Рішення

від 23.11.2018 по справі 826/6101/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 23 листопада 2018 року                                                     №826/6101/17 Окружний адміністративний суду міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліс» до                    Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про                    визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0000291401, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0000291401.      Позовні вимоги мотивовано тим, що Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 09.12.2016 №144/10-36-14-01-13/19407655, прийняло податкове повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0000291401. Так, позивач наголошує, що ним правомірно було збільшено у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року від'ємне значення податку на додану вартість на 370 132, 00 грн. після виникнення у позивача такого права внаслідок судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 10.09.2012 №0001102300 і захисту своїх прав. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII   Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ:           Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс", зокрема, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 281 451, 00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 88 681, 00 грн. За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області складено акт від 09.12.2016 №144/10-36-14-01-13/19407655 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0000291401, яким за наслідками завищення від'ємного значення з ПДВ до позивача застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість в сумі 8    868, 00 грн. Враховуючи наведене, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0000291401 до контролюючого органу вищого рівня – Державної фіскальної служби України. Однак, листом від 14.04.2017 Державна фіскальна служба України повідомила позивача, що вважає строки оскарження податкового повідомлення-рішення  пропущеними. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс", не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового)  періоду,  визначена  згідно  з  розділом  V цього Кодексу. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Податкова  декларація,  розрахунок  (далі  -  податкова декларація)  -  документ, що подається платником податків (у тому числі  відокремленим  підрозділом  у  випадках,   визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки,  встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата  податкового зобов'язання, чи   документ, що свідчить про суми  доходу, нарахованого (виплаченого) на  користь  платників  податків   - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку 9пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України). Згідно з приписами пунктів 49.1 та 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація  подається  за  звітний  період  в установлені   цим  Кодексом  строки  органу  державної  податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний  за  кожний  встановлений цим  Кодексом  звітний  період  подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку,  платником якого він  є,  відповідно  до цього  Кодексу  незалежно  від  того,  чи  провадив  такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Як вбачається з акту перевірки, висновок щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено контролюючим органом з огляду на те, що позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 281     451, 00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 88     681, 00 грн. Разом з тим, до таких висновків, контролюючий орган дійшов через те, що в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Ліс» було збільшено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на 370 132, 00 грн. Так, суд зазначає, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 по справі №2а-4810/12/1070 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.09.2012 №0001102300 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Ліс" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на суму 370 132, 00 грн.. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 по справі №2а-4810/12/1070 залишено без змін. Таким чином, постанова Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 по справі №2а-4810/12/1070, якою було скасовано рішення контролюючого органу щодо збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 370     132, 00 грн. набрала законної сили 07.02.2013. При цьому, суд звертає увагу, що контролюючим органом в акті перевірки зазначено про вище вказані рішення Київського окружного адміністративного суду та Київського апеляційного адміністративного суду, однак вказано, що за результатами аналізу журналу «Перевірки» ІС «Податковий блок» відсутня будь-яка інформація щодо проведення перевірки за лютий 2013 року, за результатами якої податковим органом збільшено позивачеві залишок від'ємного значення на суму 370 132, 00 грн. Тобто, з наведеного вбачається, що контролюючим органом під час проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, не було взято до уваги та власне проігноровано рішення судів, якими було скасовано рішення контролюючого органу щодо збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 370 132, 00 грн. Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.      Відповідно до     статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статтей 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили. Як стверджує позивач, саме у зв'язку із зазначеними вище рішеннями судів, позивачем було збільшено суму податкового кредиту на 370 132, 00 грн., яка була раніше вилучена контролюючим органом. Також позивач наголошує, що декларація за лютий 2013 року була прийнята податковою службою без зауважень. Аналогічно без зауважень були прийняті декларації за березень, квітень, травень 2013 року та проведено звірку з податковою, в результаті якої довідкою від 27.12.2013 №358/15.2/19407655 підтверджено задекларовану позивачем суму податкового кредиту в розмірі 370   132, 00 грн. Так, в матеріалах справи наявна копія довідки Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.12.2013 №358/15.2/19407655 на яку посилається позивач і у висновку якої зазначено, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні товариством з обмеженою відповідальністю «Ліс» у декларації за травень 2013 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається о складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду з податку на додану вартість. Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.". Так, під час судового розгляду справи відповідач відзиву на позовну заяву не надав, жодних пояснень щодо спірних правовідносин та спростування тверджень позивача з боку контролюючого органу не надходило, в судове засідання для надання усних пояснень представник відповідача також не з'явився, причин неявки в судове засідання не повідомив. Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту, а висновки, викладені у акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 281 451, 00 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 88 681, 00 грн. не ґрунтуються на фактичних обставинах. Таким чином, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, внаслідок чого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення,  є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. З огляду на необґрунтованість висновків акту перевірки від 09.12.2016 №144/10-36-14-01-13/19407655, та враховуючи те, що контролюючим органом не доведено законності винесеного податкового повідомлення-рішення від 11.01.2017 №0000291401, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись статтями 241 - 246,      255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ:           Позов задовольнити.           Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 11.01.2017 №0000291401.           Присудити здійснені товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Європейська, 15, код ЄДРПОУ 19407655) судові витрати у розмірі 1 600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03680, м. Київ, вул. народного ополчення, 5А, код ЄДРПОУ 39393260).           Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими      статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5      Перехідних положень (Розділу      VII) Кодексу адміністративного судочинства України.           Суддя                                                                                                     Літвінова А.В.