Рішення

від 19.11.2018 по справі 910/12282/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 19.11.2018Справа №  910/12282/18 Суддя Господарського суду міста Києва Ярмак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"  (01001, м.Київ, вул.Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) до        Федерації академічного веслування України  (02070, м.Київ, Труханів острів, Паркова дорога 18, код ЄДРПОУ 14287778)     про   стягнення 35 253,69 грн. ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Федерації академічного веслування України про стягнення 30 264,42 грн. заборгованості з орендної плати, 2400,11 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 202,00 грн. 3% річних, 2387,16 грн. пені. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1453-1 від 30.06.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12282/18 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Відповідач письмового відзиву на позов не надав, про судовий розгляд справи без повідомлення сторін в письмовому провадженні повідомлявся належним чином, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 18.09.2018 надіслана відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернена до суду із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строк зберігання». У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами. Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд,- ВСТАНОВИВ: 30.06.2017 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Орендодавець), Федерацією академічного веслування України (Орендар) та Комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація” (Підприємство-балансоутримувач) було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1453-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі протоколу засідання Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2017 №  55 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вулиця Кирилівська, буд. 4 літер А,  для розміщення громадської організації. Відповідно до п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею: 87,50 кв.м., у т.ч. підвал – 4,60 кв.м., 1 поверх – 6,60 кв.м., 2 поверх -76,30 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.01.2014 № 1453. Згідно з п.3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 21.04.2015 № 415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди травень 2017 року 5771,51 грн. Орендна плата до 01.07.2017, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва становить без ПДВ, за базовий місяць оренди травень 2017 року 2885,75 грн. Крім орендної плати Орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, яка за травень 2017 складає: 729,55 на місяць (п.3.1.1 договору). Відповідно до п.3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. За приписами п. 3.6 договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача та нараховується, починаючи з 13.01.2017. Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця (п.3.7 договору). Відповідно до п. 9.1 Договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 30.06.2017 по 28.06.2020. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання зі сплати орендної плати та компенсації  витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.03.2018 по 31.08.2018, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем по орендній платі у розмірі 30  264,42 грн та з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 2400,11 грн за період з 01.07.2018 по 31.08.2018. Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 202,00 грн, та пеню у розмірі 2387,16 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке. Згідно зі     статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього     Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1     ст. 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України     визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України     зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог     Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України     встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7     ст. 193 Господарського кодексу України). Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України     за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України     до відносин оренди застосовуються відповідні положення     Цивільного кодексу України     з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України     визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1     ст. 762 Цивільного кодексу України). Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду приміщення у нежилому будинку, що перебувають на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 87,50, розташоване за адресою:  м. Київ, вул. Кирилівська, буд.4 літер А, що підтверджується Актом приймання – передачі нерухомого майна від 14.01.2014 (додаток до договору № 1453 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.01.2014, укладений між сторонами, що діяв до 12.01.2017), який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств. Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за договором по орендній платі складає 30  264,42 грн за період з 01.03.2018 по 31.08.2018 та по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою борг становить 2400,11 грн за період з 01.07.2018 по 31.08.2018, що підтверджується довідкою про нарахування і надходження платежів за використання нежилих приміщень за адресою: вул. Кирилівська, 4 літер А, та довідкою заборгованості про нарахування і надходження компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою. За приписами п. 3.7 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачуються Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця. Доказів оплати відповідачем вказаних сум заборгованості, в тому числі у визначені договором строки, суду не надано. Отже, в порушення вищезазначених норм  Цивільного кодексу України     та умов Договору відповідач не здійснив оплату по орендній платі та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою в повному обсязі, тобто не виконав свої   зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення      суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Також позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано 202,00 грн. 3% річних, а саме: 193,654 грн. 3% річних на орендні платежі та 8,35 грн. 3% за прострочення оплати компенсації за користування земельною ділянкою; 2387,16 грн. пені, а саме: 2298,68 грн. пені за прострочення оплати орендної плати та 88,48 грн. за прострочення оплати компенсації за користування земельною ділянкою. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України  передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну орендних платежів (орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою) Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013) Дослідивши поданий розрахунок 3% річних за прострочення сплати коштів користування орендованим приміщенням та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, суд зазначає, що позивачем не вказано строку здійснення ним відповідних нарахувань, та не визначено початок періоду прострочення відповідача та його кінець за кожним окремим платежем. Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, а отже і самостійно визначати період часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язань, оскільки такий обов'язок покладено чинним законодавством на позивача. Отже, оскільки з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, за який період часу обчислено заявлені до стягнення суми, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та відсутність підстав для їх задоволення. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що враховуючи визначений у п.3.7 договору строк оплати платежів по договору: щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця, відповідно прострочення оплати настало починаючи з 6-го числа місяця, наступного за звітним, проте у поданому розрахунку позивачем не вказано періоди прострочення, нарахування здійснено на суми боргу наростаючим підсумком, а не по кожному платежу, що унеможливлює здійснити правильність нарахування. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення  позовних вимог щодо стягнення пені за поданим розрахунком. Відповідач свого конттрозрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував. Враховуючи викладене, визнання відповідачем частково позовних вимог, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості  за договором по орендній платі в сумі 30  264,42 грн. за період з 01.03.2018 по 31.08.2018 та по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 2400,11 грн. за період з 01.07.2018 по 31.08.2018 підлягають задоволенню. В решті позову належить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю підстав та розміру нарахування. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись статтями   74, 76-80, 129, 236 – 240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва           ВИРІШИВ Позовні вимоги задовольнити частково. 1.          Стягнути з Федерації академічного веслування України  (02070, м.Київ, Труханів острів, Паркова дорога 18, код ЄДРПОУ 14287778) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м.Київ, вул.Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 30  264 (тридцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 42 коп. заборгованості по орендній платі, 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 11 коп. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 1632 (одну тисячу шістсот тридцять дві) грн. 59 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 2. В решті позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після   повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.             Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України. Повне рішення складено 23.11.2018         Суддя                                                                                                   О.М.Ярмак