Рішення

від 20.11.2018 по справі 1740/2116/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2018 року м. РівнеСправа №1740/2116/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмовго провадження адміністративну справу за позовом

підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 доСарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Підприємець-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 30.03.2016 за №1178-13 на суму 1821,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Дубровицької міської ради про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки прийнято 27.01.2015. Вказує про те, що дане рішення прийнято поза встановленими строками, визначеними Податковим кодексом України, а саме поза шестимісячним терміном до початку 2015 року. Виходячи з імперативних приписів пп.12.3.4. п.12.3 ст.12 та п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України, дія цього рішення місцевої ради може розповсюджуватися на 2016 рік. Крім того, зазначає, що застосування даного рішення в зворотному часі суперечить ст. 58 Конституції України. Вказує про те, що при винесенні податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 1178-13 Сарненська ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області не застосувала вказаних імперативних норм, що призвело до прийняття незаконного рішення. Просив суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 07.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем - Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області подано відзив на позовну заяву (а.с.25-27). В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Зазначає, що наведене відповідає вимогам п. 10.2 ст.10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно, дане положення кореспондує з п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України. Вказує про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач керувався законодавчими актами, які були чинними в період виникнення податкового зобов'язання у позивача. З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.31-32). В якій позивач вважає, що аргументи викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними та необґрунтованими.

В судове засідання призначене на 20.11.2018 учасники справи не прибули, про місце, дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

ОСОБА_1 в позовній заяві просив розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача та представник відповідача причини не прибуття в судове засідання не повідомили.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки в судове засідання не повідомили, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Оскільки, учасники справи в судове засідання не прибули, то відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №725049 (а.с.11).

Судом також встановлено, що Дубровицькою міською радою Рівненської області 27.01.2015 було прийнято рішення №947, яким встановлено на території міста Дубровиця податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с.12-14).

Відповідачем 30.06.2016 було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №1178-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1821,52 грн., податковий період 2015 (а.с.15, 30).

Вважаючи вказане рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі-ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ч. 1 ст.1 ПК України).

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким було викладено у новій редакції ст. 266 ПК України "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України).

Згідно з пп.266.3.2. п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп.266.6.1 п.266.1 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Тобто, з набранням чинності вказаними положеннями ПК України, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (за винятком тих, які не є об'єктами оподаткування відповідно до пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України) є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, п.8.1, 8.3. ст. 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з п.265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Пунктом 10.1 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

За приписами пп.12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Отже, з аналізу викладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Як було встановлено судом Дубровицькою міською радою Рівненської області 27.01.2015 було прийнято рішення №947 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Оскільки, дане рішення прийнято 27.01.2015, тобто після 15.07.2014, тому застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом № 71-VIII змін щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності.

Так, згідно з вказаною нормою зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верхового Суду від 15.06.2018 у справі №823/2/17 (провадження №К/9901/40960/18), від 07.11.2018 у справі №810/2398/17 (провадження №К/9901/40535/18), від 10.04.2018 у справі №813/3803/16 (провадження №К/9901/35350/18), які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню судом при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.06.2016 №1178-13 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, враховуючи зміст ст. 2 КАС України, дійшов висновку про недоведеність відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, законності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а відтак позов підлягає до задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення скасуванню.

Як визначено ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача - Підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи (а.с.3).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області від 30.03.2016 №1178-13.

Стягнути на користь позивача - підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Широка,18, м. Сарни, Сарненський район, Рівненська область, 34503, ЄДРПОУ 39505120) судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2018 року.

Суддя Щербаков В.В.