Постанова

від 20.11.2018 по справі 313/883/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.11.2018 Справа № 313/883/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 313/883/17

Провадження №22-ц/807/43/18

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кримської О.М.,

суддів Бєлки В.Ю., Дашковської А.В.,

за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Руслан на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2018 року в складі судді Кравцова С.О. в справі за позовом ОСОБА_1, до Селянського (фермерського) господарства Руслан , треті особи, що не заявляють вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення врожаю пшениці, набутого без належної правової підстави за рахунок позивача,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до Селянського (фермерського) господарства Руслан про стягнення врожаю пшениці, набутого без належної правової підстави за рахунок позивача.

В обґрунтування позову зазначав, що згідно договору оренди землі від 02 лютого 2017 року, укладеного між ним та ОСОБА_3, він є орендарем земельної ділянки площею 7,090 га кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області. Згідно п.40 договору, він набув чинності з моменту його підписання. Державна реєстрація договору здійснена 27.06.2017 року.

Також, згідно договору оренди землі від 02 лютого 2017 року, укладеного між ним та ОСОБА_2, він є орендарем земельної ділянки площею 7,09 га кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області. Згідно п.40 договору, він набув чинності з моменту його підписання. Державна реєстрація договору здійснена 27.06.2017 року.

Обидві земельні ділянки були засіяні врожаєм пшениці по всій площі.

29 червня 2017 року приблизно о 21:30 годин, на обох вищезазначених земельних ділянках, СФГ Руслан власною технікою без будь-якого погодження з ним як їх орендарем, розпочало збирання врожаю.

Ним одразу телефоном було зроблено повідомлення до Веселівського ВП Мелітопольського ГУНП в Запорізькій області, після чого на поле прибули співробітники поліції для з'ясування обставин. Голова СФГ Руслан Васьковський А.Ф. повідомив співробітникам поліції, що вказаний посів зроблено СФГ Руслан в 2016 році, коли діяли договори оренди землі укладені між фермерським господарством та власниками земельних ділянок, та не заперечив що ці договори припинили свою дію 29 грудня 2016 року та не поновлювались на новий термін.

Також голова СФГ Руслан не заперечив, що господарство отримувало в червні 2016 року письмові повідомлення від кожного з орендодавців про їх намір не продовжувати договірні відносини з господарством. Проте, незважаючи на такі повідомлення, СФГ Руслан всупереч умов укладених договорів від 29.12.2006 року, свідомо здійснив посіви озимої пшениці восени 2016 року, розуміючи неможливість відокремлення ним і використання посіву пшениці на час закінчення дії договорів у грудні 2016 року, враховуючи те, що на час закінчення договорів можливо навіть будуть відсутні сходи, та неможливості збору врожаю пшениці влітку 2017 року після припинення договорів без порушення прав власників або законних користувачів земельних ділянок.

З метою компромісного врегулювання та подальшого незагострення ситуації зі збиранням врожаю, ними та за участі Начальника Веселівського ВП Мелітопольського ГУНП в Запорізькій області Куцак В.М. було досягнуто домовленості про закінчення збирання врожаю СФГ Руслан , при цьому за участі співробітників поліції проведено фіксацію кількості зібраного врожаю, і подальшого його вивезення на склад відповідача. Після чого він в судовому порядку має довести свої права на цей урожай та його витребування у відповідача.

Якість пшениці не визначалася, тому позивач вважає, що вона відповідає 6 класу (як фуражна) і що право власності на вище зазначений врожай належить йому як орендареві земельної ділянки.

Вважає, що станом на 29 червня 2017 року врожай пшениці в кількості 58 тон, який знаходився на орендованих ним земельних ділянках кадастрові номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4, загальною площею 14,18 гектарів, належав йому на праві власності, та без достатньої правової підставі був набутий СФГ Руслан .

Посилаючись на ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути йому безпідставно набуте майно в натурі.

Вказує, що станом на 14.07.2017 року, вартість набутого відповідачем за його рахунок, без належної правової підстави, врожаю пшениці в кількості 58 тон, складає 240 120,00 гривень.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь врожай пшениці 6 класу в кількості 58 тон, вартістю 240 120,00 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Веселівського районного суду Запорізької області від 27 липня 2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з селянського (фермерського) господарства Руслан на користь ОСОБА_1 врожай пшениці 6 класу в кількості 58 тон, вартістю 240 120,00 грн. 00 коп.

Судові витрати в сумі 2401,20 грн. стягнуто з відповідача СФГ Руслан на користь позивача.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду СФГ Руслан подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначало, що задовольняючи позов, суд залишив поза увагою і не з'ясував у повному обсязі обставини стосовно невідповідності кадастрових номерів орендованих земельних ділянок позивачем і відповідачем. Також, судом не з'ясовані обставини справи стосовно кількості зібраного врожаю, а саме визначення кількості у розмірі 58 тон. Матеріали справи не містять жодного доказу зважування та актування зібраного врожаю. Право власності на врожай, що є предметом даного спору, належить СФГ Руслан , оскільки ці посіви і насадження були здійсненні у період дії договорів оренди і за рахунок коштів господарства, враховуючи п. 30 укладених договорів оренди.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. В обґрунтування зазначає, що апелянт помилково дійшов висновку про наявність у нього права власності на збирання врожаю у червні 2017 року, як орендарем, оскільки внаслідок закінчення строку дії договору оренди землі від 29.12.2006 року право користування земельною ділянкою як орендаря та право власності на посіви відповідачем втрачено. Під час укладення договорів оренди землі між позивачем та третіми особами у лютому 2017 року, на орендованих земельних ділянках були відсутні всходи зернових культур, про що зазначено в актах приймання-передачі земельних ділянок. Крім того, в акті прийому-предачі земельної ділянки за договором оренди землі від 29.12.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ Руслан зазначено помилково кадастровий номер НОМЕР_5. Дана обставина підтверджується витягом Витягом з Державного земельного кадастру на спірну земельну ділянку, який наявний в матеріалах справи (а.с. 201-203).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Апеляційного суду Запорізької області від 24.09.2018 року справу передано у провадження судді Бєлки В.Ю.

Ухвалами Апеляційного суду Запорізької області від 25 вересня 2018 року та від 26 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду з урахуванням вимог абз. 3 п. 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , де передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах; відповідно до положення п. 8 ч. 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, згідно якого до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область, з місцезнаходженням у місті Запоріжжя.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів зазначену цивільну справу було передано до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Запорізького апеляційного суду від 10.10.2018 року справу передано у провадження судді-доповідача Кримської О.М. та визначено склад колегії: головуючий суддя - Кримська О.М., судді: Бєлка В.Ю., Дашковська А.В.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 12 жовтня 2018 року справу прийнято до розгляду вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду в Запорізькому апеляційному судді.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника ( а.с.203).

Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлені про місце та час розгляду справи згідно до вимог ст..ст.128,130 ЦПК України. Причини неявки не повідомили ( а.с.209,210).

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст.. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника СФГ Руслан , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що станом на 29 червня 2017 року врожай пшениці в кількості 58 тон, який знаходився на орендованих земельних ділянка, кадастрові номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4, загальною площею 14,18 гектарів, належав на праві власності позивачу, та без достатньої правової підставі був набутий СФГ Руслан .

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, такий висновок зроблено судом без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3, що підтверджується копією державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЗП № 010581 (а.с. 34).

29 грудня 2006 року ОСОБА_3 (Орендодавець) та Фермерське господарство Руслан (Орендар) уклали договір оренди землі, який зареєстрований 29.12.2006 року за номером 040626800383, терміном на 10 років (а.с. 44-46).

Згідно з актом прийому передачі об'єкта оренди за договором оренди від 29 грудня 2006 року №040626800383 ОСОБА_3 передав земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, а Фермерське господарство Руслан прийняв зазначену земельну ділянку (а.с. 47).

21 червня 2016 року ОСОБА_3 направив на адресу Фермерського господарства Руслан повідомлення про наступний намір не продовжувати договір оренди землі (а.с. 30-31).

ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_6 (а.с. 35).

29 грудня 2006 року ОСОБА_2 (Орендодавець) та Фермерське господарство Руслан (Орендар) уклали договір оренди землі, який зареєстрований 29.12.2006 року за номером 040626800469, терміном на 10 років (а.с. 10-зворот, 48-50).

Згідно з актом прийому передачі об'єкта оренди за договором оренди від 29 грудня 2006 року №040626800383 ОСОБА_2 передав земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_5, а Фермерське господарство Руслан прийняв зазначену земельну ділянку (а.с. 50-зворот).

21 червня 2016 року ОСОБА_2 направив на адресу Фермерського господарства Руслан повідомлення про наступний намір не продовжувати договір оренди землі (а.с. 28-29).

Під час дії вищезазначених договорів оренди у 2016 році на зазначених земельних ділянках були виконані роботи по боронуванню, внесенню мінеральних добрів під посів озимої пшениці, та проведено посів озимої пшениці Фермерським господарством Руслан .

02 лютого 2017 року ОСОБА_3 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) уклали договір оренди землі терміном на 10 років, який зареєстрований 21.06.2017 року. Предметом договору відповідно до п.1 є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 7, 0900 га, яка розташована на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області (а.с. 36-39).

02 лютого 2017 року ОСОБА_2 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) уклали договір оренди землі терміном на 10 років, який зареєстрований 21.06.2017 року. Предметом договору відповідно до п.1 є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 7, 09 га, яка розташована на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області (а.с. 40-43).

Старшим сержантом поліції, поліцейським сектору РПП Веселівського відділення поліції МВП ГУНП в Запорізькій області Ткаченко О.В. складено рапорт, в якому зазначено наступне: При виїзді ГРПП на місце події 29.06.2017 року, при вирішенні конфлікту між ФГ Руслан та гр.. ОСОБА_8 із земельної ділянки площею 14 га, було зібрано близько 57 тонн озимої пшениці, яку перевозили на автомобілях: НОМЕР_1, НОМЕР_2 (30 тонн) водій якого ОСОБА_9, ГАЗ 53 водій ОСОБА_10 (3 тонни), КАМАЗ НОМЕР_7, причіп НОМЕР_8 (25 тонн) - водій ОСОБА_11, і направлено на територію ФГ Руслан для зберігання та подальшого вирішення питання у судовому порядку (а.с. 78).

30.06.2017 року капітаном поліції, дільничним офіцером поліції сектору превенції Веселівського відділення поліції МВП ГУНП в Запорізькій області складено рапорт, в якому зазначено наступне: При проведенні перевірки, було встановлено, що 29.06.2017 працівниками ФГ Руслан , на орендованих земельних паях ОСОБА_1 (14 га), було скошено озимої пшениці 15, 74 га, 30.06.2017 ще було скошено 4, 64 га, всього скошено 20, 38 га. Вивезено з указаного поля пшениці: Камазом, водій ОСОБА_9, згідно зважування 25 тон зерна пшениці озимої, 29.06.2017; Камазом, водій ОСОБА_11, згідно зважування 22 тони 480 кг зерна пшениці озимої, 30.06.2017; ГАЗ, водій ОСОБА_12, згідно зважування 1 тона 660 кг зерна пшениці озимої, 30.06.2017; трактором з причепом, водій ОСОБА_13, згідно зважування 15 тон 160 кг зерна пшениці озимої, 30.06.2017. загальна кількість скошеного і вивезеного зерна пшениці озимої склала 64 тони 300 кг. Всі дії при скошуванні жнив, вивозу і зважування зерна пшениці озимої, проводилися в присутності ОСОБА_14, ОСОБА_1 та працівників поліції. (а.с. 79).

ОСОБА_1 звертаючись з позовом, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, обґрунтовував його тим, що СФГ Руслан без належної правової підстави набуло за його рахунок врожай пшениці 6 класу в кількості 58 тон вартістю 240 120, 00 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Відповідно до ст.. 775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Відповідно до п. 30 вищезазначених договорів оренди землі, укладених Фермерським господарством Руслан з ОСОБА_3Л, ОСОБА_2 орендар має право одержувати продукцію та доходи, власності на посіви та насадження сільськогосподарських культур.

Сторонами не заперечується той факт, що Фермерське господарство Руслан здійснило посів озимої пшениці в період дії вищезазначених договорів оренди.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, помилково дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач безпідставно набув 58 тон пшениці 6 класу.

Судом першої інстанції не встановлено, в якій кількості відповідачем зібрано врожай. Наявні в матеріалах справи рапорти не є належними та допустимими доказами того, що Фермерське господарство Руслан зібрало врожай саме в кількості 58 тон. Крім того, рапорти ст. сержанта поліції Ткаченко О.В. (а.с.72, 78) стосуються земельної ділянки, яка була передана в оренду Фермерському господарству Руслан ОСОБА_8.

Матеріали справи не містять доказів зважування зібраної пшениці. Також відсутні докази того, що зібрана пшениця відповідає 6 класу.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. 263 ЦПК України у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог.

Колегія суддів відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений СФГ Руслан за подання апеляційної скарги в розмірі 3 601, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Руслан задовольнити.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Руслан , треті особи, що не заявляють вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення врожаю пшениці, набутого без належної правової підстави за рахунок позивача - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.п.н.НОМЕР_9) на користь Селянського (фермерського) господарства Руслан (код ЄДРПОУ 13638572) судовий збір в розмірі 3 601, 80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2018 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

В.Ю. Бєлка