Рішення

від 20.11.2018 по справі 906/811/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/811/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання: Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Єдноралюк О.І., довіреність №14/2018 від 14.02.2018;

від відповідача: Ричка С.А. дов. від 01.11.2018;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс"

про стягнення 168 012,38 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" про стягнення 168012,38грн, із яких 106429,00грн боргу за поставлений товар, 21988,79грн пені, 19594,59грн 48% річних, 20000,00грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору №129/17/218 ЗЧ від 31.01.2017 в частині оплати поставленого товару.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.216, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.10.2018.

25.10.2018 представник позивача через загальний відділ (канцелярію) суду подав заяву №24/10/2ЮД від 24.10.2018, згідно якої позивач зазначає, що після звернення до суду із позовною заявою відповідачем здійснено часткову оплату відповідно до договору №129/17/218 ЗЧ, а саме: 20.09.2018 на суму 16429,00грн та 12.10.2018 на суму 90000,00грн. На підтвердження здійсненої відповідачем оплати позивачем додано до заяви довідку від 24.10.2018 про здійснені платежі та виписки по рахунку. Окрім того позивач вказує, що на час здійснення платежів від 20.09.2018 та 12.10.2018 відповідачу вже нараховано штраф, пеню та відсотки річних на загальну суму 61583,38грн, а тому кошти з двох останніх платежів відповідно до ст.534 Цивільного кодексу України мають бути направлені в першу чергу на погашення боргу по неустойці та відсоткам річних, а решта суми в розмірі 44845,62грн на оплату боргу за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 25.10.2018 відкладено розгляд справи по суті на 06.11.2018.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2018 розгляд справи по суті відкладено на 20.11.2018.

В судовому засіданні 20.11.2018 представник позивача подав заяву, згідно якої не підтримує зарахування сплачених відповідачем 106429,00грн в рахунок штрафних санкцій та річних, просить зарахувати сплачені відповідачем 106429,00грн в рахунок оплати основного боргу. Просив стягнути із відповідача 21988,79грн пені, 19594,59грн 48% річних, 20000,00грн штрафу (а.с.61).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

31.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" (відповідач, покупець) украдено договір №129/17/128 ЗЧ (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та своєчасно оплатити запасні частини сільськогосподарської техніки відповідно до погоджених сторонами рахунків-фактур та видаткових накладних, в яких визначаються номенклатура, кількість та вартість запчастин і які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.11-13).

Загальна сума договору складається з вартості всіх запасних частин, що будуть передані покупцеві згідно виставлених рахунків-фактур продавця, відповідних видаткових накладних і на момент підписання цього договору становить 600000,00грн з ПДВ, що еквівалентно 20658,29 євро на день укладення договору (п.2.1. Договору).

Покупець сплачує вартість запчастин шляхом здійснення прямих банківських платежів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до погоджених сторонами рахунків-фактур. Платіж вважається здійсненим з моменту надходження грошової суми на рахунок продавця. При перерахуванні коштів покупцем на рахунок продавця необхідно обов'язково вказувати в платіжному документі номер і дату рахунку-фактури. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, продавець самостійно визначає порядок, суми та напрями зарахування отриманих коштів в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед продавцем в межах даного договору. Покупець здійснює розрахунки за запчастини шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості або відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з моменту фактичної передачі запчастин та підписання відповідних видаткових накладних (п.3.1. Договору).

Датою передачі запчастин вважається дата прийому-передачі запчастин, зазначена у відповідній накладній (товароспроводжуючому документі) (п.4.1. Договору).

Згідно п.6.1. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно цього договору та відповідно до законодавства України.

За порушення покупцем строків оплати вартості запчастин, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх грошових зобов'язань (п.6.2. Договору).

У випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни запчастин, покупець сплачує на користь продавця відсотки за користування коштами в розмірі 48% річних з простроченої суми за весь фактичний час користування чужими грошовими коштами (п.6.3. Договору).

За порушення покупцем строків оплати, передбачених даним договором, понад 60 календарних днів, покупець сплачує одноразово штраф в розмірі 20000,00грн (п.6.6. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, і діє до 31.12.2017, а в частині виконання сторонами зобов'язань, що виникли в період дії цього договору й випливають із нього - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо ні одна зі сторін не виявила бажання на розірвання цього договору до моменту закінчення його терміну, договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах (п.8.2. Договору).

На виконання умов Договору позивач 14.03.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 216429,00грн, що підтверджується видатковою накладною №0000010509 та довіреністю №19 від 01.03.2018 (а.с.14-15).

В свою чергу відповідачем частково здійснено оплату товару:

- на суму 20000,00грн 08.05.2018 згідно платіжного доручення №707 (а.с.19);

- на суму 20000,00грн 22.05.2018 згідно платіжного доручення №725 (а.с.18);

- на суму 10000,00грн 03.07.2018 згідно платіжного доручення №774 (а.с.16);

- на суму 60000,00грн 01.08.2018 згідно платіжного доручення №7842 (а.с.17).

На дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача згідно Договору за поставлений товар становила 106429,00грн.

Окрім того, за несвоєчасне виконання зобов'язання в частині оплати отриманого товару позивачем нараховано відповідачу 21988,79грн пені, 19594,59грн 48% річних, 20000,00грн штрафу.

Після звернення позивача до суду із даною позовною заявою відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості, а саме:

-20.09.2018 на суму 16429,00грн (платіжне доручення №924 (а.с.45));

-12.10.2018 на суму 90000,00грн (платіжне доручення №948 (а.с.46)).

Згідно заяви №24/10/2ЮД від 24.10.2018 позивач вказав, що здійснену відповідачем оплату від 20.09.2018 та 12.10.2018 позивачем першочергово на підставі ст.534 Цивільного кодексу України зараховано на погашення заборгованості із пені, 48% річних та штрафу. Залишок коштів у сумі 44845,62грн позивачем зараховано на погашення основного боргу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав на неправомірність зарахування останніх двох платежів в першу чергу на погашення штрафних санкцій, а в останню чергу на погашення основної заборгованості, оскільки Договором черговість погашення заборгованості не передбачена, а ст.534 ЦК України стосується виключно грошового зобов'язання, а зобов'язання відповідача не є грошовим згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Окрім того, зазначив, що нараховані позивачем штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності. За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно заяви від 20.11.2018 (а.с.61) позивач не підтримав заяву №24/10/2ЮД від 24.10.2018 та просив зарахувати сплачені відповідачем 106429,00грн в рахунок оплати основного боргу. Просив стягнути із відповідача 21988,79грн пені, 19594,59грн 48% річних, 20000,00грн штрафу.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

За ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

3. Щодо позовних вимог про стягнення 106429,00 грн основного боргу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення позивача з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що відповідачем сплачено на рахунок позивача суму основної заборгованості, що підтверджується наданими до суду доказами (платіжне доручення №924 від 20.09.2018 на суму 16429,00грн (а.с.45) та платіжне доручення №948 від 12.10.2018 на суму 90000,00грн (а.с.46)), суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 106429,00грн, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 21988,79грн пені за період з 14.04.2018 по 31.08.2018 та 20000,00грн штрафу.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

За порушення покупцем строків оплати вартості запчастин, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх грошових зобов'язань (п.6.2. Договору).

Згідно п.1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми пені (за період з 14.04.2018 по 31.08.2018), суд зазначає, що позивач помилково визначив періоди нарахування, оскільки не врахував те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Так, відповідачем здійснено часткову оплату товару 08.05.2018 на суму 20000,00грн (а.с.19); 22.05.2018 на суму 20000,00грн (а.с.18); 03.07.2018 на суму 10000,00грн (а.с.16); 01.08.2018 на суму 60000,00грн (а.с.17).

Здійснивши власний розрахунок суми пені, суд задовольняє позов у частині стягнення із відповідача пені в сумі 19904,20грн за період із 14.04.2018 по 31.08.2018, та відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у сумі 2084,59грн (21988,79грн - 19904,20грн).

За порушення покупцем строків оплати, передбачених даним договором, понад 60 календарних днів, покупець сплачує одноразово штраф в розмірі 20000,00грн (п.6.6. Договору).

Суд вважає вимогу позивача про стягнення 20000,00грн штрафу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Клопотань щодо зменшення розміру неустойки відповідач суду не подавав.

На посилання відповідача, що нараховані позивачем штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, та спростовує вищенаведені доводи відповідача.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 19594,59грн 48% річних.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, Договором сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни запчастин, покупець сплачує на користь продавця відсотки за користування коштами в розмірі 48% річних з простроченої суми за весь фактичний час користування чужими грошовими коштами (п.6.3. Договору).

Судом здійснено власний розрахунок 48% річних, згідно якого заборгованість відповідача за період із 14.04.2018 по 31.08.2018 становить 27879,53грн.

Однак, відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 48% річних за несвоєчасну оплату товару у сумі 19594,59 грн, які заявлені позивачем.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Згідно ч.2, ч.3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи сплату відповідачем 106429,00грн після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в частині стягнення 106429,00грн основного боргу.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідач доказів своєчасної сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи факт несвоєчасного виконання ТОВ "МТС Агро-Тех-Сервіс" своїх зобов'язань на підставі договору №129/17/218 ЗЧ від 31.01.2017, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 59498,79грн, з яких 19904,20грн пені,19594,59грн 48% річних, 20000,00грн штрафу.

В частині стягнення 2084,59грн пені слід відмовити.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ТОВ "Агробудівельний альянс "Астра" задоволено частково, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт.Чабани, вул. Машинобудівників, 5-а, ідентифікаційний код 30050930) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" (13600, Житомирська обл., Ружинський район, смт. Ружин, вул. Свердлова,61, ідентифікаційний код 36928708) в частині стягнення основного боргу у сумі 106429,00 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт.Чабани, вул. Машинобудівників, 5-а, ідентифікаційний код 30050930) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" (13600, Житомирська обл., Ружинський район, смт.Ружин, вул. Свердлова,61, ідентифікаційний код 36928708) задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" (13600, Житомирська обл., Ружинський район, смт.Ружин, вул.Свердлова,61, ідентифікаційний код 36928708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт.Чабани, вул. Машинобудівників, 5-а, ідентифікаційний код 30050930):

- 19904,20 грн пені;

- 19594,59грн відсотків річних;

- 20000,00грн штрафу;

- 2488,91грн судового збору.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт.Чабани, вул. Машинобудівників, 5-а, ідентифікаційний код 30050930) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС Агро-Тех-Сервіс" (13600, Житомирська обл., Ружинський район, смт.Ружин, вул.Свердлова,61, ідентифікаційний код 36928708) в позові в частині стягнення 2084,59грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.11.18

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2, 3 - сторонам (рек. з пов.)