Рішення

від 19.11.2018 по справі 826/7782/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2018 року 15:51 № 826/7782/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Музиченко Ю.В., від відповідача - Загородній С.С., Стаднюк В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Бізнес-тайм доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003051411,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Бізнес-тайм (далі - позивач/ ПП Бізнес-тайм ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі- відповідач/ ГУ ДФС у Київській обл.), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2018 №0003051411.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Бізнес-тайм (код 31179292) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Маркет Трейд Плюс (код 39281824) за період з 01.02.2015 по 31.03.2015.

Перевіркою встановлено порушення ПП Бізнес-тайм п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 13253,13 грн., в тому числі: за лютий 2015 року на суму 6869,58 грн., за березень 2015 року на суму 6383,55 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в м. Києві складено акт від 23.01.2018 №25/10-36-14-11/31179292 (далі - акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2018 №0003051411, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35979,00 грн., з яких 13253,00 грн. нараховано за податковим зобов'язанням та 3313,00 грн. - штрафні санкції.

Листом за підписом заступника начальника Р.Ю. Гришка, ГУ ДФС у Київській обл. повідомило позивача про внесення змін до податкового повідомлення-рішення від 14.02.2018 №0003051411, з огляду на технічну помилку загальна суму грошового зобов'язання становить 16566,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву ГУ ДФС у Київській обл.., висновки щодо порушення ПП Бізнес-тайм приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Маркет Трейд Плюс .

Так, між ПП Бізнес-Тайм (покупець) та ТОВ Маркет Трейд Плюс , код ЄДРПОУ 39281824 (продавець) дійшли згоди про укладання договору в усній формі. Доставка товару здійснювалася транспортом постачальника і за його рахунок.

ТОВ Маркет Трейд Плюс виписано на адресу ПП Бізнес-Тайм податкові накладні та видаткові накладні.

Податкові накладні підписані зі сторони ГІІІ Бізнес-Тайм директор ОСОБА_6 зі сторони ТОВ Маркет Трейд Плюс директор ОСОБА_7 Податкові накладні, виписані ТОВ Маркет Трейд Плюс на адресу ПП Бізнес Тайм зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, підписані зі сторони ПП Бізнес-тайм директором ОСОБА_8, зі сторони ТОВ Маркет Трейд Плюс - директором ОСОБА_7

Поряд з цим, судом встановлено, вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2016 у справі №202/4861/16-к громадянина ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5, ст..27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_7 за обіцянку матеріальної винагороди у сумі 500 гривень щомісяця, надав невстановленій особі копії свого паспорта громадянина України, а також картки фізичної особи - платника податків з ідентифікаційним номером та без мети ведення фінансово-господарської діяльності пройшов у приміщення нотаріальної контори, що знаходиться по вул.Леніна, 10, у присутності приватного нотаріуса підписав попередньо виготовлений невстановленою особою статут ТОВ Маркет Трейд Плюс , як засновник вказаного товариства, про що приватним нотаріусом був здійснений відповідний запис у реєстрі нотаріальних дій. Відповідно до статуту ОСОБА_7виступив одноособовим учасником і власником ТОВ Маркет Трейд Плюс .

Статут ТОВ Маркет Трейд Плюс ОСОБА_7, після засвідчення його підпису нотаріусом, передав в приміщенні нотаріальної контори невстановленій особі.

Підписаний обвинуваченим статут, який є установчим документом суб'єкта господарювання, на підставі якого створюється юридична особа, та проводиться її державна реєстрація, та інші виготовлені невстановленою особою документи, стали підставою для здійснення державної реєстрації підприємства з внесенням запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб- підприємців за реєстраційним номером 12241020000069412 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, відповідно до якого ОСОБА_7 з 16.10.2014 року виступив засновником та керівником ТОВ Маркет Трейд Плюс

Таким чином, ОСОБА_7, не маючи наміру здійснювати передбачену статутом підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, усвідомлюючи при цьому, що створення ним вказаного підприємства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності і допускаючи, що в результаті такої діяльності може бути заподіяна шкода державним інтересам, сприяв невстановленій особі придбати ТОВ Маркет Трейд Плюс , з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, актом перевірки встановлено, що ТОВ Маркет Трейд Плюс код 39281824 не має власних або орендованих основних засобів, трудових ресурсів, відсутнє залучення сторонніх організацій (ресурсів), неможливо дослідити як здійснювалось транспортування.

Суд вважає, що податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення не уповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11), від 01.12.2015 у справі №21-1661а15, від 02.12.2015 у справі №21-3849а15).

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23.02.2017 у справі № 805/3424/15-а (№К/800/25505/16) та викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Отже, Вироком у кримінальній справі діяння ОСОБА_7 кваліфіковано за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, як умисні протиправні дії, що виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Долучені до матеріалів справи усі первинні документи, зокрема податкові накладні на підставі яких сформовані витрати та податковий кредит від контрагента позивача підписані ОСОБА_7 , як особою, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, що доводить їх невідповідність частині другій статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", не є доказами фактів здійснення господарських операцій та підставою для їх бухгалтерського обліку, виходячи із процесуальних принципів належності та допустимості доказів.

Відтак, податкові накладні від імені товариства з обмеженою відповідальністю Маркет Трейд Плюс підписані ОСОБА_7, є неприйнятними з огляду на правові наслідки встановлення його дій, як особи, стосовно якої ухвалено вирок.

Суд вважає, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента платника податків, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких Товариством сформований податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №826/15414/17 (К/9901/58858/18).

В площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

З огляду на вищевикладене, виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2018 №0003051411 контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову приватного підприємства Бізнес-тайм відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 23.11.2018.

Суддя С.К. Каракашьян