Рішення

від 23.11.2018 по справі 910/12564/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2018Справа № 910/12564/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Бізнесполіграф", м. Київ

до Національного видавництва дитячої літератури "Веселка", м. Київ

про стягнення 21 370,16 грн., -

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Бізнесполіграф" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Національного видавництва дитячої літератури "Веселка" (відповідач) суми заборгованості за усним договором на виконання робіт по виготовленню книжкової продукції в розмірі 21 370,16 грн., з урахуванням фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проте 26.10.2018р. до суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог, підписана директором останнього.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було досягнуто домовленостей (усний договір), за якими позивач брав на себе зобов'язання виконати своїми силами зі свого матеріалу роботи по виготовленню книжкової продукції, а відповідач - прийняти такі роботи та оплатити їх вартість.

Як вказує позивач, ним на виконання усних домовленостей на замовлення відповідача № 15-290 від 28.10.2015р. позивач виготовив 1 000,00 примірників книжкової продукції ("Малинові дні" Стельмах Б.), що підтверджується накладними на відправку готової продукції на склад № 357 від 10.12.2015р. на 100 примірників та № 012 від 20.01.2016р. на 900 примірників та на замовлення № 15-249 від 28.10.2015р., позивач виготовив 1 000,00 примірників книжкової продукції ("Музичні казки" Найдич Н.), що підтверджується накладними на відправку готової продукції на склад № 356 від 10.12.2015р. на 150 примірників та № 125 від 11.05.2016р. на 850 примірників на загальну суму 43 620,00 грн.

Так, матеріалами справи підтверджується виставлення позивачем рахунків-фактур № 291 від 28.10.2015р. на суму 15 500,00 грн., № 292 від 28.10.2015р. на суму 28 120,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було передано відповідачеві книжкову продукцію на загальну суму 28 007,82 грн. на підставі видаткових накладних, а саме:

- № 05/00108 від 11.05.2016р. на суму 775,00 грн.;

- № 12/00324 від 10.12.2015р. на суму 1 550,00 грн.;

- № 09/00242 від 14.09.2016р. на суму 775,00 грн.;

- № 03/00060 від 01.03.2017р. на суму 1 550,00 грн.;

- № 0400082 від 05.04.2017р. на суму 310,00 грн.;

- № 11/304 від 01.11.2017р. на суму 945,50 грн.;

- № 12/00323 від 10.12.2015р. на суму 4 218,00 грн.;

- № 05/00109 від 11.05.2016р. на суму 1 406,00 грн.;

- № 09/00241 від 14.09.2016р. на суму 1 406,00 грн.;

- № 01/00015 від 31.01.2017р. на суму 2 812,00 грн.,

- № 04/00081 від 05.04.2017р. на суму 4 780,40 грн.;

- № 03/00059 від 01.03.2017р. на суму 3233,80 грн.;

- № 11/00303 від 01.11.2017р. на суму 1 996,52 грн.;

- № 08/214 від 18.08.2017р. на суму 2 249,60 грн.;

Вказану книжкову продукцію було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом його представника (копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей у матеріалах справі) та відтиском печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем вартості книжкової продукції згідно з призначенням платежів щодо оплати рахунків-фактур № 291 від 28.10.2015р. та № 292 від 28.10.2015р. на загальну суму 28 025,50 грн. (вказана сума сплати також підтверджена самим позивачем у довідці про заборгованість відповідача за підписом директора та гол. бухгалтера без номеру та дати).

Як зазначає позивач, несплаченою залишилась продукція, яка знаходиться на складі позивача у кількості 214 примірників за замовленнями № 15-249 на суму 6 000,00 грн. та № 15-290 у кількості 619 примірників на суму 9 594,50 грн., що разом становить 15 594,50 грн.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача з претензією вих. № 4 від 26.06.2018р. до відповідача на суму 21 370,16 грн. з урахуванням фінансових санкцій (опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек у справі), яка отримана відповідачем 24.07.2018р., проте залишена останнім без відповіді та задоволення.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, останній звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21 370,16 грн., з яких 15 594,50 грн. суми основного боргу, 4 693,99 грн. інфляційних втрат та 1 081,67 грн. 3 % річних.

Відповідач у поданій до суду заяві позовні вимоги визнав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір на виконання робіт (підряду) у спрощений спосіб.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Нормами частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суд встановив, що на виконання усних домовленостей на замовлення відповідача № 15-290 від 28.10.2015р. позивач виготовив 1 000,00 примірників книжкової продукції ("Малинові дні" Стельмах Б.), що підтверджується накладними на відправку готової продукції на склад № 357 від 10.12.2015р. на 100 примірників та № 012 від 20.01.2016р. на 900 примірників та на замовлення № 15-249 від 28.10.2015р., позивач виготовив 1 000,00 примірників книжкової продукції ("Музичні казки" Найдич Н.), що підтверджується накладними на відправку готової продукції на склад № 356 від 10.12.2015р. на 150 примірників та № 125 від 11.05.2016р. на 850 примірників на загальну суму 43 620,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується виставлення позивачем рахунків-фактур № 291 від 28.10.2015р. на суму 15 500,00 грн., № 292 від 28.10.2015р. на суму 28 120,00 грн.

Суд встановив факт відвантаження позивачем відповідачеві книжкової продукції на підставі вказаних вище видаткових накладних на загальну суму 28 007,82 грн., факт отримання вказаної продукції відповідачем та оплати відповідачем вартості продукції на загальну суму 28 025,50 грн., що не заперечується останнім.

Таким чином, залишок несплаченої продукції, що виготовлена позивачем складає 15 594,50 грн.

Як встановлено судом, умовами Договору не визначено строку здійснення відповідачем оплати за виконані позивачем роботи, а тому до даних правовідносин підлягає застосуванню положення частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, згідно якої замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 594,50 грн. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 693,99 грн. інфляційних втрат та 1 081,67 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки фінансових санкцій та встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, розраховані позивачем за суми санкцій не перевищують розрахованих судом сум таких нарахувань, у зв'язку з чим виходячи з заявлених вимог до стягнення з відповідача також підлягають 4 693,99 грн. інфляційних втрат та 1 081,67 грн. 3% річних.

У поданій до суду заяві, відповідач вимоги позивача визнав.

Згідно ч. 2 ст. 46 та ч. 1 ст. 191 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про визнання позовних вимог, оскільки звернення до суду з такою заявою є формою реалізації прав відповідача, визнання позовних вимог не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, а тому приймається судом.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/12564/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 15 594,50 грн. суми основного боргу, 4 693,99 грн. інфляційних втрат та 1 081,67 грн. 3 % річних.

Судовій збір в розмірі 1 762,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Національного видавництва дитячої літератури "Веселка" (ідентифікаційний код 02473079, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 63) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Бізнесполіграф" (ідентифікаційний код 33405191, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 8) 15 594,50 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні 50 коп.) суми основного боргу, 4 693,99 грн.(чотири тисячі шістсот дев'яносто три гривні 99 коп.) інфляційних втрат, 1 081,67 грн. (одну тисячу вісімдесят одну гривню 67 коп.) 3 % річних та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.11.2018р.

Суддя С.М. Морозов