Рішення

від 13.11.2018 по справі 0540/7901/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 р. Справа№0540/7901/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 17:30 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№2) до Державної фіскальної служби України в особі Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу,-

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Лещенко О.С., довіреність від 21.06.2018 року № 91

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№2) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України в особі Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просить суд скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ю-2205-25 від 03.08.2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 63 231,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області 03.08.2018 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2205-25, відповідно до якої за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 63 231,97 грн., за період жовтень 2013 року-травень 2018 року. У червні 2018 року підприємством також було отримане Рішення від 04 травня 2018 року № 00266241312-138 щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 червня 2018 року № Ю-2205-25 на суму 64 862,64 грн. Позивач скористався своїм правом на досудове оскарження рішення від 04.05.2018 року № 0026624312-138 у податкових органах, але письмової відповіді Позивач так і не отримав. Через деякий час позивачу було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ю-2205-25 від 03.08.2018 року.

Позивач вважає, що вимога № Ю-2205-25 від 03.08.2018 року підлягає скасуванню в частині суми 63 231,97 грн., оскільки вона порушує права позивача та не відповідає вимогам пункту 9-4 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які знаходяться на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території, де проводилася АТО, звільняються від виконання своїх зобов'язань, обов'язків, визначених частиною другої статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 вересня 2018 року.

У підготовчому засіданні 26 вересня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 17 жовтня 2018 року.

12 жовтня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на адміністративний позов. В обґрунтування відзиву на адміністративний позов відповідачем зазначено, що позивач відповідно до вимог Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, заборгованість позивача станом на 31.07.2018 року становила 61 169,74 грн., відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2018 року № Ю-2205-25.

Вказує, що посилання позивача на вимоги Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції є хибними, з огляду на те, що зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо звільнення від виконання обов'язків платника податку єдиного внеску втратили чинність згідно із Законом № 911.

Також, зазначає, що оскільки зазначена норма Закону № 2464-VI проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 01 січня 2016 року, а борг з єдиного внеску, визначений до сплати у вимозі від 03.08.2018 року № Ю-2205-25 виник у 2018 році, п.9.3 (п.9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосувати як підставу звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування неможливо.

Окрім того, зазначає, що 30.04.2018 року на офіційному веб-сайті Президента України було розміщено новину про те, що Президент Петро Порошенко підписав Указ, яким завершується АТО і починається операція Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони. Тобто Президент України офіційно оголосив про завершення АТО.

На підставі вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13 листопада 2018 року.

У судове засідання, призначене на 13 листопада 2018 року з'явився повноважний представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Разом з цим, 12 листопада 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, позивачем надані пояснення на відзив, в яких останній зазначає, що підприємством сплачується заробітна плата співробітникам, разом з заробітною платою сплачується також єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи. Також зазначає, що між позивачем та відповідачем проводились звірки, за результатом яких суми штрафів та пені в актах не зазначено. Окрім того, просив суд розглянути справу без участі позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.11.2018 року заперечив проти задоволення позовних вимог позивача, підтримав доводи викладені у відзиві та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№2) , зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 08679818, за юридичною адресою: 85200, Донецька область, м.Торецьк, вул.Херсонська, 1, що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених в безкоштовному доступі на сайті Міністерства юстиції України, перебуває на обліку як платник єдиного внеску у Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (Торецьке відділення).

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

03 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу № Ю-2205-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 63231,97 грн., яка виникла станом на 31 липня 2018 року та складається з недоїмки на суму 19765,77 грн., штрафних санкцій на суму 25 797,75 грн. та пені на суму 17 668,45 грн.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 63 231,97 грн.

Вирішуючи адміністративну по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VI (далі Закон №2464-VI) єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, крім інших, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 12 Закону № 2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, п. 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону №2464-VI чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Серед обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пункт 9-4 Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов'язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01.01.2016, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено міста Торецьк, Костянтинівка та Маріуполь Донецької області, на території яких розташовані Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№2) , Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області(Торецьке відділення), в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, та Головне управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області, яке прийняло оскаржувану вимогу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі № 826/18330/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 . Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року у справі № 826/18330/14 зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 826/18330/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядження від 5 листопада 2014 р. № 1079-р та розпорядження від 30 жовтня 2014 р. № 1053 втратили чинність у зв'язку із прийняттям Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, у якому також наявні міста Торецьк, Костянтинівка та Маріуполь Донецької області.

Отже, з наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що на час прийняття відповідачем спірної вимоги населені пункти, в яких знаходиться позивач, відповідач та орган доходів та зборів, в якому перебуває позивач на обліку, включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не опубліковувався, проведення антитерористичної операції триває, у зв'язку з чим посилання відповідача з цього приводу судом не приймаються.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач є таким, що звільнений від обов'язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI.

Суд також не приймає твердження відповідача стосовно правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, вмотивовані встановленням обов'язку контролюючого органу щодо формування вимог про сплату боргу відповідно, зокрема, пунктами 3-4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.20145 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі Інструкція № 449), за змістом яких вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, оскільки за прямою вказівкою пункту 9-4 Закону України № 2464-VI позивач звільнений від обов'язку сплати у встановлені строки нарахованого внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому сума нарахованого єдиного внеску позивачем не може вважатися недоїмкою.

Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI.

Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок в з 14 квітня 2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягненню.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

Відносно посилання відповідача у відзиві щодо ненадання позивачем до контролюючих органів заяви про звільнення від обов'язків, передбачених Законом № 2464, суд вважає за необхідне зазначити що необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Водночас суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі ВАТ Нефтяная компания ЮКОС проти РФ (заява №14092/04, п. 559 рішення ЄСПЛ), зазначив, що перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.

В спірних правовідносинах втручання суб'єкта владних повноважень відповідає національному законодавству, оскільки воно відбулося в межах наданих повноважень - надіслання платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимог про її сплату, є обов'язком органу доходів і зборів.

Між тим, таке втручання не є достатньо зрозумілим для платника єдиного внеску, щоб дозволити йому передбачати наслідки своїх дій.

Так, позивач в силу закону з 14.04.2014 року звільнений від виконання своїх обов'язків (обов'язків своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), визначених ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

В той же час надсилаючи позивачу вимогу про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідач не врахував те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, і факт її надіслання органом доходів і зборів породжує у платника певні обов'язки (сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею), передбачені ч. 4 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , від виконання яких він не звільнений.

Подальше ж невиконання платником єдиного внеску такої вимоги чи не оскарження вимоги в судовому порядку породжує обов'язок органу доходів і зборів надіслати вимогу про сплату недоїмки до підрозділу державної виконавчої служби (ч. 4 ст. 25 вказаного Закону).

Отже, подальше невиконання платником єдиного внеску чинної вимоги призведе до негативних наслідків для такого платника і до порушення його прав та законних інтересів, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2018 року № Ю-2205-25 станом на 31.07.2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 63 231,97 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2018 року № Ю-2205-25 прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№2) про скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ю-2205-25 від 03.08.2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині суми 63 231,97 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що скасування спірної вимоги є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки вимога як виконавчий документ може бути пред'явлена до примусового виконання органам державної виконавчої служби.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. згідно платіжного доручення від 28.08.2018 року № 299.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 122, 132, 139, 143, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№2) до Державної фіскальної служби України в особі Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ю-2205-25 від 03.08.2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 63 231,97 грн.

Стягнути на користь Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№2) судові витрати у сумі 1 762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 13.11.2018 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.11.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Кочанова П.В.