Постанова

від 22.11.2018 по справі 810/1022/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1022/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лиска І.Г.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кузьменка В.В.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентини Данилівни , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро , про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2018 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентини Данилівни (далі - відповідач) , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Ківшовата Агро (далі - третя особа, ТОВ Ківшовата Агро ) про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2018 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду на 07.08.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що останньою пропущено строк звернення до адміністративного суду без поважних на те причин.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач підписала договір оренди землі від 25.02.2016 року.

Колегія суддів звертає увагу на посилання позивача у справі на те, що під час підписання договору оренди представники ТОВ Ківшовата Агро запевняли її, що вказаний документ підписується лише для збільшення орендної плати. Про те, що даний договір оренди, який продовжує термін дії користування її земельної ділянки позивач не знала.

Та вказує на те, що представником позивача повідомлено, що про порушення своїх прав, позивач дізналася лише 11.09.2017, отримавши лист від ТОВ Ківшовата Агро .

Однак, в цей же час, позивач своє волевиявлення на укладення договору оренди землі, як сторона правочинну виявила у момент досягнення згоди з усіх його істотних умов, скріпивши договір своїм підписом. Від плати за оренду своєї земельної ділянки не відмовляється. Доказів щодо введення її в оману або укладення такого договору в наслідок помилки, або під примусом, позивач не надала.

Договір оренди земельної ділянки було підписано 25.02.2016 року, який діє по сьогоднішній день.

Представник третьої особи зазначила, що згідно ст.125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає тільки з моменту реєстрації земельної ділянки, що слідує за підписанням договору. Даний договір було зареєстровано відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2016 року.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, предметом розгляду даної справи є законність запису про державну реєстрацію речових прав, а не оскарження договору оренди землі. Адміністративна процедура, проведення державної реєстрації, хоч і пов'язана з договором оренди землі, але не проводиться одночасно з укладенням договору.

Стаття 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 1952, встановлює лише обов'язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно, але не встановлює термінів проведення такої реєстрації. Стаття 125 Земельного Кодексу, пов'язує момент виникнення права оренди на земельну ділянку з державною реєстрацією такого права, знову ж таки не встановлюючи термінів проведення реєстрації. Отже, після підписання договору оренди, Позивач не знала про проведення державної реєстрації, про реєстрацію договору оренди, запис якої є предметом розгляду дізналася з листа від 07.09.2017 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доказом того, чому позивач один рік і шість місяців до направлення листа орендареві 31.08.2017 року, не вчиняла ніяких дій, по з'ясуванню стану орендованої земельної ділянки є додаткова угода від 16.03.2012 року до договору оренди від 01.10.2008 року, що зареєстрована з Управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області 29.12.2012 року. Термін лі цього договору мав закінчитися 29.12.2017 року.

Та зазначає, що саме договір від 2008 року позивач вважала чинним, тому на виконання статті 33 Закону України Про оренду землі , направляла тист про повернення земельної ділянки від 31.08.2017 року. З відповіді на даний лист. Позивачу стало відомо про державну реєстрацію договору оренди.

Та вказує на те, що позивач знаючи про те, що дія додаткової угоди 2012 року, до договору 2008 року, закінчується в наприкінці 2017 року не могла вчиняти дії щодо з'ясування правової долі земельної ділянки, раніше кінця строку дії договору або кінця збору урожаю поточного року. ОСОБА_2 виконувала обов'язки по даному договору, отримувала орендну плату. Тому довідалась про державну реєстрацію, в вересні 2017 року, після ознайомлення з листом від орендаря.

Відпвідно до ст. 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9зп).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так :

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строки на звернення до суду з метою захисту своїх порушених прав, свобод та інтересів та вважає помилковим рішення суду першої інстанції щодо залишення адміністративного позову без розгляду.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, чим порушив норми процесуального права.

За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 23 листопада 20118 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,з

В.В. Кузьменко