Рішення

від 12.11.2018 по справі 916/818/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/818/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю); ОСОБА_2 (директор, паспорт серія КМ №021673, виданий Іллічівським МВ УМВС України в Одеській області 06.09.2002р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

від третьої особи : не з'явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «КАМЕЯ» (68000, АДРЕСА_1)

до відповідача : Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6).

про стягнення 1 918 602,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 03.05.2018 року позивач - Приватне підприємство «КАМЕЯ» (надалі - ПП «КАМЕЯ» ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №874/18 від 03.05.2018р.) до відповідача - Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ» (надалі - ДП „МТП „Чорноморськ» ), в якій просив суд стягнути з відповідача відшкодування витрат на будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту з урахуванням індексу інфляції в розмірі 2 643 847,40 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень п. 12.8 договору про спільну діяльність №609-о від 20.09.2007р., а саме щодо повернення ПП «КАМЕЯ» коштів, які вкладені останнім у будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту протягом 3-х місяців від дати припинення договору, в зв'язку з чим позивачем здійснено нарахування на підставі ст. 625 ЦК України про стягнення, яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду. При цьому, позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з письмовою вимогою про сплату боргу, між тим, як стверджує позивач, зазначені вимоги були залишені ДП „МТП „Чорноморськ» без відповіді та задоволення.

Ухвалою господарського суду від 16.05.2018 року (суддя Власова С.Г.) за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/818/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Крім того, даною ухвалою суду, в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, судом було залучено до участі у справі Державне підприємство „Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

29.05.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №10500/18), в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого ДП „МТП „Чорноморськ» проти позову заперечує та просить суд у задоволені позовних вимог ПП «КАМЕЯ» відмовити з наступних підстав. Так, по-перше, відповідач вважає, що позивачем в порушення умов п. 2.10 договору №609-о від 20.09.2007р. не було отримано погодження ДП „МТП „Чорноморськ» на здійснення витрат на будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшеня) об'єктів нерухомості порту, а надані позивачем акт від 26.01.2009р. про визнання витрат ПП «КАМЕЯ» частиною вкладу за договором та звіти про незалежну експертну оцінку вартості поліпшень, за думкою відповідача, не підтверджують наявності погодження ДП „МТП „Чорноморськ» на здійснення відповідних витрат. По-друге, відповідач наполягає на тому, що акт від 26.01.2009 р. про визнання витрат ПП «КАМЕЯ» частиною вкладу за договором №609-о не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки його підписання не створює, не змінює та не припиняє прав та обов'язків сторін за договором, тоді як сторонами відповідні зміни у договір не вносились, в зв'язку з чим даний акт не може бути підставою виникнення та визнання відповідачем зобов'язання щодо сплати витрат на будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту. Крім того, відповідач стверджує, що зазначений акт відсутній у нього, в зв'язку з чим відповідачем не визнаються обставини викладені в даному акті, оскільки ДП „МТП „Чорноморськ» було висловлено незгоду від підписання акту приймання-передачі майна ПП «КАМЕЯ» , переданого в якості внеску в спільну діяльність за договором від 20.09.2007р №609-о. По-третє, відповідач вважає заявлені позовні вимоги ПП «КАМЕЯ» , необґрунтованими, оскільки позивач визначає поліпшення як вклад у спільну діяльність, однак просить їх стягнути у якості відшкодування витрат на будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту, тоді як за змістом ч. 2 ст. 1141 ЦК України у разі припинення договору простого товариства передбачено повернення учасникам речей, які вони надали у спільне володіння, в зв'язку з чим відповідач стверджує, що повернення вкладу, внесеного учасником у спільну діяльність у вигляді грошових коштів, є неможливим, оскільки грошові кошти не є річчю та були спрямовані на обумовлені договором напрями спільної діяльності як засіб платежу та реалізацію завдань спільної діяльності і не перебували лише у спільному володінні та користуванні. При цьому, відповідач стверджує, що за умовами п. 2.10 договору передбачено здійснення будівництва, реконструкції і модернізації (поліпшення) об'єктів нерухомості порту, які передані в спільну діяльність, за рахунок коштів спільної діяльності, між тим, доказів внесення позивачем коштів у розмірі 1 455 000,00 грн. у рамках спільної діяльності, які були б направлені на відповідну мету позивачем не надано, як і доказів, на підставі яких за умовами п. 12.8 договору здійснюється повернення відповідних коштів. При цьому, відповідач стверджує, що відповідні документи можуть бути надані лише позивачем, як особою на яку було покладено ведення спільних справ за договором. По-четверте, відповідач заперечує щодо обґрунтованості розрахунку витрат на будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості, які заявлені до стягнення за відсутності визначення залишкової вартості здійснених поліпшень об'єктів нерухомості. Разом з тим, відповідач зазначає, що здійснений позивачем розрахунок суми компенсації грошових коштів не дає змоги зрозуміти яким чином визначені суми інфляційних нарахувань (індексу інфляції) та 3% річних. Отже, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

08.06.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. ГСОО 11479/18), в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що підтвердженням узгодження здійснених позивачем поліпшень з боку відповідача є акт від 26.01.2009р., акт від 25.03.2009р., квартальні звіти про нарахування та розподіл прибутку за договором, акт №01.2/30 від 27.11.2008р., акт №27/11 від 05.03.2010р., тоді як за думкою позивача заперечення ДП „МТП „Чорноморськ» щодо акту від 26.01.2009р. можуть свідчити про фактичну відмову відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором. Водночас, позивач вказує, що договором не передбачено, що всі вклади мають бути внесені у грошовому вираженні, тоді як вклади в спільну діяльність учасників є засобами спільної діяльності для виконання умов договору, з огляду на що мають бути відшкодовані позивачу на підставі договору №609-о.

08.06.2018 року від позивача до суду надійшла заява вх. ГСОО №11481 про залучення до матеріалів справи належним чином завірених копій документів, які були помилково подані разом із позовною заявою у вигляді неповних текстів. При цьому, зазначені документи були долучені судом до матеріалів справи.

19.06.2018 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив вх. ГСОО № 12236/18, в порядку ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких ДП „МТП „Чорноморськ» не погоджується з поясненнями та аргументами позивача та наполягає щодо відсутності погодження портом здійснення позивачем будівництва, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що один звіт про незалежну експертну оцінку вартості поліпшень виконано у відношенні площадки (облаштування території), розташованої за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 31, однак яка не є нерухомим майном відповідача та не передавалась відповідно умов договору №609-о, як вклад у спільну діяльність. Водночас, відповідач зазначив про помилковість розрахунку позивача щодо визначення розміру залишкової вартості покращень, інфляційних та 3% річних. Разом з тим, відповідач стверджує, що з відомостей бухгалтерського обліку ДП „МТП „Чорноморськ» , а саме інвентаризаційних карток обліку основних засобів станом на 31.05.2018р. в відношенні основних фондів на які позивачем було витрачено грошові кошти на поліпшення в рамках договору №609-о, у 2008 році не було здійснено будь-якої добудови, доустаткування, модернізації, тобто будь-яких поліпшень.

04.07.2018 року від відповідача до суду надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву вх. ГСОО №13388/18 у яких ДП „МТП „Чорноморськ» зазначає, що договір №609-о передбачає повернення коштів витрачених на поліпшення об'єктів нерухомості порту, тоді як перелік об'єктів нерухомості, які передано портом у спільну діяльність визначено додатком №1 до договору №609-о від 20.09.2007 р., відповідно до якого відповідачем було передано у спільну діяльність: будівлю стиральні-гладильні площею 1361,82 м.кв. (інвентарний номер 11876), навіс площею 44,8 м.кв. (інвентарний номер 11875), пристройку до стирально-гладильного цеху площею 298 м.кв. (інвентарний номер 11873), пристройку n2 площею 256 м.кв. (інвентарний номер 11872), прохідну площею 19,17 м.кв. (інвентарний номер 11871), склад площею 237,36 м.кв. (інвентарний номер 11820). Однак, як вказує відповідач, позивач намагається стягнути кошти за поліпшення майна - площадки (території), за адресою м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 31, яка не передавалася портом у спільну діяльність. При цьому, зазначає, що первісну вартість поліпшення зазначеної площадки (устрій території) Позивач визначив на суму 718 000,00 грн. відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку вартості поліпшення площадки (устрою території), яка належить Державному підприємству „Іллічівський морський торгівельний порт» , знаходиться за адресою вул. Танспортна, 31 в м. Іллічівськ, складеного 02.02.2009 р. ДП „Приоритет» . Відповідно до іншого Звіту незалежної експертної оцінки вартості поліпшення основних засобів, яка належать Державному підприємству „Іллічівський морський торгівельний порт» , знаходяться за адресою вул. Танспортна, 31 в м. Іллічівськ, складеного 02.02.2009 р. ДП „Приоритет» , поліпшення було виконано Позивачем у відношенні будівлі стиральні-гладильні площею 1361,82 м.кв. (інвентарний номер 11876), пристройки до стирально-гладильного цеху площею 298 м.кв. (інвентарний номер 11873) та пристройки №2 площею 256 м.кв. (інвентарний номер 11872), на загальну суму 737 000,00 грн. Однак, як стверджує відповідач, відповідно до відомостей бухгалтерського обліку відповідача, ніяких поліпшень зазначених об'єктів нерухомості порту позивачем не було здійснено у 2008 році.

13.07.2018 року від відповідача надійшла заява вх. ГСОО №2-3561/18, у відповідності до якої останній просить суд виключити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» з числа учасників судового процесу, обґрунтовуючи необхідність здійснення таких дій, оскільки вважає участь даного підприємства безпідставною та вказує про можливість її негативного впливу на розгляд справи шляхом зловживання третьою особою своїми процесуальними правами.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.07.2018р. №352, у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи №916/818/18, а саме: звільнення ОСОБА_4 з посади судді Господарського суду Одеської області у відставку з 10.07.2018р., згідно рішення Вищої ради правосуддя від 10.07.2018р. №2225/0/15-18, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1263/18, за результатами якого справу №916/818/18 розподілено судді Невінгловській Ю.М., а також передано нерозглянуту картку додаткових матеріалів вх. № 2-3561/18.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 20.07.2018 року, в порядку ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, справу №916/818/18 було прийнято до провадження судді Невінгловської Ю.М. із призначенням розгляду справи спочатку зі стадії підготовчого провадження.

У судовому засіданні від 06.08.2018 року, судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України на 22.08.2018 року.

21.08.2018 року від ПП «КАМЕЯ» , в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. ГСОО № 2-4252/18), згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача відшкодування витрат на будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1918602,14 грн. та судовий збір у розмірі 28779,03 грн.

Враховуючи, що вищевказану заяву, ПП «КАМЕЯ» подано в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, позовні вимоги в редакції заяви позивача від 21.08.2018р. вх. ГСОО № 2-4252/18 були прийнятті судом до розгляду.

22.08.2018 року до суду від відповідача надійшла заява вх. ГСОО №17113/18, згідно якої ДП „МТП „Чорноморськ» повідомляє суд, що у відділі майна відповідача відсутні документи щодо погодження з портом витрат на будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту за договором №609-о.

Ухвалою суду від 22.08.2018 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів.

У судовому засіданні від 22.08.2018 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 24.09.2018 року.

05.09.2018 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення вх ГСОО № 18084/18 згідно яких він заперечує щодо вірності здійсненого позивачем розрахунку розміру заявлених до стягнення сум, як таких, що не відповідає положенням ст. 625 ЦК України та методиці нарахування інфляційних.

У судовому засіданні від 24.09.2018 року, судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виключення із складу учасників справи третьої особи, з огляду на те, що вчинення зазначених дій не передбачено чинним Господарським процесуальним кодексом України, а доводи покладені в його обґрунтування по суті є лише припущеннями відповідача.

Ухвалою суд від 24.09.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.10.2018 року.

У судовому засіданні 17.10.2018р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 12.11.2018 року.

У судовому засіданні від 12.11.2018р. представник позивача заявлені позовні вимоги в редакції заяви вх. ГСОО № 2-4252/18 від 21.08.2018 року підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні від 12.11.2018р. проти позову заперечував, з підстав викладених у заявах по суті спору та просив суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» у судові засідання не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав про причини нез'явлення не повідомив, між тим, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні від 12.11.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 22.11.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено матеріалами справи, 20.09.2007р. між ДП "Іллічівський морський торговельний порт", яке в подальшому змінило найменування на ДП „МТП „Чорноморськ» (надалі - порт, учасник) та ПП "КАМЕЯ" (надалі - підприємство, учасник) було укладено договір про спільну діяльність (договір простого товариства) №609-о (надалі - договір), згідно умов якого з метою отримання прибутку учасники зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб порту та третіх осіб в споживчих товарах, промислової продукції для здійснення таких видів діяльності: виробництво металопластикових вікон, виробництво швацької продукції та інше.

Вказані види діяльності здійснюються шляхом залучення інвестицій в спільну діяльність, оптимального розподілу зобов'язань Учасників щодо здійснення спільної діяльності. Учасники здійснюють спільну діяльність за договором на території, визначеній у додатку №3 до договору та на інших територіях. Всі роботи, виробництво продукції, що організовуються і здійснюються підприємством на користь порту, здійснюються на умовах окремих господарських договорів, укладених між портом та підприємством (п.п.1.2.3, 1.3, 1.4 договору).

У відповідності до п.2.1 та п. 2.2 договору, склад, грошова оцінка майна та інша інформація про вклад порту та вклад підприємства визначені в додатку №1 (вклад порту) та додатку №2 (вклад підприємства), що є невід'ємними частинами договору. Графік внесення вкладів визначено у додатку №4 (графік внесення вкладу підприємства в спільну діяльність). Грошова оцінка вкладу порту, що наведена у додатку №1, визначена незалежною експертизою відповідно до Закону України „Про, оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та чинної методики оцінки вартості майна у порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Згідно п. 2.3 договору, співвідношення часток учасників в спільній діяльності за договором складає: порт - 50%, підприємство - 50% .

За умовами п. 2.4 договору, рухоме і нерухоме майно, що вноситься Учасниками як вклади для здійснення спільної діяльності за даним Договором, передається в тимчасове володіння і використання учасників. Майно передається учасниками в спільну діяльність за актами прийому-передачі майна, які підписуються уповноваженими особами учасників. Майно, що внесене у спільну діяльність, кожен Учасник відображає у бухгалтерському обліку у своїх регістрах та нараховує амортизацію згідно до правил бухгалтерського обліку самостійно. Майно, передане учасниками для ведення спільної діяльності, залишається у власності учасника, що його передав та не переходить у спільну власність учасників. Все майно, передане для ведення спільної діяльності, використовується лише в спільній діяльності. Для здійснення спільної діяльності за даним договором підприємству, як часнику, уповноваженому на ведення загальних справ, на термін дії даного говору порт передає в тимчасове володіння і користування (без права розпорядження) майно, яке знаходиться на території здійснення спільної діяльності (Додаток № 3), перелік якого приведений у додатку № 1. Передача портом майна не змінює правового статусу цього майна - зазначене майно є державною власністю і закріплено за портом на праві господарського відання.

У відповідності до п. 2.8 договору, фінансування виробничих і інших витрат, що виникають у процесі здійснення спільної діяльності, здійснюється підприємством самостійно за рахунок коштів спільної діяльності, крім тих витрат, що вимагають узгодження з Портом.

Пунктом 2.10 договору визначено, що будівництво, реконструкція і модернізація (поліпшення) об'єктів нерухомості порту, що передані в спільну діяльність, здійснюється за рахунок коштів спільної діяльності, відповідно до законодавства України. Після припинення договору, понесені підприємством документально підтверджені та погоджені з портом витрати на будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту підлягають поверненню портом підприємству у розмірі залишкової балансової вартості результатів робот протягом трьох місяців від дати припинення договору.

Відповідно до п. 2.11 договору, ремонт майна, внесеного учасниками в спільну діяльність, здійснюється підприємством за рахунок коштів спільної діяльності, а також може здійснюватися підприємством на підставі окремих угод між портом та підприємством, за винятком будівельних робіт і модернізації, які виконуються підприємством, як учасником спільної діяльності.

У п. 3.1 договору встановлено, що ведення спільних справ учасників на весь термін дії договору доручаться підприємству (з урахуванням п.3.8 цього договору).

Згідно п. 3.3 та п. 3.4 договору, при здійсненні учасниками дій у рамка даного договору, щодо яких цим договором не встановлена необхідність додаткового узгодження з іншим учасником, згодою іншого учасника вважається даний договір. Якщо наявність згоди іншого учасника обумовлено вимогами законодавства, даного договору або обґрунтованими вимогами третіх осіб, такий учасник зобов'язаний на умовах даного договору й у термін, встановлений учасником-ініціатором, надати іншому учаснику свою згоду/оформити відповідні документи або дати мотивовану відмову. У випадку зацікавленості учасника в узгоджені будь-якої документації/окремих дій, такий учасник направляє іншому учаснику письмове звернення.

За умовами п. 3.6 договору, з метою ведення спільних справ щодо здійснення спільної діяльності за цим договором підприємство відкриває рахунки в банку (в національній та іноземній валюті) відповідно до чинного законодавства України та розпоряджається коштами на цих рахунках. Підприємство відкриває рахунки та розпоряджається коштами на цих рахунках відповідно до довіреності.

Положеннями п. 3.11 договору, зокрема, визначено, що попередньому погодженню з портом підлягає проектно-технічна, проектно-кошторисна документація на майно та роботи, що вносяться підприємством в спільну діяльність.

Відповідно до п. 4.2.10 підприємство зобов'язано, здійснювати, відповідно до умов цього договору, за рахунок коштів спільної діяльності (включаючи доходи), фінансування виробничих і інших поточних витрат, що виникають у процесі спільної діяльності за даним договором з урахуванням обмежень, встановлених п. 3.11 договору.

У п. 4.2.21 договору визначено, що кошторисна документація та залучення субпідрядників на виконання робіт з будівництва, реконструкції і модернізації (поліпшення) об'єктів нерухомості порта, що передане в спільну діяльність, підлягає обов'язковому узгодженню з портом. Придбання підприємством майна, устаткування, технологій тощо, які здійснюються за рахунок коштів спільної діяльності, а також за власні кошти підприємства (якщо придбання здійснено з метою забезпечення майнового внеску підприємства у спільну діяльність) підлягають обов'язковому погодженню з портом.

Пунктом 12.8 договору встановлено, що у всіх випадках припинення даного договору не пізніше тримісячного терміну з дня його припинення порт зобов'язаний повернути підприємству кошти, вкладені підприємством за узгодженням з портом у будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту в розмірі, передбаченому даним договором.

Так, відповідно до додатку №1 до договору №609-о було визначено, що порт вносить в якості вкладу майно 60 позицій, зокрема будівля стир-глад (інв. № 11876), навіс (інв. № 11875), пристрілка до стир.- глад цеху (інв. № 11873), пристрілка п2 (інв. № 11872). Загальна оцінка вкладу порту становить 3245121,00 грн.

Відповідно до додатку №2 до договору №609-о підприємство вносило в якості вкладу грошові кошти у розмірі 500000,00 грн., модернізація та ремонт будівлі, що передано портом, як вклад у спільну діяльність у розмірі 350000,00 грн. та майно 94 позицій. Загальна оцінка вкладу підприємства визначена цим додатком у розмірі 3254815,00 грн.

У відповідності до графіку внесення вкладу підприємства в спільну діяльність, що є додатком №4 до договору №609-о, було встановлено, що підприємство вносить вклад в наступні терміни: грошові кошти 500000 грн. - 4 кв. 2007р. -1 кв. 2008р.; майно 2404815грн - 4 кв. 2007р. - 1 кв. 2008р.; модернізація та ремонт будівлі, що передано портом, як вклад у спільну діяльність 350000 грн. - 4 кв. 2007р. - 1 кв. 2008р.

В підтвердження своєї правової позиції ПП „КАМЕЯ» надано до матеріалів справи: звіт про незалежну експертну оцінку вартості поліпшення площадки (улаштування території) належної ДП „ІМТП» , розташованої за адресою: вул. Транспортна, 31В м. Іллічівськ, здійсненого 02.02.2009р. ДП „Пріоритет» на замовлення ПП „КАМЕЯ» з метою визначення вартості поліпшення основних засобів для ведення бухгалтерського обліку, яким визначено, що в якості ринкової вартості поліпшень даної площадки може бути прийнята округлена величина, яка становить 718000 грн. (том ІІ а.с.29-65). А також звіт про незалежну експертну оцінку вартості поліпшення основних засобів, належних ДП „ІМТП» , розташованої за адресою: вул. Транспортна, 31В м. Іллічівськ, здійсненого 02.02.2009р. ДП „Пріоритет» на замовлення ПП „КАМЕЯ» , який зроблено з метою визначення вартості поліпшення основних засобів - биткомбінату, розташованого в структурному підрозділі Іллічівського морського торгівельного порту за адресою: м. Іллічівськ вул. Транспортна №31, яким визначено, що в якості ринкової вартості поліпшень даного об'єкту може бути прийнята округлена величина, яка становить 737 000 грн. (том ІІ а.с.66-100).

Між тим, суд зазначає, що вказані звіти не можуть розглядатись судом як належні докази виконаних ПП "КАМЕЯ" поліпшень, оскільки проти іх обгунтованості заперечує відповідач. А крім того, дані звіти не містять будь-яких посилань на проектно-технічну, проектно-кошторисну документацію на майно та роботи, що вносились підприємством в спільну діяльність і які, відповідно до умов п.3.11 договору повинні бути попередньо погодженні з Портом.

В підтвердження своєї правової позиції ПП "Камея" надано акт від 26.01.2009 року про визнання витрат ПП „КАМЕЯ» частиною вкладу за договором №609-о, складеного між сторонами у справі, станом на 30.09.2008р. За яким визначено, що ПП »КАМЕЯ» , як сторона за вищевказаним договором здійснило вклад у спільну діяльність у розмірі 2 446089 грн., з них: майно, оціночною вартістю 2296089 грн. та грошові кошти у сумі 150000грн.

Із зазначеного акту вбачається, що станом на 31.12.2008р. внесок підприємства в спільну діяльність зменшився на 181 183,91 грн. (акт повернення майна від 18.11.2008р.) та становив 2264905,09 грн. Між тим, у даному акті від 26.01.2009р. сторонами зазначено, що протягом 2008 року ПП „КАМЕЯ» понесло витрати на проведення робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, розташованих за адресою: вул. Транспортна, 31 у м. Іллічівськ на загальну суму 1 455 000,00 грн. При цьому, сторонами визначено, що витрати підприємства в суму 1 455 000,00 грн., пов'язані з поліпшенням основних фондів, які належать ДП „ІМТП» та передані в спільну діяльність за договором №609-о від 20.09.2007р., у відповідності до п. 3 додатку №2 до договору №609-о від 20.09.2007р., визнаються частиною вкладу ПП „КАМЕЯ» згідно звітів про незалежну експертну оцінку станом на 26.01.2009р. Таким чином, даним актом визначено, що внесок підприємства, станом на 01.02.2009р. загалом становить 3719905,09 грн.

Разом з тим, суд не може розглядати даний акт як належний і допустимий доказ здійснених поліпшень, оскільки даний акт не має юридичної сили в зв'язку з тим, що за умовами договору встановлено, що всі зміни щодо переліку майна, вартості внесків і співвідношення вартості внесків учасників, згідно п. 2.5 договору, може змінюватись лише шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

Як встановлено під час розгляду справи, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 року (повний текст складено 09.02.2015р.) рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2014 у справі №916/3597/14 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у первісному позові ПП „КАМЕЯ» та задоволенні зустрічного позову ДП »ІМТП» про розірвання договору про спільну діяльність (договір простого товариства) №609-о від 20.09.2007 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом вих. №4 від 22.02.2017 року (том І а.с. 85) у відповідності до змісту якого зазначив, що залишкова вартість вкладу станом на 04.02.2015 року становить 1287675,00 грн., між тим, станом на 22.02.2017 року обов'язок порту за умовами п. 12.8 договору №609-о по поверненню ПП „КАМЕЯ» коштів у поліпшення об'єктів нерухомості порту не виконано. При цьому, разом із зазначеним листом відповідачу був надісланий акт від 22.02.2017р. приймання-передачі майна ПП „КАМЕЯ» (том І а.с. 86), переданого в якості внеску в спільну діяльність за договором від 20.09.2007р. №609-о. Так, із змісту зазначеного акту у відповідності до договору про спільну діяльність від 20.09.2007 року №609-о підприємство спільної діяльності передає, а ДП „ІМТП» приймає в якості вкладу в поліпшення основних фондів порту, а саме: витрати підприємства в сумі 1 455 000,00 грн., пов'язані з поліпшенням основних фондів, які належать ДП „ІМТП» та передані в спільну діяльність згідно звітів про незалежну експертну оцінку станом на 26.01.2009р. У даному акті зазначено, що загальна залишкова вартість вкладу на дату припинення договору спільної діяльності становить 1 287 675,00 грн. У п. 4 акту від 22.02.2017 року зазначено, що згідно з діючим законодавством станом на 01.01.2017 сума до повернення портом підприємству становить 2200357,00 грн.

Між тим, акт від 22.02.2017 року не містить підпису відповідача та його підписання заперечується ДП „МТП „Чорноморськ» , зазначені обставини не спростовані позивачем.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що перелік майна, вартість внесків та співвідношення вартості внесків учасників може змінюватись за домовленістю учасників шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.

Між тим, позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких додаткових угод до договору про спільну діяльність, які б змінювали вартість та перелік внесків учасників. Наявність будь-яких угод також заперечується відповідачем.

Отже, із наведеного вбачається, що підтвердженням вкладу позивача у спільну діяльність є додаток №2 до договору, який є невід'ємною частиною до договору про спільну діяльність №609-о від 20.09.2007року.

Як вбачається із позовної заяви, спір у справі фактично стосується наслідків розірвання за рішенням суду договору та наявності підстав для повернення на користь ПП „КАМЕЯ» коштів вкладених у будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів порту - площадки та основних засобів, залишковою вартістю 1263835,00 грн., вирахуваної виходячи із суми 1455000,00 грн. зменшеної на розмір амортизаційних відрахувань, на яку здійснено позивачем нарахування інфляційних, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, як на підставу для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування витрат на будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань передбачених п. 12.8 договору №609-о, визначаючи правовими підставами положення для звернення з даним позовом, зокрема, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 509, 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України. Водночас, обґрунтовуючи правову природу заявленої до стягнення суми відшкодування, позивач наполягає на тому, що витрати у розмірі 1455000,00 грн., у відповідності до акту від 26.01.2009р. є вкладом ПП „КАМЕЯ» у спільну діяльність за договором №609-о від 20.09.2007р.

Згідно п. 3.12 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Так, суд зазначає, що взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулюються главою 77 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про зобов'язання.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 цього Кодексу унормовано, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За приписами ст. 1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Тобто, учасники мають можливість за своїм бажанням та волевиявленням встановлювати суму, яку кожен з учасників вносить у спільну діяльність, а також форму та вартість майнових внесків учасників, узгодити строки та порядок здійснення відповідних вкладів.

Відповідно до ст. 1134 Цивільного кодексу України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Частиною 4 статті 355 Цивільного кодексу України унормовано, що спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно, як то визначено умовами договору про спільну діяльність. Спільна часткова власність передбачає визначення частки кожного учасника договору.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1141 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Повернення внесеного вкладу у спільну діяльність ґрунтується, також і на приписах законів, в тому числі Закону України „Про інвестиційну діяльність» .

Відповідно до статей 1, 19 Закону України „Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.

Водночас, суд зазначає, що термін "припинення договору простого товариства", як і будь-якого іншого договору, є суто умовним. Юридичні факти, зазначені в ст. 1141 Цивільного кодексу України, дійсно припиняють договір, але тільки спільно з іншими юридичними фактами, тому їх настання не виключає застосування умов договору простого товариства до відносин щодо розрахунків між учасниками та розподілу (повернення) майна.

При цьому, суд зазначає, що договір у таких випадках як регулятор відносин між учасниками діє аж до моменту виконання учасниками всіх обов'язків та реалізації прав, передбачених договором. Більше того, він діє аж до моменту виконання обов'язків і реалізації прав, встановлених актами цивільного законодавства, оскільки до змісту цивільно-правового договору входять і ці права та обов'язки (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Отже, договір простого товариства припиняється одночасно з припиненням зобов'язань, які на ньому ґрунтуються, шляхом їх належного виконання.

Відтак, у межах зобов'язань, які виникли на підставі договору простого товариства і які продовжують існувати після настання юридичних фактів, зазначених в ч. 1 ст. 1141 Цивільного кодексу України, здійснюються розрахунки, розподіл спільного майна, в тому числі і результатів спільної діяльності, а також повернення майна, якщо це передбачено договором прямо чи випливає із нього.

Системний аналіз положень статей 1133, 1141 Цивільного кодексу України в сукупності свідчить про наявність у учасника спільної діяльності права після припинення договору простого товариства на повернення вкладу, яким в тому числі вважаються грошові кошти.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. 6 та ст. 627 Цивільний кодекс України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Із системного аналізу змісту договору про спільну діяльність №609-о вбачається, що сторонами погоджено обов'язок відповідача повернути підприємству кошти, вкладені підприємством у будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту в розмірі, передбаченому даним договором. При цьому, можливість такого повернення ставиться за наявності факту припинення договору та узгодження з портом дій щодо будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту (п. 12.8 договору), тоді як процедура узгодження має відбуватись на підставі письмового звернення та подальшого погодження відповідної документації із її складанням (п.п. 3.3, 3.4 договору). При цьому, фінансування виробничих та інших витрат здійснюється за рахунок коштів спільної діяльності (п.п. 2.8, 2.10 договору).

Водночас, суд зазначає, що можливість зміни вартості внесків, за умови п. 2.5 договору №609-о від 20.09.2007р. передбачена сторонами, шляхом укладання з даного приводу додаткової угоди до цього договору., однак акт від 26.01.2009р. не є у розумінні ст. 654 Цивільного кодексу України, доказом який би свідчив про внесення змін у договір №609-о від 20.09.2007р. щодо зміни розміру вкладу ПП „КАМЕЯ» .

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано доказів, які б свідчили про зміну розміру внеску ПП „КАМЕЯ» у спільну діяльність до розміру 1455000,00 грн. у модернізацію та ремонт будівлі та основних засобів, що передано портом у спільну діяльність. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження погодження відповідачем витрачання спірних коштів в якості оплати робіт з будівництва, реконструкції і модернізації (поліпшення) об'єктів нерухомості порту, адже укладений сторонами графік внесення вкладу підприємства в спільну діяльність визначає лише обсяги зобов'язань позивача за договором. Тоді як відповідачем заперечується, як факт передачі площадки за договором №609-о від 20.09.2007 року так існування будь-якої згоди порту на здійснення поліпшень, як самої площадки так і основних засобів.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку по відшкодуванню коштів ПП „КАМЕЯ» , як вкладу у будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів порту - площадки та основних засобів, залишковою вартістю 1263835,00 грн., вирахуваної виходячи із суми 1455000,00 грн. зменшеної на розмір амортизаційних відрахувань.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1263835,00 грн. відшкодування витрат на будівництво, реконструкцію і модернізацію (поліпшення) об'єктів нерухомості порту є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 1263835,00 грн., вимоги позивача про стягнення 654767,14 грн. інфляційних також задоволенню не підлягають, з огляду на що суд не вважає за необхідне надавати правовий аналіз підстав здійснення таких нарахувань, а також правомірності здійсненого позивачем розрахунку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПП „КАМЕЯ» про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 1918602,14 грн., в зв'язку з чим у задоволені позову слід відмовити.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 28779,03 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 листопада 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська