Рішення

від 20.11.2018 по справі 916/2003/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2003/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Курко Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Джума Л.М. за довіреністю №2368 від 27.12.2017р.;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго" в особі відокремленого підрозділу „Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України" державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго" до товариства з обмеженою відповідальністю „Геофізікпро" про стягнення 12444,66 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Національна енергетична компанія „Укренерго" в особі відокремленого підрозділу „Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України" державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго" (далі по тексту - ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Геофізікпро" (далі по тексту - ТОВ „Геофізікпро") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 12 444,66 грн., яка складається із пені у розмірі 9269,17 грн., штрафу у розмірі 2858,33 грн., збитків від інфляції у розмірі 147,00 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 170,16 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на проведення геологорозвідувальних робіт від 27.10.2017р. в частині виконання робіт за договором.

Представник відповідача в судові засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які надсилались за адресою місцезнаходження ТОВ „Геофізікпро" /65123, м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 42, офіс 166/ згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки ТОВ „Геофізікпро" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

27.10.2017р. між ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" (Замовник) та ТОВ „Геофізікпро" (Виконавець) було укладено договір №13/4/3057-17/138/10-2017, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого за цим договором Виконавець зобов'язується виконати роботи з геофізичних досліджень за допомогою георадару по об'єкту, визначеному Замовником у технічному завданні (Додаток 1), а Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Предмет закупівлі: „ДСТУ Б.Д.1.1 -1:2013 Проведення геологорозвідувальних робіт із застосуванням георадару по об'єкту: Нове будівництво ЛЕП 330 кВ Новоодеська-Арциз, Одеська обдасть інв. № новий 71510000-6 Послуги у сфері інженерно-геологічних вишукувань . Після виконання робіт, зазначених у п. 1.1 договору, Виконавець зобов'язаний надати Замовнику звіт по геофізичним дослідженням за допомогою георадару у відповідності до вимог чинного законодавства України. Звіт є власністю Замовника і надається йому Виконавцем разом з актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору від 27.10.2017р. ціна договору становить 40 833,33 грн. без ДПВ. Ціна цього договору може бути зменшена (без зміни обсягу та якості робіт) за взаємною згодою сторін. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору.

Згідно з п. п. 4.2, 4.3 договору від 27.10.2017р. розмір авансу складає 30% від ціни договору, що становить - 12 250,00 грн. без ПДВ. Авансовий платіж сплачується Замовником на підставі наданого Виконавцем рахунку за умови надходження коштів на поточний рахунок Замовника. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником на підставі наданого Виконавцем рахунку протягом 25-ти банківських днів з дати підписання сторонами акту, підготовленого Виконавцем, за умови надходження коштів на поточний рахунок Замовника та з урахуванням виплаченого авансового платежу, а саме: виплачується різниця між вартістю виконаних робіт та розміром виплаченого авансового платежу.

Умовами п. п. 5.1, 5.6 договору від 27.10.2017р. строк виконання робіт, вказаних у п. 1.1 даного Договору: польові роботи 1 день, обробка даних 4-7 робочих днів. Дата початку робіт визначається Замовником і вказується у письмовому повідомленні, яке надсилається на електронну адресу Виконавця не пізніше, ніж за 2 робочі дні до початку виконання робіт Виконавцем. Приймання виконаних Робіт за цим договором оформлюється актом, який надається Виконавцем протягом 5 робочих днів після закінчення робіт. Звіт в одному примірнику у паперовому вигляді передається Замовнику Виконавцем за актом приймання-передачі. При необхідності звіт може бути переданий Замовнику на електронному носієві або надані додаткові примірники в паперовому вигляді.

Відповідно до п. 6.1.2 договору від 27.10.2017р. Виконавець зобов'язаний надати Замовнику звіт не пізніше, ніж через 5 робочих днів після виконання робіт, вказаних в п. 1.1 договору.

Згідно з п. 7.2 договору від 27.10.2017р. у разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань Виконавець сплачує Замовнику згідно з частиною другою ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Виконавець повинен додатково сплатити Замовнику штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Умовами п. 10.1 договору від 27.10.2017р. сторонами було передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Геофізікпро" було виставлено позивачеві рахунок №27/1 від 27.10.2017р. на суму 12 250,00 грн. Відповідно до реєстру платіжних документів аванс за виконання робіт по договору від 27.10.2017р. був перерахований ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" на користь ТОВ „Геофізікпро" 27.10.2017р., що, в тому числі, підтверджується платіжним дорученням №632 від 27.10.2017р.

Листом №11/441 від 13.02.2018р. ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" звернулось до відповідача із вимогою про повернення авансового платежу за договором від 27.10.2017р., у зв'язку з невиконанням з боку ТОВ „Геофізікпро" робіт з геофізичних досліджень.

Крім того, 29.03.2018р. ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" звернулось до ТОВ „Геофізікпро" із претензією №11/851, відповідно до якої позивач вимагав повернути аванс у розмірі 12 250,00 грн., у зв'язку з невиконанням робіт за договором від 27.10.2017р., та сплатити штрафні санкції у сумі 6879,86 грн.

02.07.2018р. господарським судом Одеської області було видано судовий наказ по справі №916/1282/18 за заявою ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" про стягнення із ТОВ „Геофізікпро" авансу у розмірі 12 250,00 грн., який відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень набрав законної сили 31.07.2018р. При цьому, ухвалою від 02.07.2018р. по справі №916/1282/18 господарським судом у задоволенні заяви ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" про видачу судового наказу про стягнення із ТОВ „Геофізікпро" пені у розмірі 6755,51 грн., штрафу у розмірі 2858,33 грн., індексу інфляції у розмір 330,75 грн. та 3% річних у розмірі 84,58 грн. було відмовлено, роз'яснено заявнику, що вимоги про стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Геофізікпро", ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" було зауважено, що відповідачем у добровільному порядку не було сплачено нарахованих позивачем пені, штрафу, збитків від інфляції та трьох відсотків річних, у задоволенні стягнення яких у порядку наказного провадження господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Геофізікпро".

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки між сторонами по справі в укладеному договорі від 27.10.2017р. було погоджено нарахування Виконавцю до сплати пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - штрафу у розмірі 7 % від вказаної вартості, господарський суд вважає за необхідне першочергово зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 2.2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з наступними змінами і доповненнями) господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання , пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Окрім викладеного, варто зазначити, що абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. N 01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" передбачено можливість застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання , що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання , пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність застосування штрафних санкцій, передбачених умовами договору від 27.10.2017р. в силу приписів ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені у розмірі 9269,17 грн., нарахованої протягом періоду з 01.01.2018р. по 15.08.2018р. на суму боргу у розмірі 40833,33 грн., а також штрафу у розмірі 2858,33 грн., господарський суд визначає здійснений позивачем розрахунок правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" у названій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції у розмірі 147,00 грн. та три відсотки річних у розмірі 170,16 грн., нараховані протягом періоду з 28.02.2018р. по 15.08.2018р. на суму богу у розмірі 12250,00 грн., через порушення останнім зобов'язань у спірних правовідносинах.

Варто зауважити, що у п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018р. по справі №686/21962/15-ц (14-16цс18) дійшла висновку, що за змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

У відповідності до положень ст. 546, ч. 1 ст. 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Господарський суд зауважує, що незважаючи на відсутність прямої законодавчої норми, якою врегульовано питання повернення авансу, системний аналіз правових норм дозволяє суду зробити висновок про правомірність та законність повернення авансових платежів у випадках порушення стороною за договором прийнятих на себе зобов'язань, забезпечених авансом.

Підсумовуючи вище наведене, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 16.05.2018р. по справі №686/21962/15-ц (14-16цс18), які відповідно до ст. 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. за 1402-VIII повинні враховуватись судами при застосуванні норми права, перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" у названій частині.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Геофізікпро" перед ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" у загальному розмірі 12444,66 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди та положень чинного законодавства.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених державним підприємством „Національна енергетична компанія „Укренерго" в особі відокремленого підрозділу „Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України" державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго" позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю „Геофізікпро" шляхом присудження до стягнення на користь позивача пені у розмірі 9269,17 грн., штрафу у розмірі 2858,33 грн., збитків від інфляції у розмірі 147,00 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 170,16 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 570, 610, 611, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 180, 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Геофізікпро" /65123, м. Одеса, вул. Марсельська, 42, буд. 166, ідентифікаційний код 41520766/ на користь державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго" /01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 25, ідентифікаційний код 00100227/ в особі відокремленого підрозділу „Науково-проектний центр розвитку Об'єднаної енергетичної системи України" державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго" /04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 11/8, ідентифікаційний код 36470200/ пеню у розмірі 9269,17 грн. /дев'ять тисяч двісті шістдесят дев'ять грн. 17 коп./, штраф у розмірі 2858,33 грн. /дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім грн. 33 коп./, збитки від інфляції у розмірі 147,00 грн. /сто сорок сім тисяч 00 коп./, три відсотки річних у розмірі 170,16 грн. /сто сімдесят грн. 17 коп./, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. /одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 листопада 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна