Рішення

від 20.11.2018 по справі 916/2142/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2142/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Рябошапка В.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації про стягнення 52687,37 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2018 р. прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2142/18 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 06.11.2018 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 20.11.2018 р.

Відповідач повідомлений про час і місце проведення судових засідань, що підтверджується, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення та письмовою заявою про розгляд справи без участі його представника.

Згідно із ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 20.11.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство „Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (далі - ПАТ „Укртелеком") звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації (далі - Управління) про стягнення заборгованості у розмірі 52687,37 грн, вказуючи на те, що ним в період з січня 2017 р. по грудень 2017 р. включно надано пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги, вартість яких має компенсувати відповідач.

Обґрунтовуючи позов, ПАТ „Укртелеком" посилається на приписи ст.ст.175,193 ГК України, ст.ст.48,87,89,97,102 БК України, ст.ст.11,509,526,530, 617,642 ЦК України, ст.63 Закону України ,,Про телекомунікації", п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, п.п.2,3,5,6,8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, рішення Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 р. в справі ,,Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", постанову Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 906/621/17, постанови Вищого господарського суду України від 12.06.2017 р. у справі № 916/3124/16, від 11.10.2017 р. у справі № 912/587/17 тощо.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки: Законом України ,,Про державний бюджет на 2017 рік" не затверджено кошти на субвенцію з державного бюджету через місцевий бюджет по загальному фонду на надання пільг з послуг зв'язку на 2017 р.; щомісячні звіти щодо послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян у 2017 р., позивачем відповідачу не надавались та жодні звіряння не проводились; позивачем не названо акти органів державної влади або місцевого самоврядування, з яких виникли зобов'язання Управління відшкодувати зазначені в позові витрати; ПАТ „Укртелеком" не надано належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, адже будь-які договори на проведення компенсаційних виплат за надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян між позивачем та відповідачем не укладалися.

ПАТ „Укртелеком" у відповіді на відзив додатково повідомляє, що відсутність в Управління коштів не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань щодо компенсації витрат на надання пільгових послуг зв'язку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

ПАТ „Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог ЦК України, ГК України, Закону України ,,Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

В період з січня 2017 р. по грудень 2017 р. включно ПАТ „Укртелеком" надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, які проживають на території Кілійського району Одеської області, на суму 52687,37 грн, що підтверджується направленими Управлінню актами звірки розрахунків, списками за формою пільга-2, розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.

Статтею 19 Закону України ,,Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-XII, Законом України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-XII, Законом України ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII, Законом України ,,Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 р. № 1584-III, Законом України ,,Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р. № 2402-III, Законом України ,,Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР.

Згідно ч.3 ст.63 Закону України ,,Про телекомунікації" від 18.11.2003 р. № 1280-IV телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

В п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295 (Правила), визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Закон України ,,Про телекомунікації" та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Вказані вище положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.

Згідно ч.6 ст.48 БК України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом пп.,,б" п.4 ч.1 ст.89, ч.1 ст.102 БК України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.102 БК України постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 ,,Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (п.2 Порядку).

Згідно з п.3 цього Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на викладене вище між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому нормативно-правові акти не передбачають обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.509 ЦК України, ч.ч.3 та 4 ст.11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних, соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч.2 ст.3 ГК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Таким чином, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст.167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 ЦК України).

Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з січня 2017 р. по грудень 2017 р. включно, а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки в 2017 р. не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого законом зобов'язання.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Закон України ,,Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатків на ці потреби не передбачав, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного вище закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004 р. № 7-рп/2004, від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004, від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (пп.3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), а саме у справі ,,Кечко проти України", ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення). У п.26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 р. у справі ,,Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 р. у справі ,,Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п.п.48 та 40 цих рішень відповідно).

Приймаючи до уваги усе вищезазначене, висновки, викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. по справі № 906/621/17, які згідно ч.4 ст.236 ГПК України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, те, що відповідач у цій справі не надав заперечень та доказів щодо необґрунтованості наведених позивачем розрахунків, змісту складених позивачем реєстрів осіб, які мають право на пільги, те, що Управлінню надіслано акти звірки та списки за формою пільга-2, а також те, що доводи відзиву Управління не ґрунтуються на правильному розумінні положень українського законодавства, господарський суд вважає наявними правові передумови для задоволення позовних вимог ПАТ „Укртелеком".

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Кілійської районної державної адміністрації (68303, Одеська обл., м. Кілія, вул. Миру, 48, код 03194909 ) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 18, код 21560766 ) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код 01186691) 52687/п'ятдесят дві тисячі шістсот вісімдесят сім/ грн 37 коп. заборгованості, 1762/одну тисячу сімсот шістдесят дві/ грн 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 листопада 2018 р.

Суддя Л.В. Лічман