Рішення

від 14.11.2018 по справі 915/785/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Справа № 915/785/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з'явився;

представника відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут"

(54000, м.Миколаїв, вул.7 Слобідська, буд.70В/1; ідент код 39589483),

до відповідача: Органу місцевого самоврядування Миколаївської сільської ради

(56009, Миколаївська обл., Казанківський р-н, с.Миколаївка,

вул.Героїв УПА, буд.37; ідент.код 04375369),

про: стягнення заборгованості у розмірі 13552,01 грн, з яких: 11471,85 грн сума основного боргу, 1710,40 грн пеня, 217,96 грн інфляційні, 151,80 грн 3% річних,-

в с т а н о в и в:

25.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №МК2007-СЛ-8583-0718 від 20.07.2018, в якій просить стягнути з Органу місцевого самоврядування Миколаївської сільської ради заборгованість за договором №41ВВMkz294-18 від 18.01.2018 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів у розмірі 13552,01 грн, з яких: 11471,85 грн основного боргу, 1710,40 грн пені, 217,96 грн інфляційних втрат, 151,80 грн - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства, а саме норм статей 11, 258, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, статей 173, 174, 193, 232 ГК України, та укладеного між сторонами умов договору №41ВВMkz294-18 від 18.01.2018 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати спожитого в січні 2018 року природного газу, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 11471,85 грн. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування пені, збитків від інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 30.07.2018 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, натомість такий відзив надала Казанківська селищна рада, яка в задоволенні позовних вимог просить відмовити, та зазначає, що відповідно до Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад та рішення Казанківської селищної ради №13/1 від 10.01.2018 Про реорганізацію Великоолександрівської, Дмитрівської, Дмитро-Білівської, Лагодівської, Миколаївської, Михайлівської, Новоданилівської, Троїцько-Сафонівської сільських рад шляхом приєднання до Казанківської селищної ради , Миколаївська сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Казанківської селищної ради.

Казанківською селищною радою 11.01.2018 на ім'я директора ТОВ Миколаївгаз Збут було направлено гарантійний лист за №9 в якому було повідомлено про початок процедури реорганізації Миколаївської сільської ради та вказано, що бюджети органів місцевого самоврядування, які об'єдналися відповідно до ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України виконуються окремо лише до 31 грудня, а з 01.01.2018 усі видатки можуть бути передбачені лише у новому бюджеті територіальної громади об'єднання якої відбулося відповідно до Закону України Про добровільне об'єднання територіальних громад .

Казанківська селищна рада також зазначає, що позивач заключив спірний договір з головою Миколаївської сільської ради - ОСОБА_1, вказана сільська рада увійшла до Казанківської селищної ради, ОСОБА_1 припинила свої повноваження, як голова Миколаївської сільської ради та не була уповноважена на підписання договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів.

У підготовчих засіданнях 28.08.2018 та 02.10.2018 у відповідності до ст.ст.183, 202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувались перерви.

02.10.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 22.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18.01.2018 між сторонами був укладений договір №41ВВMkz294-18 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі - Договір) (а.с.12-17), згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався передати у власність споживачу у 2018 році природний газ (далі - газ), а відповідач, як споживач, зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1 Договору).

Плановий обсяг постачання газу на січень сторонами було погоджено в кількості 1,550 тис.куб.м (п.1.3 Договору).

За умовами Договору передача газу здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача і Оператора ГРМ/оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення) (п.1.5 Договору).

Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання газу постачальником наведено в додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору (п.1.6 Договору).

Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п.2.3 Договору).

Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку (п.2.8 Договору): за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником споживача та копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. Постачальник протягом трьох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником постачальника та скріплений печаткою постачальника, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку ненадання споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, акта приймання-передачі газу, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.

Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п.3.1 Договору).

Ціна газу на момент укладення договору становить 9194,70 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1838,94 грн., всього з ПДВ - 11033,64 грн (п.3.2 Договору).

Ціна, зазначена в п.3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п.3.3 Договору).

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором (п.3.4 Договору).

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього Договору (п.3.5 Договору).

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць (п.4.1 Договору).

Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку (п.4.2 Договору): 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Водночас, згідно абз.2 пп.4.2.2 п.4.2 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяця.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.3 Договору).

Постачальник має право (п.5.2 Договору), зокрема, отримувати від споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів III, IV Договору.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України (п.6.2 Договору).

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п.6.2.1 Договору).

За умовами пункту 9.1 цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін та, відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 1 січня 2018 року і діє в частині постачання газу до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Відповідачем суду не надано доказів визнання у встановленому законом порядку вищевказаного Договору недійсним або неукладеним, отже договір №41ВВMkz294-18 постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 18.01.2018 станом на момент винесення судом рішення у даній справі є чинним.

До того ж, судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача та встановлено, що станом на момент винесення судом рішення у даній справі юридична особа Орган місцевого самоврядування Миколаївська сільська рада не є припиненою, а отже являється належним відповідачем за пред'явленим позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2018 року відповідачем було спожито 1,627 тис.куб.м. природного газу на суму 17951,74 грн, що підтверджується актом приймання передачі-природного газу №МКЗ00000079 від 31.01.2018 (а.с.19).

Як вбачається із супровідного листа №Mkz-1.0-СЛ-7260-0618 від 19.06.2018 (а.с.20, 21), позивачем повторно на адресу відповідача було направлено для підписання вищевказаний акт, який був вручений адресату 27.06.2018.

Відповідачем зобовязання за Договором були виконанні частково, здійснено лише передплату по Договору за січень 2018 в сумі 6479,89 грн, а тому залишок заборгованості складає 11471,85 грн (17951,74 грн - 6479,89 грн).

В порушення умов Договору, на дату подання позову, заборгованість за спожитий природній газ у січні 2018 року в сумі 11471,85 грн відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст.662, ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Водночас, згідно пункту 12 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичні обсяги споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між постачальником та Оператором ГТС.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач в порушення умов Договору та приписів чинного законодавства, у визначені договором терміни, за спожитий у січні 2018 року природний газ повністю не розрахувався, наявність заборгованості у сумі 11471,85 грн не спростував та не надав суду доказів погашення боргу перед позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 11471,85 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.2.1 Договору сторони встановили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Тобто сторонами в Договорі обумовлено міру та обсяг відповідальності споживача за порушення строків оплати спожитого природного газу у вигляді пені.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статей 230-231 Господарського кодексу України закріплено наступне:

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст.230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 10.02.2018 по 13.07.2018 в розмірі 1710,40 грн.

Перевіривши розрахунок нарахування пені, суд вважає його методологічно та арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 10.02.2018 по 13.07.2018 у сумі 151,80 грн та інфляційних втрат за період березень - червень 2018 у сумі 217,96 грн.

Перевіривши розрахунки нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх методологічно та арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі сплатив суму боргу за спожитий у січні 2018 природний газ, а також нараховані позивачем суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, останній у порушення приписів статтей 73, 74 ГПК України суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Органу місцевого самоврядування Миколаївської сільської ради (56009, Миколаївська обл., Казанківський р-н, с.Миколаївка, вул.Героїв УПА, буд.37; ідент.код 04375369; відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" (54000, м.Миколаїв, вул.7 Слобідська, буд.70В/1; ідент код 39589483; відомості про банківські реквізити відсутні) 11471,85 грн основного боргу, 1710,40 грн пені, 217,96 грн інфляційних втрат, 151,80 грн - 3% річних та 1762,00 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 26.11.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва