Рішення

від 14.11.2018 по справі 910/10097/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2018Справа № 910/10097/18

За позовомПриватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лані" простягнення 219077,47 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаКирищук В.П., довіреність №1803/201 від 12.03.2018; від відповідачане з'явились; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лані" про стягнення 219077,47 грн, з яких заборгованість за спожиту активну електричну енергію на суму 188956,69 грн, пеня у розмірі 17717,70 грн, інфляційні втрати в сумі 9980,26 грн та 3% річних у розмірі 2422,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на використання електричної енергії №3211418 від 31.07.1997 (в редакції додаткової угоди №11418 від 03.10.2011, а саме: договору про постачання електричної енергії №3211418 від 03.10.2011) в частині здійснення своєчасної оплати спожитої активної електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/10097/18; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 22.08.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому засіданні 22.08.2018 було оголошено перерву до 26.09.2018. Відповідачу направлено виклик у судове засідання 26.09.2018 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2018.

Представник позивача в судове засідання 14.11.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 14.11.2018 свого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Стосовно повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи №910/10097/18, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали Господарського суду міста Києва були направлені судом рекомендованими листами із повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03142, м.Київ, вул.Стуса Василя, будинок 9 та інші, наявні в матеріалах справи адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду надійшли рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №№0103046939232, 0103047630065, 0103047632165, 0103047632157 відповідно до якого ухвали суду у справі №910/10097/18 були вручені відповідачу.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду міста Києва в справі №910/10097/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лані" про розгляд справи №910/10097/18 Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.11.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

31.07.1997 між Підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго" (правонаступник - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі") (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лані" (споживач, відповідач) було укладено договір на використання електричної енергії №3211418 (в редакції додаткової угоди №11418 від 03.10.2011, а саме: договору про постачання електричної енергії №3211418 від 03.10.2011) (далі - договір) відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії - на межі балансової належності електроустановок споживача. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в додатку "Перелік об'єктів споживача" (п.1), постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами (п.п.2.2, 2.2.2), споживач зобов'язується, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів обліку електричної енергії" (п.п.2.3.3, 2.3), за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком (п.4.2.1), цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2011. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додатку №2 до договору сторонами визначено порядок розрахунків.

Відповідно до п.1 додатку №2 до договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.

Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу. Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до додатка "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні споживача" до цього договору (п.2.1 додатку №2).

Згідно п.2.2 додатку №2, оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог пунктів 4.1.1 - 4.1.7 цього додатка та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п.4.3 додатку №2).

У відповідності до п.5 додатку №2 до договору, за даними акту про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини витрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в "Акті про приймання - передавання товарної продукції", "Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії", два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

У додатку №13 до договору сторони погодили графік зняття показань засобів обліку електричної енергії, відповідно до якого показання розрахункових засобів обліку відповідно до додатка "Перелік об'єктів споживача" фіксуються 14 числа кожного місяця о 9:00 та оформляються актом про використану електричну енергію у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Для складення зазначеного додатка споживач фіксує показання розрахункових засобів обліку вручну.

На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", який набув чинності 11.06.2017, загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію Публічного акціонерного товариства "Київенерго" шляхом виділу з нього Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі".

Згідно п.2.3 статуту Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі", товариство є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині переданих йому майна, прав та обов'язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, в тому числі, і в частині використання ліцензій та тарифів, виданих та встановлених для Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (із врахуванням викладеного в листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за вих.№1683/21.1/7-18 від 21.02.2018).

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі" є правонаступником прав і обов'язків Публічного акціонерного товариства "Київенерго" у спірних правовідносинах в частині здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Як стверджує позивач, на виконання умов укладеного між сторонами договору за період з 01.05.2017 по 01.05.2018 ним було поставлено відповідачу активну електроенергію, що підтверджується актами про фіксацію показів приладів обліку по особовому рахунку відповідача №3211418, актами прийняття-передавання товарної продукції за травень 2017 - квітень 2018 на загальну суму 199993,92 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві, для оплати спожитої активної електричної енергії ним були надіслані відповідачу рахунки, інформаційні повідомлення та рахунки-розшифровки за спірний період.

В той же час, на рахунки позивача надійшло 11037,23 грн як оплата за спожиту активну електричну енергію за період з 01.05.2017 по 01.05.2018, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лані" утворилась заборгованість на суму 188956,69 грн.

21.05.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №1/3/09/22/18805 від 18.05.2018 про оплату заборгованості у семиденний термін.

Однак, за твердженнями позивача, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, заборгованість не погасив.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленої позивачем активної електроенергії у визначений договором строк, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

За змістом ст.275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах.

У відповідності до положень ч.6 та ч.7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Правовідносини, що виникають в процесі продажу, купівлі та споживання електричної енергії також регулюються нормами Закону України "Про ринок електричної енергії" та положеннями Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018.

Згідно ч.1 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п.3.1.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (п.3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії).

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу активну електричну енергію у період з 01.05.2017 по 01.05.2018 на загальну суму 199993,92 грн, однак відповідач, всупереч умов укладеного між контрагентами правочину та норм чинного законодавства України, взяті на себе зобов'язання по оплаті активної електроенергії за спірний період виконав частково, сплативши тільки 11037,23 грн, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Лані" станом на день розгляду справи по суті існує заборгованість у розмірі 188956,69 грн.

Обсяги, вартість поставленої активної електроенергії та факт здійснення відповідачем часткової оплати за вказаний період підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями актів про фіксацію показів приладів обліку по особовому рахунку відповідача №3211418, актами прийняття-передавання товарної продукції за травень 2017 - квітень 2018 та довідкою позивача про надходження коштів за активну електричну енергію за особовим рахунком №3211418.

Оскільки факт наявності основної заборгованості за договором, яка становить 188956,69 грн, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення основного боргу в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 17717,70 грн, інфляційних втрат в сумі 9980,26 грн та 3% річних на суму 2422,82 грн, господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.4.2.1 договору контрагентами погоджено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Як вже вказувалось судом, внаслідок неналежного виконання споживачем свого обов'язку з оплати поставленої позивачем електроенергії, Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" було заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року у розмірі 17717,70 грн.

Здійснивши власний перерахунок пені за період, який визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 8617,86 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з червня 2017 року по квітень 2018, суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що останній проводить нарахування 3% річних та інфляційних втрат червня 2017 року по квітень 2018.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2422,82 грн та інфляційних нарахувань в сумі 9980,26 грн підлягають задоволенню.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лані" підлягають задоволенню частково.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лані" (03142, м.Київ, вул.Стуса Василя, будинок 9, ідентифікаційний код 22967273) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011, р/р №26032300128545 у ТВБВ №10026/0104 у філії - ГУ по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 188956 (сто вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 69 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лані" (03142, м.Київ, вул.Стуса Василя, будинок 9, ідентифікаційний код 22967273) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 20, ідентифікаційний код 41946011, р/р №26009300128545 у ТВБВ №10026/0104 у філії - ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, одержувач - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") пеню у розмірі 8617 (вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн 86 коп., 3% річних на суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 82 коп., інфляційні втрати у сумі 9980 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн 26 коп. та судовий збір у розмірі 3149 (три тисячі сто сорок дев'ять) грн 66 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.11.2018

Суддя Ю.М.Смирнова