Рішення

від 20.11.2018 по справі 914/1640/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018 справа №914/1640/18

Суддя Юркевич М.В. при секретарі Кияк І.В., розглядаючи матеріали справи

позовної заяви: Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Бориславської міської ради Львівської області, м. Борислав Львівської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділу охорони здоров'я виконавчих органів Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області

про: спонукання до укладення угоди

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: ОСОБА_2 - представник

від третьої особи: ОСОБА_3 - представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Дрогобицької міської ради Львівської області до Бориславської міської ради Львівської області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділу охорони здоров'я виконавчих органів Дрогобицької міської ради про спонукання до укладення угоди.

Ухвалою господарського суду від 04.09.2018 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ охорони здоров'я виконавчих органів Дрогобицької міської ради . Підготовче провадження призначено на 25.09.2018 р.

В межах підготовчого провадження розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду від 25.09.2018р. та 09.10.2018р.

Ухвалою від 30.10.2018р. судом було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з непідвідомчістю спору.

В той же час, 30.10.2018р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд даної справи по суті на 20.11.2018р.

В судовому засіданні 20.11.2018р. сторони виступили зі вступними словами, після чого суд перейшов до дослідження обставин справи та доказів. Зокрема, в ході розгляду справи по суті судом було з'ясовано наступне:

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач покликається на ст. 93 Бюджетного кодексу України згідно якої місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету.

Так, позивач зазначає, що медичними закладами, які підпорядковані Дрогобицькій міській раді надається, поміж іншого, медична допомога мешканцям м. Борислава.

Згідно з даними інформаційно аналітичного центру відділу охорони здоров'я виконавчих органів Дрогобицької міської ради, кількість пролікованих мешканців з м. Борислава, що отримали вторинну медичну допомогу, за 7 місяців 2018р. становить 583 особи (проведено 5665 ліжко-днів, загальна вартість перебування в стаціонарах становить 2 092 713 грн.).

З огляду на наведене, позивач вважає, що доцільно та справедливо є відшкодування Бориславською міською радою (відповідачем) собівартості зазначених вище послуг за рахунок коштів відповідного міського бюджету за місцем проживання таких пацієнтів, з розрахунку кількості фактично пролікованих хворих та фактичної вартості ліжко-дня у поточному році.

20.06.2018р. позивач звертався до відповідача з листом про необхідність прийняття рішення про передачу видатків з місцевого бюджету до бюджету Дрогобицької міської ради на виконання делегованих повноважень. Крім того, позивач надсилав відповідачу проект відповідної угоди на передачу коштів.

Однак, позивач стверджує, що відповідач, як після звернення з листами, так і в ході розгляду даної справи, не прийняв рішення про передачу таких коштів та не підписав угоди про передачу видатків на виконання повноважень між місцевими бюджетами Львівської області м. Борислава та м. Дрогобича, а тому останній звернувся до господарського суду з вимогою про спонукання Бориславської міської ради до укладення вищенаведеної угоди - в судовому порядку.

У своєму відзиві на позов відповідач повністю заперечує позовні вимоги. Зокрема, останній звертає увагу суду на те, що в Борисласької міської ради відсутній обов'язок щодо укладення угоди, про яку просить позивач. Так, відповідач не заперечує щодо можливості укладення спірної угоди на добровільних умовах за згодою сторін, у випадку наявності відповідних коштів у місцевому бюджеті, однак не погоджується з твердженням позивача про обов'язок вчинити такі дії. Відтак, відповідача не може бути, в тому числі і в судовому порядку, зобов'язано укласти дану угоду.

Крім того, відповідач зазначає, що фінансування медичних закладів здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому позивачу необхідно звертатися до уповноважених органів для можливості дофінансування медичних закладів Дрогобицької міської ради з Державного бюджету України.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Відділ охорони здоров'я виконавчих органів Дрогобицької міської ради позовні вимоги підтримала. Зокрема, звертала увагу на норму ч. 2 ст. 5 ГПК України, відповідно до якої у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Серявін проти України ).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Відповідно до ст. 93 Бюджетного кодексу України, місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору.

Таким чином, як встановлено судом, процедура передачі коштів з одного місцевого бюджету до іншого спочатку вимагає прийняття відповідними місцевими радами рішень про погодження розміру міжбюджетного трансферту з уповноваженням на укладення угоди та - власне, підписання такої угоди.

Як вбачається з матеріалів даної справи та не заперечується сторонами, рішень стосовно передачі відповідних коштів місцевого бюджету як Бориславської міської ради так і Дрогобицької міської ради прийнято не було. Така обставина, в свою чергу, унеможливлює укладення самої угоди про передачу коштів, оскільки відсутня правова підстава для її укладення, а також воля сторін по справі.

Разом з тим, суд погоджується з твердженнями позивача та третьої особи про те, що у відповідності до ст. 18 ЗУ Про основи законодавства України про охорону здоров'я , фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

В той же час, суд констатує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку однієї місцевої ради передати відповідні кошти у бюджет іншої. Це право органу місцевого самоврядування, яке вона, як зазначалося вище, може реалізувати прийнявши відповідне рішення та уклавши на його підставі угоду.

З огляду на наведене, суд позбавлений права примушувати (спонукати) ту чи іншу сторону до укладення угоди проти її волі. Така дія суду буде суперечити принципу вільного волевиявлення сторони до укладення договору та визначення його умов та порушить принцип рівності суб'єктів господарювання.

Беручи до уваги встановлені судом обставини та подані докази, суд приходить до висновку, що для спонукання відповідача до укладення угоди про передачу видатків на виконання повноважень між місцевими бюджетами Львівської області м. Борислава та м. Дрогобича на 2019р. немає законних підстав. По-перше: відсутнє рішення Бориславської міської ради про передачу коштів, а по друге: відсутня норма закону, яка б зобов'язувала відповідача укласти спірну угоду. Відтак, позовні вимоги Дрогобицької міської ради не підлягають до задоволення.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Дрогобицької міської ради - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

В судовому засіданні 20.11.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.11.2018р.

Суддя Юркевич М. В.