Рішення

від 22.11.2018 по справі 581/624/18

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/624/18

Провадження № 2/581/256/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2018 року сел. ОСОБА_1

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання - Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. ОСОБА_1 в заочному порядку цивільну справу спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПОСУЛЛЯ-АГРОАЛЬЯНС про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Сутність заявлених вимог до суду

17 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що 02 жовтня 2017 року на підставі наказу № 14-к від 02 жовтня 2017 року її звільнено із займаної посади головного спеціаліста по земельних питаннях ТОВ ПОСУЛЛЯ-АГРОАЛЬЯНС за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). При звільненні з роботи з нею відповідач не провів повного розрахунку, а саме не виплатив заробітну плату за період із другої половини квітня 2017 року по вересень 2017 року (включно). Позивачка зазначала, що нею заробітна плата не отримувалася протягом п'яти з половиною місяців, у зв'язку зі значною затримкою виплати належній їй заробітної плати їй спричинені моральні страждання, вона втратила нормальні життєві зв'язки, була змушена економити на харчах та одязі. Уточнила, що завдана їй моральна шкода, яку вона оцінила у розмірі 10000 грн. пов язується з моральними та фізичними стражданнями внаслідок порушення її законного права на своєчасну виплату заробітної плати, приниженням честі, гідності, ігноруванням її прав, втратою у зв'язку з цим престижу та ділової репутації серед співробітників, знайомих, друзів та родичів. Просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32198 грн. 40 коп. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Позиція позивача, її представника, відповідача по даній справі

У судовому засіданні 07 листопада 2018 року позивачка підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі з викладених вище підстав та додатково пояснила, що при звільненні її з роботи відповідач не виплатив їй заборгованість по зарплаті в розмірі 22859 грн. (за вересень, серпень, липень, червень та половину квітня 2017 року), протягом 2018 року їй частинами виплачувалася вищевказана заборгованість і повний розрахунок зі сплатою всього боргу по зарплаті відповідач провів лише 01 червня 2018 року (частина коштів перераховувалася на її картковий рахунок у банківській установі, іншу частину коштів вона отримувала особисто від керівника підприємства та видавала йому про це відповідні розписки). Оскільки вона до звільнення з роботи отримувала середньомісячну нараховану зарплату в розмірі 5000 грн., нею обраховано середньоденний заробіток і з огляду на 152 дні затримки у розрахунку при звільненні, вона просила стягнути уточнений розмір середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 35347 грн. 60 коп. Також зазначала, що несвоєчасна виплата заробітної плати призвела до її моральних страждань, дискомфорту в побуті, обмежень власних життєвих потреб і пов'язувалося з приниженням її честі та гідності, вналідок перенесених нервових переживань вона періодично проходила лікування від захострення хронічних захворювань кишково-шлункового тракту. В обгрунтування причин пропуску тримісячного строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні зазначала про те, що з 31 серпня по 10 вересня 2018 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Липоводолинській ЦРЛ із приводу загострення інфекційної хвороби, але остання не позбавляла її повної чи часткової рухливості, у період часу від початку червня і по вересень 2018 року вона тричі разом із чоловіком, який у 2014 року переніс інсульт, відвідували медичні заклади м. Ромни з метою його лікування, і протягом цього ж часу нею постійно надавалася допомога її чоловіку в спосіб введення ін'єкцій для зниження артеріального тиску в домашніх умовах без звернення до місцевої лікарні; уточнювала що лише наприкінці серпня 2018 року вона звернулася до Липоводолинського бюро безоплатної правової допомоги Конотопського місцевого центру з надання вторинної безоплатної правової допомоги з питання подання до суду данного позову і лише 17 вересня 2018 року відповідний позов подано до місцевого суду. Уточнила, що на день звільнення її з роботи у відповідача мали місце певні фінансово-господарські труднощі, на підприємстві з працівників залишався лише його керівник ОСОБА_3

Представник позивача ОСОБА_4 підтримав заявлений позивачкою позов у повному обсязі та додатково суду пояснив, що до обрахунку днів затримки розрахунку при звільненні позивача включалися лише робочі дні, без урахування вихідних і святкових днів, під час яких тривала затримка в проведені вищевказаного розрахунку, а також зазначив, що внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати позивачці її залишено на певний період без засобів до існування, що також спричиняло дискомфорт та призводило до моральних страждань.

Представник відповідача в особі директора ТОВ ПОСУЛЛЯ-АГРОАЛЬЯНС ОСОБА_3 у судові засідання по даній справі 08, 23 жовтня, 07, 21 листопада 2018 року не з'являвся без поважних причин, письмового запереченння, за формою визначеною ст.178 ЦПК України, суду не подав, інший уповноважений представник відповідача в судові засідання також не з'являвся.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 вересня 2018 року у даній справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд на 08 жовтня 2018 року о 13 год. 20 хв. 08 жовтня 2018 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 23 жовтня 2018 року до 14 год. 30 хв. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача. 23 жовтня 2018 року протокольною ухвалою головуючого оголошено перерву до 07 листопада 2018 року до 10 год. 20 хв., для повторного виклику відповідача та надання позивачем додаткових доказів по справі, неподаних раніше з поважних причин. 07 листопада 2018 року суд, на підставі ст.280 ч.1 ЦПК України, за згодою позивача, перейшов до заочного розгляду справи та в зазначеному судовому засіданні оголошено перерву до 21 листопада 2018 року до 14 год. 30 хв. у зв'язку зі спливом процессуального часу для розгляду даної справи та надання часу для формулювання додаткових обгрунтувань з приводу пропуску тримісячного строку зверненення до суду з позовними вимогами. 21 листопада 2018 року судом завершено розгляд справи по суті і головуючий по справі видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, яке проголошено 22 листопада 2018 року.

Установлені судом обставини даної справи

Позивачка ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю ПОСУЛЛЯ-АГРОАЛЬЯНС до 02 жовтня 2017 року та наказом відповідача № 14-к від 02 жовтня 2017 року її звільнено, з 02 жовтня 2017 року, із посади головного спеціаліста по паям за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) (а.с. 8).

Відповідно до довідки №100518/1 від 10 травня 2018 року, виданої ТОВ ПОСУЛЛЯ-АГРОАЛЬЯНС , заборгованість по заробітній платі позивачки станом на 10 травня 2018 року складала 22859 грн. 35 коп. (а.с. 9).

З фотокопій історій руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_2 із 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року та з 01 жовтня 2017 року по 06 березня 2018 року ПАТ Приватбанк вбачається, що 14 квітня 2017 року зараховувалася заробітна плата на її рахунок у розмірі 2200 грн. 36 коп. та 4212 грн. 86 коп., 31 серпня 2017 року - у розмірі 3038 грн. 36 коп. та 1025 грн. 86 коп., 25 жовтня 2017 року - у розмірі 4041 грн. 36 коп. З фотокопій історій по картковому рахунку за період із 01 травня 2018 року по 03 серпня 2018 року заробітна плата ОСОБА_2 не зараховувалася, проте проводилася її виплата 01 червня 2018 року - 11800 грн. 00 коп. та 59 грн. 00 коп. (а.с.10,11,12).

Повний розрахунок по заборгованості про заробітній платі з позивачем відповідачем проведено 01 червня 2018 року (а.с.38-40).

За даними Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України відповідач станом на вересень 2018 року є функціонуючим підприємством сільськогосподарського напрямку, на стадії ліквідації (припинення) та банкрутства воно не перебувало (а.с.16-17).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

а) щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи:

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в абзаці п'ятому підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 № 9-рп/2013 сформулював висновок, що при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення частини другої статті 233 Кодексу підлягає застосуванню у випадках пред'явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати.

Структура заробітної плати визначена у статті 2 Закону України від 24 березня 1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" і складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, згідно з п. 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затверджено наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, не входять до фонду заробітної плати.

Отже, для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним (зазначений правовий висновок Верховного суду України також сформульований у постанові цього суду від 08 листопада 2017 у справі № 202/4914/16-ц|6-1626цс17).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

б) щодо вимоги про стягнення моральної шкоди:

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року 4-рп/2012 (справа № 1-5/2012) в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Відповідно до ч.1,2, 3, 5 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, вона відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, або одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Висновки суду по суті заявлених вимог:

а) щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи:

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмово позивачем, ОСОБА_2 отримала повний розрахунок боргу по зарплаті від керівника відповідача 01 червня 2018 року, право на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло з наступного дня, з 02 червня 2018 року, і перебіг даного строку закінчився 02 вересня 2018 року відповідно, з позовом до місцевого суду з цією вимогою позивачка звернулася 17 вересня 2018 року, тобто з пропуском установленого ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячного строку з наступного дня після проведення повного розрахунку (а.с.1,9-12,38-40).

Хоча ОСОБА_2 не подавалося окремого клопотання про поновлення вищевказаного строку, проте наведені позивачем в усній формі доводи з посиланнями на відповідні докази з приводу суб'єктивного викладу поважності причин пропуску нею вищевказаного строку звернення до суду (включаючи її перебування на стаціонарному лікуванні в лікарні з 31 серпня і по 10 вересня 2018 року, хвороба її чоловіка та стан її здоров'я, звернення до місцевого бюро за наданням безоплатної правової допомоги, без попереднього звернення до КТС, профспілкових органів, при відсутності тяжкої і тривалої хронічної хвороби, яка в певній мірі впливала на її рухливість тощо), суд вважає недостатніми для поновлення вищевказаного строку на підставі ст.234 КЗпП України, оскільки наведені нею вищезазначені факти не свідчать про наявність об'єктивно непереборних і складних на її боці обставин, які б унеможливлювали або значно ускладнювали пред'явлення даного позову до суду протягом трьох місяців від дня проведення з нею повного розрахунку відповідачем. Суд окремо зазначає, що подана позивачем ксерокопія довідки Липоводолинської ЦРЛ від 05 жовтня 2018 року № 177 про стаціонарне лікування ОСОБА_2 у медичному закладі протягом період часу з 31 серпня по 10 вересня 2018 року, не відповідає вимогам ч.1,2,4 ст.95 ЦПК України щодо її форми (цей письмовий доказ поважності причин пропуску строку звернення до суду поданий позивачем не в оригіналі, її копія належним чином не засвідчена), а тому не може бути прийнято судом в якості допустимого та достовірного доказу.

На думку суду, більш ніж двотижневий пропущений термін, протягом якого не було пред'явлено позов, по тривалості є значним, він не обмежується лише 1-3 календарними днями, не пов'язується з усуненням істотних судових помилок, а установлення у законі такого строку відповідає принципу юридичної визначеності (останній спрямований на установлення чіткості та передбачуваності правового статусу учасників правовідносин, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина) як складової принципу верховенства права і відступ від нього можливий лише при тих умовах, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (подібні за своїм змістом висновки сформульовані в рішенні Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) від 27 липня 2003 року в справі Рябих проти Росії (п.п.51, 52) та в справі Брумареску проти Румунії (п. 61 рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року), рішення зазначеного суду від 3 квітня 2008 року в справі Пономарьов проти України , п.41-42), які, як установлені судом, відсутні у даній справі щодо цієї вимоги.

Також суд вважає, що визначення в КЗпП України строків звернення до суду працівників за вирішенням трудових спорів узгоджується з наданими законом судам повноваженнями вирішувати питання щодо тлумачення норм національного права та їх застосування без обмеження права доступу до суду учасників таких правовідносин (аналогічні за своїм змістом висновки викладені ЄСПЛ у п.52-54, 55-59 рішення від 04 жовтня 2010 року у справі Меньшакова проти України ).

Досліджені судом і наведений позивачем розрахунок середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи відповідає вимогам ст.116,117, нормам Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та ґрунтуються на чіткій правовій позиції сторони позивача, затримка розрахунку при звільнення сталася внаслідок винної бездіяльності відповідача, проте пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду з цієї вимогою за змістом ст.233, 234 КЗпП України є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині цієї вимоги з підстави пропуску без поважних причин ОСОБА_2 строку звернення до суду.

б) щодо вимоги про стягнення моральної шкоди:

З огляду на наведені норми права та положення рішення Конституційного Суду України суд дійшов висновку про те, що звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо відшкодування моральної шкоди, завданої затримкою у виплаті саме заробітної плати та її складових після проведення повної виплати заборгованості по ній, обмежується тримісячним строком, перебіг якого розпочинається з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За змістом ст.237-1 КЗпП України підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника в сфері трудових відносин, яке одночасно призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як убачається з матеріалів справи та з пояснень позивача, саме внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати за чотири з половиною робочих місяці 2017 року, ОСОБА_2 заподіяна моральна шкода у виді триваючих страждань, які почалися з жовтня 2017 року й пов'язувались із вимушеними змінами у її житті, переживаннями, пов'язаними з неможливістю отримати нараховані внаслідок своєї трудової діяльності доходи, пошуку інших фінансових джерел для задоволення її життєвих потреб, які фактично припинилася проведенням повного розрахунку відповідачем 01 червня 2018 року, і станом на 17 вересня 2018 року (на день звернення до суду з даним позовом) перебіг вищевказаного строку закінчився.

Суд не вбачає підстав для поновлення позивачу тримісячного строку звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої тривалою невиплатою заробітної плати, через відсутність поважних причин його пропуску на стороні позивача та доказів в їх підтвердження, і також вважає, що за змістом ст.233, 234 КЗпП України пропуск вищевказаного строку є також самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову по цій окремій вимозі також із підстави пропуску без поважних причин ОСОБА_2 строку звернення до суду за вирішенням трудового спору у цій частині.

Керуючись ст.2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПОСУЛЛЯ-АГРОАЛЬЯНС про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, відшкодування моральної шкоди.

Заочне рішення може бути переглянуте Липодолинським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Липоводолинського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів із дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк із дня проголошення рішення апеляційної скарги. У разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, у той же строк із дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липодолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПОСУЛЛЯ-АГРОАЛЬЯНС (місцезнаходження: 42100, сел. Недригайлів, вул. Вишнева, буд. 2, код ЄДРПОУ 40643632).

ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

Повне рішення суду виготовлено 22 листопада 2018 року.

Суддя Д. В. Бутенко