Рішення

від 26.11.2018 по справі 910/12798/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 26.11.2018Справа №910/12798/18 Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Систем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петра Буд" про стягнення 65 634,03 грн., ВСТАНОВИВ: У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра Систем" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петра Буд" про стягнення 65 634,03 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятого на себе за Договором оренди №21.02.2018 від 21.02.2018 грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем по орендній платі у розмірі 65 634,03 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2018 відкрито провадження у справі №910/12798/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Вказана ухвала суду від 26.09.2018 була надіслана відповідачу 28.09.2018 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 9. Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 05.10.2018 у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку від 04.10.2018 на відповідному конверті.   Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою "судова повістка". Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03 2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. З пунктів 99 та 116 вказаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою. Враховуючи наведене, суд вважає, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з поміткою "повернута відправнику за закінченням терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання. Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 26.09.2018 є 04.10.2018 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв'язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення). Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.    Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив  наступне. 21.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра Систем" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петра Буд" (орендар) укладено Договір оренди №21.02.2018 (надалі – Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю на певний строк у користування майно (об'єкт оренди) для здійснення господарської діяльності. У користування передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Відповідно до п. 1.4 Договору ціна, строк оренди, відновлювальна вартість та перелік майна, що передається в оренду, визначається у специфікаціях та/або актах приймання-передачі майна, що є невід'ємними частинами цього договору. Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди, за яким об'єкт оренди передається у користування орендарю. У п. 5.2 Договору встановлено, що розмір орендної плати визначається у специфікаціях та/або актах прийняття в оренду. Пунктом 5.1 Договору визначено, що за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату з моменту передачі майна в оренду до моменту його повернення орендодавцеві. Розрахунки здійснюються наступним чином: перший платіж – на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, наступні платежі – на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, що здійснюється не пізніше як за 5 днів до початку розрахункового періоду. Розрахунковий період дорівнює одному місяцю (30 днів). У розділі 6 Договору сторонами погоджено, що приймання-передача послуг з орендного користування здійснюється щомісячно за актом приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт; відсутність акту не свідчить про відсутність наданих послуг з оренди майна. Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Договір укладено на невизначений строк; строк кожної окремої оренди визначається у специфікаціях та/або актах приймання-передачі об'єкта оренди (п. 7.2 Договору). На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування фанеру ФОФ 1250х2500х21 б/у у кількості 34 штуки та фанеру ФОФ лам. 1250х2500 Китай топ.класс"В" у кількості 16 штук, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі №1 від 23.02.2018 до Договору. Крім того, у акті приймання-передачі №1 від 23.02.2018 сторонами була погоджена ціна оренди у розмірі 11 000,00 грн. за 30 днів. Відповідачем було перераховано на користь позивача кошти у сумі 11 000,00 грн. згідно меморіального ордеру №ПН466063 від 23.02.2018 (призначення платежу – плата за оренду майна). Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання із внесення орендної плати за користування об'єктом оренди протягом 209 днів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 65 634,03 грн. Укладений сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно зі ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Як вбачається з акту приймання-передачі №1 від 23.02.2018 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди (фанеру, загальною кількістю 50 штук). У пункті 1.4 Договору передбачено, що ціна, строк оренди, відновлювальна вартість та перелік майна, що передається в оренду, визначається у специфікаціях та/або актах приймання-передачі майна, що є невід'ємними частинами цього договору. В акті приймання-передачі №1 від 23.02.2018 сторони погодили, що ціна оренди за 30 днів становить 11 000,00 грн., момент закінчення строку оренди – 21.03.2018. Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня строку, на який він передавався, а у разі передання об'єкту оренди на невизначений строк – у день підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди. Доказів повернення позивачу (орендодавцю) (зокрема, відповідного акту повернення об'єкта оренди) об'єкта оренди за Договором відповідачем суду не надано. Водночас, у п. 7.3 Договору зазначено, що строк дій договору та строк кожної окремої оренди вважається поновленим або продовженим на невизначений строк у зв'язку з продовженням користування орендарем об'єктом оренди після закінчення строку, на який майно передавалось та за умови відсутності вимоги орендодавця до орендаря про повернення об'єкта оренди. Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів висловлення позивачем вимоги до відповідача про повернення об'єкта оренди та доказів повернення відповідачем об'єкта оренди позивачу (орендодавцю), суд дійшов висновку, що Договір є чинним у спірний період (з 23.02.2018 по 20.09.2018). Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України). У відповідності до погодженої сторонами у акті приймання-передачі №1 від 23.02.2018 ціни оренди за період з 23.02.2018 по 20.09.2018 відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату у загальному розмірі 76 634,03 грн., так як розмір орендної плати за 30 днів оренди становить 11 000,00 грн., а період користування відповідачем об'єктом оренди (у заявлений період) складає 209 днів (11 000,00 грн. / 30 днів = 366,67 грн. * 209 днів = 76 634,03 грн.). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У пункті 5.1 Договору визначено, що за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату з моменту передачі майна в оренду до моменту його повернення орендодавцеві. Розрахунки здійснюються наступним чином: перший платіж – на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, наступні платежі – на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, що здійснюється не пізніше як за 5 днів до початку розрахункового періоду. Розрахунковий період дорівнює одному місяцю (30 днів). Позивачем долучено до позовної заяви меморіальний ордер №ПН466063 від 23.02.2018, що підтверджує сплату відповідачем на користь позивача коштів у сумі 11 000,00 грн. (призначення платежу – плата за оренду майна). Будь-яких інших доказів, що підтверджують факт сплати орендних платежів за Договором (платіжні доручення, банківські виписки, тощо) матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано. Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, враховуючи, що за період з 23.02.2018 до 20.09.2018 відповідач повинен був сплатити позивачу орендну плату у загальному розмірі 76 634,03 грн., тоді як матеріали справи містять докази сплати відповідачем грошових коштів лише у розмірі  11 000,00 грн., суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати за Договором у розмірі 65 634,03 грн. При цьому, у розділі 6 Договору сторонами погоджено, що приймання-передача послуг з орендного користування здійснюється щомісячно за актом приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт; відсутність акту не свідчить про відсутність наданих послуг з оренди майна. Суд зазначає, що враховуючи правовідносини, які склались між сторонами (користування орендарем об'єктом оренди з моменту отримання до моменту повернення, тобто постійно у вказаному періоді), відсутність доказів повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди у спірному періоді та визначену сторонами у договорі оренди (в акті приймання-передачі) ставку орендної плати і період, за який вона нарахована (30 днів оренди), відсутність актів надання послуг з оренди не звільняє відповідача від обов'язку сплатити орендну плату за період фактичного користування об'єктом оренди, оскільки такий обов'язок виникає з самого факту користування орендним майном, а не на підставі акту приймання-передачі. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Петра Буд" за Договором оренди №21.02.2018 від 21.02.2018 у сумі 65 634,03 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Систем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петра Буд" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у сумі 65 634,03 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі. На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Систем" задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петра Буд" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 9; ідентифікаційний код 35623918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра Систем" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Пушкінська, буд. 60-Л/1, офіс 1; ідентифікаційний код 40901975) заборгованість у розмірі 65 634 (шістдесят п'ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна  тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва. Повний текст рішення складено 26.11.2018.                      Суддя                                                                                                    Р.В. Бойко