Постанова

від 21.11.2018 по справі 2540/2973/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Справа № 2540/2973/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Коутної А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сіверпроект

до Головного управління Державної фіскальної служби

у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіверпроект (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 27.07.2018 р. № 1808/25-01-13-03 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 16519,82 грн. за період з 21.03.2017 р. по 22.02.2018 р. та нараховано пеню в сумі 753,15 грн.

Рішенням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що позивачем у платіжному дорученні про сплату ЄСВ було вказано код ЄДРПОУ іншого підприємства, що призвело до несвоєчасного зарахування йому у сплату ЄСВ.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує, зокрема на тому, що допущення помилки в коді ЄДРПОУ призвело лише до тимчасового не відображення сплаченої суми ЄСВ в особовій картці платника податку, а не до фактичної недоїмки підприємства.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Сіверпроект (код ЄДРПОУ 41039495) зареєстровано в якості юридичної особи та є платником єдиного податку.

20.03.2017 р. ТОВ Сіверпроект подало звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за лютий 2017 року, в якому визначено загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті, у розмірі 7876,00 грн.

Граничним терміном сплати вказаного ЄСВ є 20.03.2017 р.

13.03.2017 р. позивачем платіжним дорученням № 5 сплачено зазначений єдиний соціальний внесок в розмірі 7876,00 грн.

Разом з тим, у зазначеному платіжному дорученні на перерахування ЄСВ підприємством у графі Призначення платежу помилково вказало не власний код ЄДРПОУ, а код іншого підприємства.

Вказану суму відповідачем було зараховано 01.03.2018 р., внаслідок чого позивачу обраховано недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з 21.03.2017 р. по 22.02.2018 р.

27.07.2018 р. заступником начальника ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято рішення № 1808/25-01-13-03 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 16519,82 грн. та нараховано пеню в сумі 753,15 грн.

Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у повному обсязі та своєчасно було сплачено єдиний внесок за лютий 2017 року і допущення описки в коді ЄДРПОУ не призвело до фактичної недоїмки товариства зі сплати єдиного внеску, загальний баланс взаєморозрахунків між товариством та бюджетом в питанні сплати єдиного внеску не постраждав.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 36.1, 36.5 статті 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У п. 1 ч. 10, ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 14 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиний внесок вважається сплаченим у разі перерахування його платником на рахунок органу доходу і збору.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ Сіверпроект у повному обсязі та своєчасно перерахувало єдиний внесок за лютий 2017 року на відповідний казначейській рахунок відповідача, тобто виконало покладений на нього обов'язок зі сплати ЄСВ.

При цьому, доводи апелянта про те, що позивачем у платіжному дорученні про сплату ЄСВ було вказано код ЄДРПОУ іншого підприємства, що призвело до несвоєчасного зарахування йому у сплату ЄСВ, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки допущення позивачем даної описки призвело лише до тимчасового не відображення відповідної суми ЄСВ в його особовій картці платника податку, а не до фактичної недоїмки товариства зі сплати єдиного внеску, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, загальний баланс взаєморозрахунків між товариством та бюджетом в питанні сплати єдиного внеску не постраждав.

Разом з тим, помилкове зазначення в реквізитах платежу коду ЄДРПОУ іншого підприємства не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 р. у справі № 810/875/17 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковою для колегії суддів при вирішені даної справи.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 21 листопада 2018 року.

Головуючий суддя

Судді: