Справа № 603/613/18
Провадження №2/603/325/2018
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2018 р. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Іванчука В. М.
секретар судового засідання Сандалюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, змінивши позовні вимоги, просить встановити факт належності їй заповіту, посвідченого ОСОБА_3, секретарем Ковалівської сільської ради Монасириського району Тернопільської області 30.08.2000 року, складеного від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 замість ОСОБА_1, визнати за нею право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її тітка ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина нажитловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Вказане спадкове майно ОСОБА_4 заповіла позивачу. Вказану спадщину позивач прийняла, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй було відмовлено у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на будинковолодіння. З приводу втрати правовстановлюючого документа на будинковолодіння, що підлягає спадкуванню, позивачем розміщено оголошення в районну редакцію газети Вісті Придністров'я Просить визнати за нею право власності на вказане вище спадкове майно.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, звернувшись в суд із заявою про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала, просить задовольнити.
Відповідач Ковалівська сільська рада Монастириського району Тернопільської області не забезпечила в судове засідання явку представника, у поданому відзиві на позов погодилися з обставинами, викладеними у позові, позов визнали.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із таких підстав.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 21.03.1956 року батьками позивача вказано: ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Як вбачається з даних свідоцтва про одруження НОМЕР_3 від 24.11.1979 року, при укладенні 27.11.1979 року шлюбу з ОСОБА_8 позивач дошлюбне прізвище ОСОБА_1 не змінювала.
Судом встановлено, що у свідоцтві про народження (НОМЕР_2 від 21.03.1956 року) ім'я позивача зазначено як ОСОБА_1 , а у свідоцтві про одруження (НОМЕР_3 від 24.11.1979 року) - ОСОБА_1 .
Згідно ксерокопії свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 07.04.1989 року житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_3 належить колгоспному двору, що складається з одного члена, головою якого являється ОСОБА_4
Дане свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння на час розгляду справи втрачене, про що в Монастириській районній редакції газети Вісті Придністров'я (№7(48-7280) від 23.11.2018 року) розміщено оголошення про те, щоб вважати дане свідоцтво недійсним.
Належність ОСОБА_4 будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою №484, виданою 16.07.2018 року виконкомом Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, зі змісту якої вбачається, що нумерація будинку змінена на №29 з колишніх №3, №360.
Відповідно до довідки комунального підприємства Монастириське районне бюро технічної інвентаризації №223 від 09.07.2018 року, за адресою: АДРЕСА_1 розміщено: одноповерховий житловий будинок загальною площею 61,3 кв.м, житловою - 49,4 кв.м під літерою А , стайня Б , стодола В , ворота, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3, відмостка №4.
Згідно даних довідки-характеристики №451, виданої комунальним підприємством Монастириське районне бюро технічної інвентаризації , житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований в бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №1 під реєстровим №239, на підставі свідоцтва про право власності на будинок, виданого Монастириською районною радою 07.04.1989 року згідно рішення виконкому від 22.11.1988 року за №220 належить ОСОБА_4
Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до ст.ст.120-121, ст.123 ЦК УРСР (в ред.1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.
На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.
Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 18.11.2006 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис №19.
Судом встановлено, що інші члени колгоспного двору відсутні.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.
Згідно заповіту, посвідченого секретарем Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області 30.08.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за №25, ОСОБА_4 все своє майно заповіла своїй племінниці ОСОБА_1
Зі змісту роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення та п.26 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції вбачається, що в позовному провадженні факт не може встановлюватися сам по собі в якості окремої позовної вимоги, а є предметом доказування, як обставина справи, що має юридичне значення для підтвердження вимог у існуючому спорі про право, що розглядається судом і підлягає встановленню в мотивувальній частині при ухвалені рішення.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 21.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення передбачено, що суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, заповіту.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 при укладенні шлюбу 27.11.1979 року з ОСОБА_8 дошлюбне прізвище ОСОБА_1 не змінювала, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_3 від 24.11.1979 року.
Заповіт, посвідчений секретарем Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області ОСОБА_3 30.08.2000 року, зареєстрований в реєстрі за №25, складений від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 .
Як вбачається зі змісту довідки №834, виданої 20.11.2018 року виконкомом Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 дійсно є одна і та ж особа.
На підставі зазначених обставин суд приходить до переконання, що запис прізвища позивача у заповіті, посвідченому секретарем Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області ОСОБА_3 30.08.2000 року, зареєстрованому в реєстрі за №25, виданому на ім'я ОСОБА_1 вчинений помилково.
Встановлення факту належності ОСОБА_1 заповіту, посвідченого секретарем Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області ОСОБА_3 30.08.2000 року, зареєстрованому в реєстрі за №25, складеного від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 відповідатиме інтересам позивача та необхідне позивачу для реалізації спадкових прав.
Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що спадщину, яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 прийняла позивач ОСОБА_1, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою №486, виданою 16.07.2018 року виконкомом Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно опитування свідків: ОСОБА_9 та ОСОБА_10
У зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на будинковолодіння, що підлягає спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини (лист приватного нотаріуса Монастириського нотаріального округу Пивоварчук О.Є. міститься у матеріалах справи).
Згідно інформаційної відповіді приватного нотаріуса Монастириського нотаріального округу Пивоварчук О.Є., отриманої 16.10.2018 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не відкривалась, інші спадкоємці, крім ОСОБА_1, у нотаріальну контору не звертались.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Як вбачається зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що позивачем доведено обставини, викладені у позовній заяві, а отже, вона, як спадкоємець за заповітом, відмови від прийняття спадщини не заявляла, прийнявши спадщину, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане майно, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4
Керуючись ст. ст. 259, 263 - 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст. 328, 392, 1222, 1225, 1261, 1265, 1268 ЦК України, ст.ст.120-121, ст.123 ЦК УРСР (в ред.1963 року), суд,-
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_1, місце проживання АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 до Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: с.Ковалівка Монастириського району Тернопільської області, Код ЄДРПОУ 04396162, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 заповіту, посвідченого секретарем Ковалівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області ОСОБА_3 30.08.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за №25, складеного від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1, право власності на спадкове майно, а саме на:
- житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 до якого входить: одноповерховий житловий будинок загальною площею 61,3 кв.м, житловою - 49,4 кв.м під літерою А , стайня Б , стодола В , ворота, хвіртка №1, огорожа №2, огорожа №3, відмостка №4.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя В. М. Іванчук
Суд | Монастириський районний суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 23.11.2018 |
Оприлюднено | 25.11.2018 |
Номер документу | 78065030 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Монастириський районний суд Тернопільської області
Іванчук В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні