Рішення

від 07.11.2018 по справі 538/1597/16-ц

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №538/1597/16-ц

Провадження по справі №2/538/12/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 року Лохвицький районний суд Полтавської області

У складі: головуючого-судді Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання Дробот О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю агрофірма Червонозаводське бурякогосподарство про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області із вищевказаним позовом.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,5637 га, кадастровий номер 5322684900:00:003:0476, яка розташована на території Пісківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, цільове призначення якої: ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 066803 від 10.07.2003 року № 241, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 76.

05.03.2015 року ОСОБА_1 уклав у простій письмовій формі з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Червонозаводське бурякогосподарство" договір встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і за даним договором відповідач по справі набув право користування земельною ділянкою позивача на 10 років з метою використання її для сільськогосподарських потреб.

12.03.2015 року реєстраційна служба Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області за № 9017794 здійснила реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речове право відповідача - користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Плата за користування земельною ділянкою становить 4373,28 грн. на рік, що передбачено п. 2.2 даного договору.

16.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся на умовах п. 5.3 вказаного договору, до відповідача з письмовою пропозицією про розірвання договору шляхом укладання угоди про розірвання договору, але листом від 25.05.2016 року за № 268 відповідач повідомив, що має намір користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору від 05.03.2015 року.

Як пояснює позивач, без його відома, його дружина ОСОБА_3, не маючи прав на вчинення від його імені правочину, уклала з відповідачем від імені ОСОБА_1 договір встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 05.03.2015 року та підписала його від імені позивача по справі.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить суд винести рішення, яким визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 05 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Червонозаводське бурякогосподарство , щодо земельної ділянки загальною площею 2,5637 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5322684900:00:003:0476, розташованої на території Пісківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 066803, виданого на підставі розпорядження Лохвицької райдержадміністрації від 15.05.2003 року № 241, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 76, стягнувши з відповідача судовий збір, та витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, пояснивши, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Червонозаводське бурякогосподарство на пропозицію позивача відмовило у порядку, визначеному договором від 05.03.2015 року, розірвати договір встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а даний договір укладений з порушенням правових норм чинного законодавства та порушує права позивача щодо належної йому на праві приватної власності земельної ділянки. Позов просить задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Червонозаводське бурякогосподарство в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення згідно якого за користування з березня 2015 року земельною ділянкою на умовах договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 05.03.2015 року, умови якого відповідають вимогам чинного законодавства, позивач кожного року отримував плату за користування та жодного разу не звертався з претензіями відносно укладеного договору. На заяву ОСОБА_1, подану в травні 2016 року щодо розірвання договору, було відмовлено, роз'яснюючи про намір і надалі використовувати земельну ділянку. Як вважає відповідач, позивачем не надано жодного доказу відносно укладення договору емфітевзису від 05.03.2015 року іншою особою. Також зазначив, що позивачем не надано жодного доказу, що він не бажав укладати договір емфітевзису, оскільки допитана у якості свідка дружина позивача ОСОБА_3 підтвердила, що саме вона підписала вищезазначений договір, тому вважає, що дана земельна ділянка є спільною власністю подружжя, і таким чином оскаржуваний договір був укладений в інтересах сім'ї.

Суд, заслухавши сторони, свідка, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997 р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом встановлено, що позивачу по справі ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,5637 га, кадастровий номер 5322684900:00:003:0476, яка розташована на території Пісківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області з цільовим призначенням: ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 066803 від 10.07.2003 року № 241, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 76.

05.03.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Червонозаводське бурякогосподарство" укладено у простій письмовій формі договір встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). За даним договором відповідач набув право користування земельною ділянкою на 10 років, з метою використання її для сільськогосподарських потреб.

12.03.2015 року реєстраційна служба Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області за № 9017794 здійснила реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речове право відповідача - користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Плата за користування земельною ділянкою становить 4373,28 грн. на рік, що передбачено п. 2.2 даного договору.

16.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся на умовах п. 5.3 вказаного договору до відповідача з письмовою пропозицією про розірвання договору шляхом укладання угоди про розірвання договору.

Листом від 25.05.2016 року за № 268 ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Червонозаводське бурякогосподарство" повідомило позивача, що має намір користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору від 05.03.2015 року.

В обґрунтування того, що договір укладений з порушенням норм чинного законодавства, позивач посилається на те, що його дружина ОСОБА_3, без його відома, не маючи прав на вчинення від його імені правочину, уклала з відповідачем від імені ОСОБА_1 договір встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 05.03.2015 року та підписала його від імені позивача по справі.

Ухвалою Лохвицького районного суду від 29.11.2017 року по вищезазначеній цивільній справі за клопотанням позивача призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Відповідно до наданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса висновку судово-почеркознавчої експертизи № 24792/1887 від 31.01.2018 року: підпис від імені ОСОБА_1 в договорі про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 05.03.2015 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Червонозаводське бурякогосподарство", на зворотній стороні аркуша документа в графі "Власник" в рядку "Підпис" - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1, а іншою особою.

Так, у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що вона є дружиною позивача, і дійсно вона укладала від імені свого чоловіка договір емфітевзису, але чоловік її не уповноважував це робити, в той момент він був у відрядженні. Довіреності на вчинення будь-яких дій у неї від чоловіка немає.

Відповідно до ст. 102-1 Земельного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 395 ЦК України речовим правом на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

На підставі ст. 408 ЦК України строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором.

Згідно з ст. 410 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Під час судового розгляду не встановлено будь-яких обставин, про те, що в ході укладення та виконання спірного договору від імені позивача як землевласника діяла інша особа як його представник.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом, зокрема вимогам ст. 203 ЦК України, згідно з якою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення.

Таким чином, будь-який правомірний правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення, яке повинно бути виражене об'єктивно та відповідати внутрішній волі учасника правочину, оскільки в противному випадку можуть мати місце негативні наслідки.

Відповідно до ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Із положень ч. 3 ст. 203 ЦК України вбачається, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою ст. 203 ЦК України.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, які можуть вчиняться усно (ст. 206 ЦК України), належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що позивач спірний договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) не укладав, оскільки відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю,

Статтею 26 Закону України від 01.07.2004 року „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи до Державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України, та враховує наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн. та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у сумі 9076,80 грн. Вказані судові витрати пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та підтверджуються належним чином. Враховуючи вище викладене, судові витрати, понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, та законними, а тому підлягають до задоволення.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 77-82, 89, 139, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 4, 11, 12, 15, 19, 202-204, 207, 208, 216, 395, 407, 408, 410, 626, 629, 638, 526, 1046 ЦК України, ст. ст. 152, 102-1 Земельного Кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю агрофірма Червонозаводське бурякогосподарство про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) - задовольнити.

Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) , укладений 05 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю агрофірма Червонозаводське бурякогосподарство , щодо земельної ділянки загальною площею 2,5637 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5322684900:00:003:0476, розташованої на території Пісківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 066803, виданого на підставі розпорядження Лохвицької райдержадміністрації від 15.05.2003 року №241, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 76.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Червонозаводське бурякогосподарство (37233, Полтавська область Лохвицький район с.Піски; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32517276) на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, понесені судові витрати: по оплаті судового збору в сумі 551 грн. 20 коп.та витрати пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи в сумі 9076 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий: В.А. Бондарь