200,00 грн. мало всі передбачені додатком № 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, реквізити. Таким чином, оскільки платіжне доручення № 724 від 07.10.2014 на суму 134200,00 грн. відповідало всім вимогам, встановленим чинним законодавством України, то прийняття банком його до виконання і подальше зарахування грошових коштів за цим платіжним дорученням, є правомірним та не свідчить про порушення банком приписів чинного законодавства України.

З огляду на викладене, на переконання банку, помилковий переказ коштів за платіжним дорученням № 724 від 07.10.2014 р. стався не з вини банку, а внаслідок помилки самого позивача. Відтак, позивач та відповідач 1 виключно між собою мають вирішувати питання щодо повернення помилково перерахованих коштів.

З урахуванням зазначеного, відповідач 2 просив суд відмовити у задоволенні позову ТОВ НВП Алмет до ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в частині вимоги про зобов'язання провести списання грошових коштів в розмірі 134200,00 грн. з рахунку ТОВ Фаворит Індастрі та перерахувати їх на рахунок ТОВ НВП Алмет у повному обсязі.

15.12.2014 р. до господарського суду Київської області позивачем було подане клопотання № 12/12-4 від 12.12.2014 р. про долучення документів до матеріалів справи.

05.01.2015 р. до господарського суду Київської області позивачем було подане клопотання № 30/12-3 від 30.12.2014 р. про забезпечення доказів, яке було залишено судом без задоволення з огляду на те, що, по-перше, такий процесуальний захід не був передбачений приписами чинного на той час Господарського процесуального кодексу України, а по-друге, вказане клопотання, яке по суті є клопотанням про витребування від відповідача 2 інформації щодо наявності коштів на рахунку відповідача 1, не вмотивоване належним чином посиланнями на приписи процесуального закону, який би передбачав вчинення такої процесуальної дії судом.

05.01.2015 р. до господарського суду Київської області позивачем було подане клопотання № 30/12-4 від 30.12.2014 р. про забезпечення позову, яке було залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" було передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позивачем у даному випадку не було доведено наявності зазначених вище фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову, та не надано відповідних доказів.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у даній справі відсутні.

Окрім того, з метою забезпечення правильного вирішення господарського спору, судом було витребувано матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Індастрі" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 38404454).

До господарського суду 09.02.2015 р. від Реєстраційної служби Вишгородського РУЮ Київської області надійшла копія реєстраційної справи № 1_334_004585_22 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Індастрі", з матеріалів якої, а саме - з копії протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глобалхім" від 09.10.2014 р. № 09/10-2014, слідує, що засновниками ТОВ "Торговий дім "Глобалхім" було прийнято рішення про зміну найменування юридичної особи ТОВ "Торговий дім "Глобалхім" на ТОВ "Фаворит Індастрі".

Поряд з цим, як слідувало з копії протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Індастрі" від 27.10.2014 р. № 17/10, засновником ТОВ "Фаворит Індастрі", який має 100% статутного капіталу та, відповідно, 100% голосів, ОСОБА_2 було прийнято рішення реорганізувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит Індастрі" шляхом перетворення у Приватне підприємство "Фаворит Індастрі". При цьому, матеріали реєстраційної справи товариства містили передавальний акт, затверджений протоколом № 31/12-2014 загальних зборів учасників ТОВ "Фаворит Індастрі" від 31.12.2014 р., в якому зазначено, що внаслідок реорганізації шляхом перетворення правонаступником всього комплексу майна, усіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Індастрі" (код ЄДРПОУ 38404454) є Приватне підприємство "Фаворит Індастрі" (код ЄДРПОУ 38404454).

Згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Відповідно до статті 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Згідно з даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.02.2015 р. № 20144207, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит Індастрі" припинено за рішенням засновників.

Водночас, ані матеріали реєстраційної справи, ані дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на час розгляду справи не містили інформації про реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства "Фаворит Індастрі", про яке йшлося вище.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2015 р. на підставі п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України було зупинено провадження у справі № 911/5067/14 до закінчення процедури оформлення юридичної особи правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Індастрі" (код 38404454) - Приватного підприємства "Фаворит Індастрі".

Окрім того, ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2015 р. було призначено колегіальний розгляд справи № 911/5067/14, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2015 р., на підставі розпорядження № 46-АР від 25.02.2015 р., справу № 911/5067/14 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Рябцева О.О., Конюх О.В.

Поряд з цим, слід зазначити, що 15.12.2017 р. набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 р., відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 230 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 р.) провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Слід зазначити, що протягом тривалого часу будь-яких повідомлень від учасників процесу у даній справі до суду не надходило.

Водночас, як було встановлено судом згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1004298141 від 08.08.2018 р., створення юридичної особи Приватного підприємства "Фаворит Індастрі" (код 38404454), утвореної в результаті реорганізації відповідача 1 у даній справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Індастрі", завершено, про що свідчить запис в реєстрі від 26.06.2017 р.

Враховуючи усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 911/5067/14, ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2018 р. провадження у справі було поновлено, замінено відповідача 1 ТОВ "Фаворит Індастрі" правонаступником - Приватним підприємством "Фаворит Індастрі", розгляд справи № 911/5067/14 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 13.09.2018 р.

12.09.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 були подані пояснення б/н від 12.09.2018 р. (вх. № 18811/18 від 12.09.2018 р.), за змістом яких ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими в частині зобов'язання банку провести списання грошових коштів у розмірі 134200,00 грн. з рахунку ТОВ "Фаворит Індастрі" та перерахувати їх на рахунок позивача, як безпідставно набуті, у зв'язку з чим банк заперечує щодо задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 18.10.2018 р.

У судовому засіданні 18.10.2018 р. представник відповідача 2 за змістом поданих пояснень заперечував щодо задоволення позовних вимог, заявлених до банку; представники позивача та відповідача 1 у судове засідання не з'явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Також у судовому засіданні 18.10.2018 р. представник відповідача 2 заявив про надання суду всіх наявних у банку доказів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.11.2018 р.

У судове засідання 08.11.2018 р. представники позивача та відповідача 1 не з'явились; представник відповідача 2 заперечував проти задоволення позовних вимог до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України". Про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 08.11.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Алмет отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Глобалхім Україна рахунок № 1133 від 14.08.2014 р. на оплату калію хлористого в сумі 134200,00 грн.

Водночас, як слідує з позову, між ТОВ НВП Алмет та ТОВ "Торговий Дім "Глобалхім" були відсутні будь-які договори на поставку товарів. Доказів протилежного до справи не надано.

За твердженням позивача, ТОВ НВП Алмет раніше співпрацювало з іншою юридичною особою - ТОВ "Торговий Дім "Глобалхім", у зв'язку з чим, отримавши зазначений вище рахунок-фактуру, помилково перерахувало вказану суму не ТОВ "Торговий Дім "Глобалхім Україна", а ТОВ "Торговий Дім "Глобалхім" (правонаступники - ТОВ Фаворит Індастрі , ПП Фаворит Індастрі , код 38404454).

Зазначена вище сума була перерахована платіжним дорученням № 724 від 07.10.2014 р. на суму 134200,00 грн., з призначенням платежу за оплату ТМЦ згідно рахунку № 1133 від 14.08.2014 р. .

07.10.2014 р. на адресу ТОВ "Торговий Дім "Глобалхім" позивачем було надіслано лист № 07/10-1 про повернення помилково перерахованих коштів у сумі 134200,00 грн., однак відповідь від ТОВ "Торговий Дім "Глобалхім" позивачем отримано не було.

Позивачем було з'ясовано, що ТОВ "Торговий Дім "Глобалхім" було перейменовано на ТОВ Фаворит Індастрі та змінено місцезнаходження підприємства, у зв'язку з чим ТОВ НВП Алмет було направлено на адресу ТОВ Фаворит Індастрі лист № 14/10-2 від 14.10.2014 р. з проханням повернути помилково перераховані кошти в сумі 134200,00 грн., на що відповіді також отримано не було, кошти не перераховано.

Посилаючись на приписи ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом, ТОВ НВП Алмет листом № 16/10-10 від 16.10.2014 р. на адресу Філії ПАТ Державний Експортно-Імпортний Банк України у м. Києві було направлено звернення з проханням повернути помилково перераховані ТОВ НВП Алмет на рахунок ТОВ Торговий Дім Глобалхім кошти в сумі 134200,00 грн., оскільки відповідач 2 є банком одержувача помилково перерахованих коштів.

Банк листом № 040-07/5194 від 11.11.2014 р. повідомив позивача, що саме неналежний отримувач має повертати помилково перераховані на його рахунок кошти. Водночас, банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за несвоєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Крім того, ТОВ НВП Алмет зверталось до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва з приводу повернення помилково зарахованих коштів у сумі 134200,00 грн.

Листом Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва № ДВ/23 від 17.10.2014 р. позивача було повідомлено, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження, де боржником є ТОВ "Торговий Дім "Глобалхім". Рішення суду боржником самостійно не виконано, тому в ході примусових виконавчих дій на кошти боржника було накладено арешт. Проте, з питання повернення коштів, помилково зарахованих на рахунок боржника, шляхом винесення постанови про звільнення майна боржника з-під арешту позивачу було рекомендовано звернутись до суду.

З огляду на неповернення на рахунок позивача 134200,00 грн. помилково перерахованих коштів, ТОВ НВП Алмет і звернулося з даним позовом до суду.

Дослідивши подані до матеріалів справи докази, вивчивши позиції сторін, суд вважає за необхідне відзначити таке.

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересі можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності з приписами ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши на предмет належності, допустимості та достовірності подані позивачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, господарський суд дійшов висновку, що спірна сума грошових коштів була набута відповідачем 1 безпідставно та підлягає поверненню ТОВ НВП "Алмет", у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ПП "Фаворит Індастрі" грошових коштів у сумі 134200,00 грн. підлягають задоволенню судом.

Водночас, вимога позивача в частині зобов'язання ПАТ "Державний Експортно-Імпортний Банк України" в особі філії ПАТ Державний Експортно-Імпортний Банк України в м. Києві провести списання грошових коштів в розмірі 134200,00 грн. з рахунку відповідача 1 та перерахувати їх на рахунок ТОВ НВП "Алмет" задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється Цивільним кодексом України, законом та банківськими правилами (ст. 1088 ЦК України).

Частиною 1 статті 1089 ЦК України визначено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст. 1090 ЦК України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Приписами статті 1091 ЦК України встановлено, що банк, який прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч. 2 ст. 1068 ЦК України).

Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. При цьому помилковий переказ визначено як рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Водночас, неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (п. 1.23 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ).

Відповідно до п. 32.1 ст. 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Пунктом 32.3 ст. 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Згідно з п. 22.6 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. (далі - Інструкція про безготівкові розрахунки), передбачено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 цієї Інструкції та додатку 8 до неї.

Згідно з п. 2.4 Інструкції про безготівкові розрахунки, банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції (банк отримувача - заповнення таких реквізитів: "Отримувач", "Код отримувача", "Рахунок отримувача", "Банк отримувача","Код банку отримувача", а також "М.П. отримувача" та "Підписи отримувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення)).

Відповідно до п. 2.5 Інструкції про безготівкові розрахунки, розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.1 1 глави 12 цієї Інструкції.

Також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо: у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту "Дата валютування"; немає супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів;

платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України; порушено інші вимоги цієї глави, глав 5, 6 і 12 цієї Інструкції.

У разі недотримання банками вимог, викладених у цьому пункті та в пункті 2.4 цієї глави, відповідальність за шкоду, завдану платнику (отримувачу, стягувачу), покладається на банк, що обслуговує платника (отримувача, стягувача).

Пунктом 33.2 ст. 33 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні встановлено, що платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.

Відповідно до п. 1.19 Інструкції про безготівкові розрахунки, банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду. Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Згідно з п. 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки, передбачено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Як свідчать матеріали справи, платіжне доручення № 724 від 07.10.2014 р. щодо перерахування з рахунку ТОВ НВП Алмет на рахунок ТОВ ТД Глобалхім грошових коштів у сумі 134200,00 грн. має усі реквізити, передбачені Додатком № 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.

Таким чином, оскільки платіжне доручення № 724 від 07.10.2014 р. на суму 134200,00 грн. відповідало вимогам, встановленим законодавством, то прийняття відповідачем 2 до виконання даного платіжного доручення і подальше зарахування грошових коштів за цим платіжним дорученням, є правомірними та не свідчать про порушення банком приписів законодавства.

З огляду на викладене, суд констатує, що помилковий переказ коштів за платіжним дорученням № 724 від 07.10.2014 р. на суму 134200,00 грн. відбувся внаслідок помилки позивача - ТОВ НВП Алмет .

Поряд з цим, посилання позивача на приписи ст. 1071 Цивільного кодексу України в частині обгрунтування позовних вимог до відповідача 2 також є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1066 ЦК України та п. 1.6 Інструкції про безготівкові розрахунки, передбачено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Пунктом 20.1 ст. 20 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ініціювання переказу проводиться шляхом: подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв.

Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, при договірному списанні, отримувач (ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ).

Отже, чинним законодавством України встановлений вичерпний перелік осіб, які можуть виступати ініціаторами переказу коштів. Банк в якості фінансової установи, яка обслуговує одержувача коштів, до такого переліку не входить.

Згідно з п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Стягувачем є особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом, а примусове списання - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ).

Здійснення банком дій по розпорядженню грошовими коштами, які містяться на рахунках клієнта, відбувається за дорученням власників цих коштів або на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом.

При цьому, норма ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, має на увазі саме процедуру примусового списання грошових коштів органами виконавчої служби на підставі виконавчих документів, і ініціатором переказу в такому випадку виступає стягувач, а не банк.

З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовної вимоги ТОВ НВП Алмет до ПП Фаворит Індастрі про стягнення 134200,00 грн. помилково перерахованих коштів та щодо відмови у задоволенні позовної вимоги до банку про зобов'язання вчинити дії щодо перерахування коштів в сумі 134200,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п.п. 1, 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача 1 в частині задоволених позовних вимог та на позивача в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, у задоволенні яких судом було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фаворит Індастрі" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, код 38404454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Алмет" (51931, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, Заводський р-н, вул. Сачка, 26, кв. 27, код 31197615) 134200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. грошових коштів, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Алмет" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Києві про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 21.11.2018 р.

Головуючий суддя В.М. Бабкіна

Суддя О.В. Конюх

Суддя О.О. Рябцева