Постанова

від 20.11.2018 по справі 314/922/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.11.2018 Справа № 314/922/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/922/18 Головуючий у 1 інстанції: Капітонов Є.М.

Провадження № 22-ц/807/139/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Бєлки В.Ю.,

секретар: Волчанова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Петромихайлівське на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Петромихайлівське про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив, до ПрАТ Петромихайлівське про розірвання договору оренди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована на території Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, площею 4,9200 га, кадастровий НОМЕР_1

25 січня 2013 року між ним та ПрАТ Петромихайлівське укладено договір оренди належної йому на праві приватної власності земельної ділянки строком на 7 років.

Договором передбачена виплата орендної плати у грошовій або натуральній формі. Оскільки він мешкає у сільській місцевості орендна плата ним отримується у натуральній формі.

З 2015 року орендарем систематично не сплачується орендна плата, обумовлена предметом договору, а саме не проводиться оранка городу площею 0,25 га та не видається 1 тонна соломи.

На підставі зазначеного просив: припинити шляхом розірвання договір оренди землі земельної ділянки площею 4,9200 га, кадастровий НОМЕР_1, розташованої на території Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, зареєстрований реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області 25.11.13 номер запису: 3747730, стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року позов задоволено.

Припинено шляхом розірвання договір оренди землі земельної ділянки площею 4,9200 га, кадастровий НОМЕР_1 розташованої на території Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області зареєстрований реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області 25.11.2013, номер запису: 3747730.

Стягнуто з ПрАТ Петромихайлівське на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПрАТ Петромихайлівське подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, зокрема щодо наявності або відсутності у позивача земельної ділянки для ведення городу, відсутність мотивування відхилення наданих товариством доказів сплати орендної плати, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Петромихайлівське про розірвання договору оренди, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позову та наявність підстав для розірвання договору оренди - систематичної несплати відповідачем орендної плати, починаючи з 2015 року.

Проте з таким рішенням не погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч.1.ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В порядку ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка для товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,9200 га, кадастровий НОМЕР_1, розташована на території Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданим Дніпровською сільською радою народних депутатів Вільнянського району Запорізької області 25.06.2002 року (а.с.12).

25.01.2013 року між сторонами укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування вищезазначену земельну ділянку. Державна реєстрація права оренди земельної ділянки здійснена 25.11.2013 року, номер запису 3747730 (а.с.7-10).

За умовами п. 9, п. 11 договору орендна плата вноситься орендарем не пізніше 31 грудня кожного поточного року. Її розмір та форма (за рішенням орендаря) визначені у п. 9 Договору.

Відповідно до п.9 договору оренда плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формах. Грошова: 4705,88 грн., в тому числі прибутковий податок - 705,88 грн., натуральна: 3000 кг зерна, 150 кг сояшнику, 1 т. соломи і оранка городу 0,25 га або 2600 кг зерна, 100 кг соняшнику, 50 кг цукру, 50 кг борошна, 1 т. соломи і оранка городу 0,25 га.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами , протягом 2015-2016 років в рахунок орендної плати за договором оренди позивач отримав: 3000 кг зерна, 150 кг сояшнику.

Крім того, матеріали справи містять відомості про отримання ОСОБА_3 в 2017 році:

- 1000 кг. ячменю ярового - 28.09.2017 року (а.с.19);

- 2000 кг. озимої пшениці - 28.12.2017 року (а.с.20);

- 200 кг соняшнику -28.12.2017 року (а.с.21).

Відповідно до платіжної відомості №172 від 12 грудня 2017 року ОСОБА_3 отримав за договором оренди також кошти в сумі 1100 грн. (а.с.22).

Підпис під відомостями від 12.12.2017 року, 28.09.2017 року, 28.12.2017 року позивач не оспорював в суді першої інстанції.

Як пояснював в суді першої інстанції представник відповідача, кошти в сумі 1100 грн. та 200 кг соняшнику (замість 150 кг за договором) позивачу в 2017 році було сплачено в якості компенсації вартості соломи та оранки городу за 2017 рік.

Наполягаючи на задоволенні позову, позивач, як на підставу розірвання договору оренди, посилався на порушення відповідачем умов договору, що виразилося в систематичній несплаті орендної плати.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті "д" частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору , коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки "систематичність", має значення саме несплата орендної плати, тоді як у вказаній справі має місце сплата орендної плати у меншому розмірі.

Проаналізувавши наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем названих вище обставин, які свідчать про систематичну несплату відповідачем орендної плати, як це передбачено ст.81 ЦПК України.

При цьому, часткова невиплата орендної плати в натуральній формі (як це передбачено домовленістю сторін) в силу ст.141 ЗК України, ст.32 Закону України "Про оренду землі" не є підставою для розірвання спірного договору, оскільки не носить систематичний характер та не є суттєвою по відношенню до виконаної частини умов договору.

До того ж, позивач не надав доказів пред'явлення претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі, та не скористався своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (умови договору та ст.24 Закону України "Про оренду землі"), жодних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі позивач не заявляв.

Залишивши без змін судові рішення у справі №732/174/17 та № №484/3687/16 в своїх постановах (відповідно): від 11.10.2017 р. №6-1449цс 17 Верховний Суд України та від 11 липня 2018 року № 61-33165св 18 Верховний Суд зазначили наступне: відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, несплата якої не в повному обсязі не позбавляє позивача можливості звернутись до суду з позовом про стягнення недоплаченої орендної плати.

Отже, оскільки при вирішенні спору суд першої інстанції у порушення ст.263 ЦПК України на вказане уваги не звернув, відповідно до вимог п.п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України Приватне акціонерне товариство Петромихайлівське має право на компенсацію позивачем судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги - в розмірі 1057 гривень 20 коп.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Петромихайлівське задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2018 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Петромихайлівське про розірвання договору оренди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства Петромихайлівське судовий збір в сумі 1057 гривень 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 листопада 2018 року.

Головуючий

Судді: