Ухвала

від 22.11.2018 по справі 826/10785/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10785/16

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

22 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кузьменко В. В., суддів Василенка Я. М., Шурка О. І., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Ера Сервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2016,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 апеляційну скаргу залишено без руху.

Запропоновано подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказати інші поважні причини пропуску такого строку, сплатити судовий збір.

До суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на обставини, які на думку апелянта свідчать про поважні причини такого пропуску та клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Так, у вказаному клопотанні зазначено норми права, які регулюють правовідносини щодо сплати судового збору, наведена судова практика та вказано на відсутність можливості сплати судового збору.

Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до висновку, що наведені в ньому підстави не можна визнати достатніми для відстрочення від сплати судового збору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Колегія суддів не встановила підстав та умов, за яких відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України Про судовий збір сторона може бути звільнена від сплати судового збору чи сплату судового збору може бути відстрочено.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 296 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

Тож, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі , вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Разом з тим, доводи заявника щодо необхідності відстрочення сплати та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для відстрочення йому сплати судового збору у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому його клопотання задоволенню не підлягає.

Станом на 22.11.2018 зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 недоліки апеляційної скарги не усунуті, однак, минуло достатньо часу з моменту постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Крім того, причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними та апелянт не вказав інші поважні причини пропуску такого строку. Так як повернення поданої апеляційної скарги вперше, судом визнано неповажною причиною пропуску строку.

Колегія суддів також враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 р. у справі МШ Голуб проти України , відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Вищевикладене перешкоджає прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, а відтак необхідно відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 169, 298, 299, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, -

У Х В А Л И Л А :

Клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Ера Сервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.04.2016.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко