Рішення

від 20.11.2018 по справі 915/957/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

==================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року Справа № 915/957/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966)

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» (АДРЕСА_1, 54008)

про: стягнення боргу за теплову енергію в розмірі 570886,62 грн., пені в розмірі 84979,48 грн., інфляційних втрат в розмірі 19084,86 грн., 3% річних в розмірі 7706,33 грн. та судового збору в розмірі 10239,86 грн.,

за участі представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №09-01/16 від 01.02.18

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник,

встановив:

03.09.2018 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-01/1233 від 30.08.2018 про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» боргу за теплову енергію в розмірі 570886,62 грн., пені в розмірі 84979,48 грн., інфляційних втрат в розмірі 19084,86 грн., 3% річних в розмірі 7706,33 грн. та судового збору в розмірі 10239,86 грн.

У позовній заяві міститься заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» , що знаходяться на розрахунковому рахунку №26000301431950 у Філії ПАТ «Промінвестбанк» , МФО 326438 та розрахунковому рахунку №26008053215150 у ПАТ КБ «Приватбанк» , МФО 326610.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо вчасного погашення існуючої заборгованості за отриману теплову енергію та ґрунтуються на умовах договору № 2511 від 01.01.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді .

Ухвалою суду від 04.09.2018 відмовлено позивачу у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про забезпечення позову.

Ухвалою від 05.09.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» №09-01/1233 від 30.08.2018 було залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

19.09.2018 позивачем на виконання ухвали суду від 05.09.2018 надано суду письмові пояснення щодо направлення відповідачу актів приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді та щодо часткової оплати заборгованості відповідачем в розмірі, наведеному в розрахунку.

Ухвалою від 21.09.2018, з урахуванням ухвали суду від 25.09.2018 про виправлення описки, відкрито провадження у справі № 915/957/18, задоволено клопотання позивача, викладене у позовній заяві, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, судом постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу процесуальний строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 25 жовтня 2018 року об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 25.10.2018 судом було оголошено перерву до 20.11.2018 об 11.30 год.

Ухвалою суду від 26.10.2018 учасників справи повідомлено про дату, час та місце проведення наступного судового засідання.

В судовому засіданні 20.11.2018 позивач представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач правом подання до господарського суду відзиву стосовно позовних вимог не скористався.

Представник відповідача в судовому засіданні наявність основного боргу за теплову енергію в розмірі 570886,62 грн. не заперечує, просить суд зменшити розмір пені, посилаючись на те, що відповідач є неприбутковим об'єднанням, заборгованість виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою мешканцями будинків вартості спожитої теплової енергії, і при таких умовах відповідач не має змоги своєчасно виконати свої зобов'язання.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

01 січня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль , правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль (далі - Позивач) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Здоров'я (далі - Відповідач) укладено договір №2511 (далі - Договір) про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами договору споживач теплової енергії зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (пп. 3.2.2).

Відповідно до п. 6.1. Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» , в грошовій формі або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що споживач 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, сплачує енергопостачальній організацій вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Пунктом 6.6. Договору сторони домовились, що споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом 5 календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом 5 днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.

Розділом 7 Договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадків письмової відмови сторони.

Споживач несе відповідальність, зокрема, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі на 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР (п. 7.2.3 Договору).

У відповідності до п.10.1 цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 1 січня 2004 року, з правом його пролонгації (п. 10.4).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

У додатку №1 до вищевказаного договору зазначено дані про об'єкти теплоспоживання ОСББ «Здоров'я» .

У додатку №1/1 до Договору сторонами визначено обсяги постачання теплової енергії споживачу в меж опалювальний період.

Додаток №2 до Договору зафіксовано схему теплотраси, що перебуває на балансі споживача.

Додатком №3 до Договору погоджено умови припинення подачі теплової енергії.

Додаток №4 до Договору - примірний зразок акту прийому передачі теплової енергії у гарячій воді.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені внаслідок порушення останнім взятих на себе договірних зобов'язань по своєчасній оплаті спожитої теплової енергії.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про теплопостачання.

Закон України «Про теплопостачання» (далі - Закон) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Стаття 1 Закону містить визначення:

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;

теплотранспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії;

теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

теплосервісна організація - суб'єкт господарської діяльності з технічного обслуговування засобів виробництва, транспортування та споживання теплової енергії;

транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону, споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За змістом п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

З матеріалів справи судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді, укладений між сторонами договір №2511 від 01.01.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді є діючим.

За інформацією позивача, яка не спростована відповідачем, енергопостачальною організацією в опалювальному періоді 2017-2018 роки здійснено постачання теплової енергії в гарячій воді до житлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. 3-я Слобідська, 56 на загальну суму 722317,22 грн.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати теплової енергії виконано частково.

У зв'язку з порушенням умов договору №2511 від 01.01.2003 в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 570886,62 грн.

25.04.2018 позивачем надіслано відповідачу претензію № 275-Ю від 23.04.2018 на суму 760668,10 грн., а також розрахунок суми пені, рахунок 2511/1 від 19.04.2018 на оплату пені, нарахованої за період з 21.11.2017 по 18.04.2018.

Відповідачем зобов'язання не виконано, заборгованість не погашено.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткове погашення відповідачем наявної заборгованості в сумі 151430,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №774 від 30.03.2018 на суму 9000,00 грн., з яких 147,89 грн. скеровано позивачем на погашення залишку боргу по оплаті теплової енергії за рішення господарського суду Миколаївської області від 15.05.2018 у справі №915/179/18, №783 від 18.04.2018 на суму 20000,00 грн., №789 від 26.04.2018 на суму 100000,00 грн., №822 від 30.05.2018 на суму 7000,00 грн., з урахуванням пільг за листопад 2017 року в сумі 2845,15 грн., за грудень 2017 року в сумі 3793,92 грн., за січень 2018 року в сумі 3747,53 грн., за лютий 2018 року в сумі 3745,36 грн., за березень 2018 року в сумі 1446,53 грн.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказів оплати позивачу заявленої до стягнення суми заборгованості за договором, станом на час прийняття рішення судом, відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановлено, що відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 570886,62 грн. є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

На підставі статті 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних станом на 21.06.2018.

Судом, за допомогою програми «Законодавство» , перевірено розрахунки позивача, внаслідок чого суд погоджується із нарахованими позивачем сумами інфляційних втрат в розмірі 19084,86 грн. та 3% річних в розмірі 7706,33 грн., тому в цій частині позовні вимоги також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про теплопостачання та п. 7.2.3 Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію позивачем нараховано відповідачеві та заявлено до стягнення пеню в розмірі 84979,48 грн.

Судом, за допомогою програми «Законодавство» , перевірено розрахунок позивача та встановлено правильність нарахування позивачем пені в розмірі 84979,48 грн.

У судовому засіданні 20.11.2018 представник відповідача просив зменшити розмір пені.

Представник позивача проти зменшення розміру пені заперечував.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підпунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 (із змінами) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до змісту ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Згідно приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Беручи до уваги те, що відповідачем у встановленому ст. 165 ГПК України порядку не було подано до господарського суду відзиву щодо позовних вимог, не доведено належними доказами обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість зменшення розміру пені, суд відмовляє відповідачеві в задоволенні усного клопотання про зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 218, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити .

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» (АДРЕСА_1, 54008) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966) заборгованість за договором №2511 від 01.01.2003 за період 2017-2018 роки у загальному розмірі 682657,29 грн., з яких: 570886,62 грн. - основна заборгованість, 84979,48 грн. - пеня, 19084,86 грн. - інфляційні втрати; 7706,33 грн. - 3% річних та 10239,86 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4 . Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966);

відповідач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» (АДРЕСА_1, 54008).

Повне рішення складено та підписано 23 листопада 2018 року.

Суддя В.О.Ржепецький