Рішення

від 12.11.2018 по справі 2040/5559/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 листопада 2018 р. № 2040/5559/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зоркіної Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Пройдак С.М.,

за участю:

представника позивача - Грайворонського І.В.,

представника відповідача - Розтоцького Д.П.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Срібне місто", Департамент державної реєстрації Харківської міської ради про скасування постанови, -

встановив

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд: скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 15.01.2015 року, прийняту у виконавчому провадженні № 46076288 Червонозаводським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, на підставі якої 19.01.2015 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Брижатим Володимиром Дмитровичем прийняте рішення індексний номер 18700357 про реєстрацію обтяження та в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нерухомого майна та їх обтяжень вчинено запис № 8420876 про арешт всього майна боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Срібне місто" (код за ЄДРПОУ 30426994).

Протокольною ухвалою 21.09.2018 року у справі закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті. Ухвалою суду від 21.09.2018 року відмовлено у закритті провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з тих підстав, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв без урахуванням вимог чинного законодавства у сфері виконавчого провадження та іпотеки, а отже, вказане рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив позовні вимоги залишити без задоволення з тих підставі, що виконавче провадження по справі закрито, виконавчий лист повернуто стягувачу, а постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій направлені для виконання до територіального органу державної виконавчої служби. При поверненні виконавчого документу, відповідач зазначив, що арешт з майна боржника не знімався, оскільки відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" арешт з майна боржника не знімається у разі не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Отже, дії державного виконавця при виконанні виконавчого провадження, як зазначив відповідач, вчиненні у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових пояснень щодо позову, а також будь-яких клопотань чи заяв до суду не надавав.

Третя особа, Департамент державної реєстрації Харківської міської ради, надала суду письмові пояснення на адміністративний позов, в яких зазначено, що діючим законодавством України визначено процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно суб'єктами державної реєстрації за заявочним принципом. Департамент реєстрації не є виключним суб'єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності та враховуючи відзив відповідача проти задоволення позову разом з письмовим поясненням відповідача з урахуванням уточнюючого адміністративного позову позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимог адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

На підставі Кредитного договору № 07/004/09-КЛТ (кредитний договір 1) від 20 серпня 2009 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ СРІБНЕ МІСТО , виникла заборгованість по кредиту станом на 07 травня 2018 року.

На підставі Кредитного договору № 07/011/11-КЛТ (кредитний договір 2) від 05 квітня 2011 року , укладеного між Публічним акціонерним товариством Кредитпромбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ СРІБНЕ МІСТО , виникла заборгованість за кредитом станом на 07 травня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором 1 в заставу, відповідно до Іпотечного договору № 07/004/101/09-КЛТ від 20.08.2009, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л,А. 20 серпня 2009 року за № 1917 (надалі іменується - Іпотечний договір) передано нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-8, загальною площею 98,0 м 2 , в літ, А-6 , що знаходиться за адресою: Харківська область, міс то Харків, вулиця Кооперативна, будинок № 18/20 (вісімнадцять дріб двадцять).

27 вересня 2013 року між ПАТ Кредитпромбанк та ПАТ Дельта Банк укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений 27.09.2013 приватним, нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., за № 2466, відповідно до умов якого ПАТ Кредитпромбанк відступив на користь ПАТ Дельта Банк права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

07.05.2018 року між позивачем та ПАТ Дельта банк укладено Договір № 431/К купівлі - продажу майнових прав, відповідно до умов якого ПАТ "Дельта Банк" відступив на користь позивача своє право вимоги заборгованості за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2.

07 травня 2018 року між ПАТ Дельта Банк та позивачем укладено Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, що посвідчений 07.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анатенко М.Л., р. № 410.

Відповідно до цього договору ПАТ Дельта Банк відступив, а ТОВ ФК ЖЕНЕВА набуло належні ПАТ Дельта Банк права за Іпотечним договором № 07/004/101/09-КЛТ від 20.08.2009, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Д.А., № 1917.

Внаслідок набуття прав вимоги до третьої особи за відплатним договором відступлення права вимоги, позивач замінив первісного кредитора у всіх правовідносинах за участі третьої особи, а також набув прав кредитора та іпотекодержателя відповідно до норм статей 512-519 та ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України.

Постановою державного виконавця Червонозаводського відділу виконавчої служби Харківського міського управління юстиції № 46076288 від 15.01.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ СРІБНЕ МІСТО у межах суми звернення стягнення 236233.24 грн. Реєстрація обтяження проведена держаним реєстратором на підставі рішення № 18700357 від 19.01.2015 року.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на при визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в силу ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" покладалось на державну виконавчу службу, яка входила до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання здійснювали державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Статтями 6 та 11 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції 1999 року передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ч. 1 ст. 27 та п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції 1999 року передбачено, що примусове виконання рішення розпочинається на наступний день після спливу строку на самостійне виконання рішення боржником, що визначений ст. 25 цього закону. Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції 1999 року звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції 1999 року. При цьому згідно із частинами 1 та 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції 1999 року звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до ч. 1, 3-7 ст. 51 чинного Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку.

Підстави для зняття арешту передбачені статтею 59 чинного Закону України "Про виконавче провадження": 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 6 та 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За приписами ст. 24 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель вправі здійснити відступлення права вимоги за іпотечним зобов'язанням разом з відступленням права вимоги за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо обтяжувач відступив інший особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений пріоритет за умови, що відомості про заміну обтяжувача були внесені до Державного реєстру протягом п'яти днів із дня відступлення прав.

У випадку порушення позичальником умов основного зобов'язання, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку"). Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність в рахунок погашення заборгованості, на підставі окремого договору або на підставі відповідного іпотечного застереження в іпотечному договору, в порядку та на умовах, визначених ст. 37 Закону України "Про іпотеку" або відчужити іншій особі за процедурою, передбаченою ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Право на захист іпотекодержатель здійснює на власний розсуд (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 1 однойменного закону). Державна реєстрація виникнення, переходу, припинення речових прав щодо нерухомого майна провадиться державними реєстраторами за процедурою встановленою законом (статті 6, 18-20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

При цьому, згідно із п. 6 ч. 1 ст. 24 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів звернення іпотекодержателя ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" до відповідача з виконавчим документом про звернення стягнення на предметі іпотеки нежитлові приміщення в примусовому порядку відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Наявність у позивача прав іпотекодержателя та реєстрацію права іпотеки раніше оскаржуваного арешту підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, тому в силу положень статей 1, 3 та 7 Закону України "Про іпотеку" позивач має право переважного перед іншими кредиторами на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, що становлять предмет іпотечного договору №07/004/І01/09-КЛТ, посвідченого приватним нотаріусом.

Суд погоджується з висновками позивача, що наявність публічних обтяжень іпотечного майна арештами виконавчої служби є підставою для відмови йому в реєстрації права власності на предмет іпотеки або у відчуженні іпотечного майна та призводить до порушення його прав іпотекодержателя.

Отже, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

вирішив

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 15.01.2015 року, прийняту у виконавчому провадженні № 46076288 Червонозаводським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, на підставі якої 19.01.2015 року державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Брижатим Володимиром Дмитровичем прийняте рішення індексний номер 18700357 про реєстрацію обтяження та в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нерухомого майна та їх обтяжень вчинено запис № 8420876 про арешт всього майна боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Срібне місто" (код за ЄДРПОУ 30426994).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЖЕНЕВА" (код ЄДРПОУ 40888017) сплачену суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 41430683).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.11.2018

Суддя Зоркіна Ю.В.