Рішення

від 22.11.2018 по справі 815/966/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/966/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Балабан М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ СЕРВІС" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 21.02.2018 року № 0006791407.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновок про порушення ТОВ "МСІТ СЕРВІС" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України необґрунтованим, оскільки в акті перевірки не вказано, які саме операції ГУ ДФС в Одеській області вважає не підтвердженими первинними документами, не досліджено, а тому безпідставно зроблено висновок про відсутність у підприємства-контрагента економічної мети для надання та отримання послуг, не досліджено факту надання послуг. Висновки акту перевірки базуються виключно на презумпції, які зроблені ГУ ДФС в Одеській області про те, що послуги не надавались. Також, під час перевірки встановлено, що операції ТОВ "МСІТ СЕРВІС" та ТОВ Перевозчик не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для надання послуг та постачання товарів та зроблено необґрунтований висновок про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробний активів, складських приміщень та транспортних засобів. При цьому, для здійснення господарських операцій немає необхідності володіти майном, зокрема складськими приміщеннями, автотранспортними засобами на праві власності. ГУ ДФС в Одеській області не наведено достовірних обґрунтувань, які б підтверджували неможливість здійснення ТОВ Перевозчик господарських операцій. Крім того, посилання відповідача на кримінальне провадження є необґрунтованим, оскільки будь-якого рішення суду ГУ ДФС в Одеській області не надано, при цьому, кримінальне провадження на яке посилається податковий орган, 18.12.2017 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (відсутність у діях осіб складу кримінального правопорушення). Висновки про порушення ТОВ "МСІТ СЕРВІС" податкового законодавства відповідач зробив виходячи із інформації, отриманої з інформаційної бази ДФС та власної думку співробітників ГУ ДФС в Одеській області, які не мають жодного доказового значення. Разом з тим, надані позивачем документи в сукупності свідчать проте, що ТОВ "МСІТ СЕРВІС" діяв з належною обачністю при виборі контрагентів, а контрагент в свою чергу виконав і передав, а позивач прийняв та оплатив виконані роботи (товари) в кількості та за ціною відповідно до договорів та розрахункових документів. Крім того, укладений договір є чинним, його недійсність прямо не встановлена законом та рішення суду про визнання його недійсним не ухвалювалось. За таких підстав, податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Представником Головного управління ДФС в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт не встановлено фактичний час та місце проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, не встановлено номенклатуру та вагу товару, його власника та фактичного замовника робіт по розвантаженню та навантаженню, не встановлено номери та вагу контейнерів, їх приналежність, не встановлено

за допомогою яких технічних засобів проводились роботи та їх фактичного власника. Відповідно, до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС Податковий блок , режим Перегляд результатів співставлення щодо ТОВ Перевозчик відповідно звіту Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (вх. до ДПІ від 18.04.2017 №9068459185) за березень 2017 року на підприємстві працювало 10 осіб, однак, ТОВ Перевозчик надає звіт Відомості про трудові відносини осіб (вх. до ДПІ від 18.04.2017 №9068459182) за березень 2017 року, згідно якого здійснюється звільнення наступних 7 працівників. Інформація щодо наявності у ТОВ Перевозчик власних чи орендованих основних фондів, транспортних засобів для можливості здійснення господарських операцій відсутня. Починаючи з червня 2017 року ТОВ Перевозчик не звітує до податкового органу про здійснення господарської діяльності. Також, відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зареєстровано в ЄРДР кримінальне провадження за № 22016160000000407 від 15.12.2016. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України. При проведені аналізу податкової інформації ТОВ Перевозчик встановлено нереальність придбання товарів/послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних послуг/товарів, за відсутністю придбання послуг/товарів, що продані, за аналізований період березень 2017 року. Походження послуг, які були придбані ТОВ МСІТ СЕРВІС , встановити неможливо. Таким чином, ТОВ Перевозчик не могло реалізовувати послуги, у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та професійного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо, що в свою чергу підтверджується дефектністю первинних документів, наданих до перевірки. Таким чином, на порушення п.198.1., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, TOB МСІТ СЕРВІС завищено податковий кредит за березень 2017 року на 165 032,06грн.

Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року по справі № 815/966/18 відкрито загальне позовне провадження.

11 червня 2018 року ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження по справі № 815/966/18 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 06 липня 2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 11.06.2008 року проведено державну реєстрацію сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ СЕРВІС", код ЄДРПОУ 35713194, за № 1 557 102 0000 000208 (а.с. 39-43).

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС в Одеській області на підставі направлень від 12.01.2018 року № 27/14-07, № 28/14-07, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, наказу ГУ ДФС в Одеській області від 09.01.2018 року № 384 проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ СЕРВІС", код ЄДРПОУ 35713194, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Перевозчик , код за ЄДРПОУ 40934272, за період березень 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 31.01.2018 року № 148/15-32-14-07/35713194 (а.с. 22-38, 118, 121-137, 150-152).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 року № 0006791407 (а.с. 117).

Проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПКУ) органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75. 1 ст. 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Зі змісту акту перевірки від 31.01.2018 року № 148/15-32-14-07/35713194 вбачається, що перевіркою встановлено порушення ТОВ МСІТ СЕРВІС п. 198.1 п. 198.3 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 165032 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт не встановлено фактичний час та місце проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, не встановлено номенклатуру та вагу товару, його власника та фактичного замовника робіт по розвантаженню та навантаженню, не встановлено номери та вагу контейнерів, їх приналежність, не встановлено за допомогою яких технічних засобів проводились роботи та їх фактичного власника. З наданих до первіерки актів виконаних робіт не встановлено транспортне-експедиторське обслуговування яких саме контейнерів з яким вантажем проводилось виконавцем, фактичний власник контейнерів або замовник виконання робіт з вантажем, маршрут транспортування контейнерів - місце навантаження та розвантаження, фактичний час виконання робіт та особи, що його виконували. Відповідно, до баз даних єдиного реєстру податкових накладних, ІС Податковий блок , режим Перегляд результатів співставлення щодо ТОВ Перевозчик відповідно звіту Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (вх. до ДПІ від 18.04.2017 №9068459185) за березень 2017 року на підприємстві працювало 10 осіб, однак, ТОВ Перевозчик надає звіт Відомості про трудові відносини осіб (вх. до ДПІ від 18.04.2017 №9068459182) за березень 2017 року, згідно якого здійснюється звільнення наступних 7 працівників. На момент складання актів здачі-приймання робіт (надання) послуг на адресу ТОВ МСІТ СЕРВІС , на підприємстві ТОВ Перевозчик працювало 3 особи. Інформація щодо наявності у ТОВ Перевозчик власних чи орендованих основних фондів, транспортних засобів для можливості здійснення господарських операцій відсутня. Починаючи з червня 2017 року ТОВ Перевозчик не звітує до податкового органу про здійснення господарської діяльності. Таким чином, у зв'язка уз відсутністю документального підтвердження щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників ТОВ Перевозчик неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій за березень 2017 року.

Також в акті перевірки від 31.01.2018 року № 148/15-32-14-07/35713194 вказано, що відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зареєстровано в ЄРДР кримінальне провадження за № 22016160000000407 від 15.12.2016. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України, для вчинення кримінального правопорушення та реалізації схем використовується, зокрема ТОВ Перевозчик (код ЄДРПОУ 40934272).

При цьому, в акті перевірки ГУ ДФС в Одеській області вказує, що під час перевірки не встановлено факту отримання послуг ТОВ МСІТ СЕРВІС від підприємства-постачальника ТОВ Перевозчик , в зв'язку з чим підтвердити реальність отримання послуг по ланцюгу від виконавця на адресу ТОВ МСІТ СЕРВІС за період березень 2017 року неможливо. ТОВ Перевозчик не могло реалізовувати послуги, у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та професійного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо, що в свою чергу підтверджується дефектністю первинних документів, наданих до перевірки.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних /розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних /розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.11 ст. 201 ПКУ передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми. Порядок очислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України; в) бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу; г) податкова накладна, складена платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Так, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, п. 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно п.п. 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п. 2 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю Перевозчик (підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю МСІТ СЕРВІС (замовник) укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 22/12/16-ТЕО від 22.12.2016 року (а.с. 52-54).

Відповідно до п. 1 договору № 22/12/16-ТЕО від 22.12.2016 року договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні підприємством заявок замовника на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування з отримання вантажу особі.

Згідно п. 2 договору № 22/12/16-ТЕО від 22.12.2016 року підприємство зобов'язується доставити довірений замовником товар в пункт призначення та видати його довіреній особі на отримання товару. Замовник зобов'язується здійснювати 100 % оплату за кожну плануємо до експедируванню та відправки чи вивантаження партії товару, відповідно до виписаного рахунку. Видавати підприємству документи, які необхідні для безперешкодної відгрузки. Надавати підприємству інформацію, яка необхідна для виконання обов'язків по вказаному договору.

Відповідно до п. 3 договору про транспортно-експедиційне обслуговування загальна вартість договору визначається загальною вартістю послуг, виконаних по вказаному договору. Оплата здійснюється протягом 15 днів після виставлення рахунку підприємством.

27 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Перевозчик (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю МСІТ СЕРВІС (замовник) укладено договір надання послуг № 27/02/17-002 від 27.02.2017 року (а.с. 50-51).

Згідно п. 1.2, 1.3 договору надання послуг № 27/02/17-002 від 27.02.2017 року виконавець зобов'язується виконати наступні послуги: навантажувально-розвантажувальні роботи порожніх 20-ти, 40-ка та 45-ти фунтових контейнерів. Послуги вважаються виконаним після підписання акту приймання-передачі послуг замовником чи уповноваженим представником.

Відповідно до п. 3 сплата замовником виконавцю вартості виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний в договорі.

На підтвердження виконання договору про транспортно-експедиційне обслуговування № 22/12/16-ТЕО від 22.12.2016 року та договору надання послуг № 27/02/17-002 від 27.02.2017 року ТОВ МСІТ СЕРВІС надані акти здачі-приймання робіт (а.с. 44, 46, 48), рахунки на оплату (а.с. 45, 47, 49), прибуткові касові ордери (а.с. 55-56), платіжні доручення (57-61), квитанції до прибуткових касових ордерів (а.с. 62-63).

За наслідками вказаних правовідносин на підставі виписаних податкових накладних позивачем сформовано податкові зобов'язання з ПДВ за 2017 рік (а.с. 111-116).

Так, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (послуг) в межах господарської діяльності.

Отже, під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Разом з тим, надані ТОВ МІСТ СЕРВІС документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству.

При цьому, суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку договору про транспортно-експедиційне обслуговування № 22/12/16-ТЕО від 22.12.2016 року та договору надання послуг № 27/02/17-002 від 27.02.2017 року, укладених позивачем з його контрагентом. Виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд зазначає, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Так, Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Також, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

При цьому, в акті перевірки вказано, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Стосовно доводів відповідача в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства на те, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень, міститься інформація, що ТОВ Перевозчик є фігурантом кримінального провадження № 22016160000000407 від 15.12.2016. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Так, в матеріалах справи наявна постанова про закриття кримінального провадження № 22016160000000407 від 18.12.2017 року, у зв'язку із відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (а.с. 191-195).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридични осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором ТОВ Перевозчик з 02.11.2016 року є ОСОБА_1 (а.с. 178-182).

При цьому, допитаний в якості свідка ОСОБА_1, повідомив, що у період березня 2017 року ТОВ Перевозчик надавало ТОВ МСІТ СЕРВІС послуги відповідно до укладених договорів та ТОВ Перевозчик в повній мірі виконано зобов'язання по вказаних договорам, за результатми яких складено та підписано відповідні первинні документи.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Так, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо того, що у податкового органу відсутня інформація щодо наявності у ТОВ Перевозчик власних чи орендованих основних фондів, транспортних засобів для можливості здійснення господарських операцій та що з червня 2017 року ТОВ Перевозчик не звітує до податкового органу про здійснення господарської діяльності, оскільки вказана інформація

не містить жодних висновків щодо наявності в діях позивача порушень вимог податкового законодавства та не містить жодних висновків щодо невідповідності господарських відносин ТОВ Перевозчик з позивачем, ТОВ МСІТ СЕРВІС .

При цьому, ГУ ДФС в Одеській області не наведено жодних доводів щодо наявності в діях ТОВ МСІТ СЕРВІС ознак неправомірних дій.

Посилання відповідача в акті перевірки, в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на те, що відповідно до баз даних податкового органу встановлено неподання контрагентами позивача контролюючому органу податкової звітності та подання звіту про звільнення 7 осіб, суд також вважає неспроможними з огляду на те, що жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Вказана інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. А контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року по справі № 820/13380/13-а, від 17 квітня 2018 року по справі № 808/1543/17, від 24 квітня 2018 року по справі № 813/8500/13.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На підставі вищезазначеного суд дійшов до висновку, що викладені фахівцями ГУ ДФС в Одеській області обставини щодо порушення ТОВ МСІТ СЕРВІС вимог Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ є безпідставними та спростовуються зібраними по справі доказами.

Відповідно до вимог податкового законодавства України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податковий орган, не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 року № 0006791407 прийнято ГУ ДФС в Одеській області необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Згідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3713,22 грн., відповідно до оригіналу платіжного доручення № 1458 від 03.03.2018 року (а.с. 3).

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 35713194, адреса місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29) слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3713,22 грн. (три тисячі сімсот тринадцять гривень 22 копійки).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 35713194, адреса місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 21.02.2018 року № 0006791407.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МСІТ СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 35713194, адреса місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3713,22 грн. (три тисячі сімсот тринадцять гривень 22 копійки).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 22 листопада 2018 року.

Суддя О.А. Левчук

.