Рішення

від 08.10.2018 по справі 905/1474/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.10.2018 Справа № 905/1474/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу № 905/1474/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Донбасбізнесальянс

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь

про стягнення 132 942,39 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

Суть спору: ТОВ Донбасбізнесальянс звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПАТ Енергомашспецсталь 132 942,39 грн., з яких: 3% річних у розмірі 18 945 грн., інфляційні втрати у розмірі 100 560,50 грн., пеня у розмірі 13 436,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, встановлених договором поставки № 15/1961 від 27.12.2012р. та рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2016р. у справі № 905/2653/15.

Позивач про розгляд даної справи повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 09.08.2018р. про відкриття провадження у справі надіслана позивачу на адресу: 87554, м. Маріуполь, пр. Будівельників, б.167, кв.141, що зазначена у позові та витягу Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та одержана останнім, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач про розгляд даної справи повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 09.08.2018р. про відкриття провадження у справі надіслана позивачу на адресу: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, що зазначена у позові та витягу Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та одержана останнім, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також ухвала суду від 09.08.2018р. розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заяви з запереченнями сторін проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, клопотання сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надійшло. Відзив на позов відповідачем до суду не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України 08.10.2018р. господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2016р. у справі № 905/2653/15 позовні вимоги ТОВ Донбасбізнесальянс задоволено частково. Стягнуто з ПАТ Енергомашспецсталь на користь ТОВ Донбасбізнесальянс 297 769,56грн. основного боргу, 16 833,06грн. пені, 153 768,69грн. інфляційних втрат, 7 025,84грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначеним рішенням встановлено обставини щодо укладення між сторонами договору поставки №15/1961 від 27.12.2012р., щодо постачання позивачем та отримання відповідачем продукції на суму 323 248,32 грн., щодо неналежного виконання відповідачем умов договору в частині повних та своєчасних розрахунків за поставлену продукцію та наявності заборгованості останнього у розмірі 297 769,56 грн.

При цьому, рішенням суду стягнуто пеню, нараховану за загальний період з 06.10.2014р. по 30.03.2015р., інфляційні втрати, нараховані за загальний період серпень 2014р. по серпень 2015р.

Рішення набрало чинності 12.03.2016р. та тією ж датою на його виконання господарським судом виданий відповідний наказ.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Відтак, обставини, що встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2016р. у справі № 905/2653/15 не потребують повторного доказування під час розгляду даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2016р. у справі № 905/2653/15 виконане наступним чином: 23.10.2017р. відповідач у добровільному порядку сплатив 275 000 грн. (платіжне доручення №9716 від 23.10.2017р., призначення платежу: основний борг, інфляційні втрати, судовий збір згідно рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2016р. у справі № 905/2653/15 ), та 04.07.2018р. списано з рахунку відповідача залишок заборгованості у розмірі 200 397,15грн. в межах виконавчого провадження (платіжне доручення № 643 від 04.07.2018р., призначення платежу: перерахування коштів, стягнутих з ПАТ ЕМСС при виконанні наказу № 905/2653/15 від 12.03.2016р. господарського суду Донецької області,АСВП № 56619637 ).

Грошові кошти у розмірі 275 000 грн., які сплачені 23.10.2017р., зараховані в рахунок погашення частини основного боргу. Грошові кошти у розмірі 200 397,15 грн., які списані з рахунку відповідача 04.07.2018р., зараховані в рахунок погашення залишку основного боргу у розмірі 22 769,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 153 768,69 грн., пені у розмірі 16 833,06 грн., судового збору у розмірі 7 025,84 грн.

З огляду на порушення строків виконання відповідачем грошових зобов'язань, встановлених договором поставки №15/1961 від 27.12.2012р. та рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2016р. у справі № 905/2653/15, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 18 945 грн., інфляційні втрати у розмірі 100 560,50 грн. та пеню у розмірі 13 436,89 грн.

Згідно з розрахунком позивача нарахування 3 % річних здійснено наступним чином: з 12.02.2016р. по 22.10.2017р. на суму боргу 297 769,56 грн. (розмір 3% річних складає 15 127,87 грн.), з 24.10.2017р. по 03.07.2018р. на суму боргу 183 564,09 грн. (розмір 3 % річних складає 3 817,13 грн.). При цьому, сума 297 769,56 грн. є основним боргом, а сума 183 564,09 грн. складається з: 22 769,56 грн. основного боргу, 153 768,69 грн. інфляційних втрат, 7 025,84 грн. судового збору.

Згідно з розрахунком позивача нарахування інфляційних втрат здійснено наступним чином: з вересня 2015р. по жовтень 2017р. на суму боргу 297 769,56 грн. (розмір інфляційних втрат складає 89 271,31 грн.), з листопада 2017р. по червень 2018р. на суму боргу 183 564,09 грн. (розмір інфляційних втрат складає 11 289,19 грн.). При цьому, сума 297 769,56 грн. є основним боргом, а сума 183 564,09 грн. складається з: 22 769,56 грн. основного боргу, 153 768,69 грн. інфляційних втрат, 7 025,84 грн. судового збору.

Згідно з розрахунком позивача нарахування пені здійснено наступним чином: з 24.10.2017р. по 24.04.2018р. на суму боргу 183 564,09 грн. (розмір пені складає 13 436,89 грн.). При цьому, сума 183 564,09 грн. складається з: 22 769,56 грн. основного боргу, 153 768,69 грн. інфляційних втрат, 7 025,84 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Грошовим, за змістом ст. ст. 524, 533 ЦК України , є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. (п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Згідно ст.ст. 525 , 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У п. п. 5, 7 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Постановлене судом рішення про стягнення основної заборгованості та матеріальних втрат (3% річних, інфляційних втрат) лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність (вказана позиція викладена в Аналізі Верховного Суду України практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві від 01.07.2014р.).

Інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а отже за своєю суттю не можуть бути базою для нарахування інфляційних втрат.

Судовий збір, згідно з ЗУ Про судовий збір , є збором (платою) за подання до суду скарг, заяв, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат та обов'язок з його відшкодування виникає лише на підставі судового рішення у розумінні приписів процесуального законодавства України, а не з правовідношень між кредитором та боржником.

Отже, положення ст. 625 ЦК України щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат надають право застосовувати їх лише до суми грошового зобов'язання - основного боргу. В той же час, підстави для застосування положень ст.625 ЦК України до сум інфляційних втрат та судового збору, які стягнуті рішенням суду, відсутні, оскільки обов'язок з їх сплати не є зобов'язанням у розумінні приписів ч.1 ст.509 ЦК України , з прийняттям рішення правова природа інфляційних втрат та судового збору не змінюється, останні у грошове зобов'язання не перетворюються, нового грошового зобов'язання не виникає.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 12.02.2016р. по 22.10.2017р. на суму боргу 297 769,56 грн., та здійснивши самостійно розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 24.10.2017р. по 03.07.2018р. на суму боргу 22 769,56 грн., судом встановлено, що загальний розмір 3% річних складає 15 596,67 грн. (з 12.02.2016р. по 22.10.2017р. на суму боргу 297 769,56 грн. розмір 3 % річних складає 15 125,06 грн.; з 24.10.2017р. по 03.07.2018р. на суму боргу 22 769,56 грн. розмір 3 % річних складає 471,61 грн.). При цьому, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку 3 % річних з 12.02.2016р. по 22.10.2017р. на суму боргу 297 769,56 грн. позивачем невірно визначено кількість днів прострочення відповідача (619 днів замість 618 днів).

У п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ЗУ Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 ЗУ Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня 2015р. по жовтень 2017р. на суму боргу 297 769,56 грн., та здійснивши самостійно розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2017р. по червень 2018р. на суму боргу 22 769,56 грн., судом встановлено, що загальний розмір інфляційних втрат складає 86 122,95 грн. (з вересня 2015р. по вересень 2017р. на суму боргу 297 769,56 грн. розмір інфляційних втрат складає 84 674,63 грн.; з листопада 2017р. по червень 2018р. на суму боргу 22 769,56 грн. розмір інфляційних втрат складає 1 448,32 грн.). При цьому, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат з вересня 2015р. по жовтень 2017р. на суму боргу 297 769,56 грн. позивачем не враховано правила щодо нарахування інфляційних втрат, викладені у п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань та невірно визначено кінцевий період прострочення відповідача.

В той же час, суд виходив з правомірності зарахування оплати згідно платіжного доручення № 9716 від 23.10.2017р. у першу чергу в рахунок погашення суми боргу, враховуючи призначення платежу цього платіжного доручення основний борг, інфляційні втрати, судовий збір згідно рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2016р. у справі № 905/2653/15 , а також те, що дії відповідача щодо здійснення оплати та визначення такого призначення платежу та дії позивача щодо прийняття оплати з таким призначенням платежу свідчать про погодження сторонами саме такого порядку зарахування. При цьому, черговість погашення залишкової суми боргу, інфляційних втрат, пені та судового збору згідно платіжного доручення № 643 від 04.07.2018р. з призначенням платежу перерахування коштів, стягнутих з ПАТ ЕМСС при виконанні наказу № 905/2653/15 від 12.03.2016р. господарського суду Донецької області, АСВП № 56619637 не впливає ані на розмір суми боргу, ані на період прострочення відповідача, оскільки такою оплатою одночасно та у повному обсязі погашено всі суми.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 15 596,67 грн. грн. та інфляційних втрат у розмірі 86 122,95 грн., а отже і про їх задоволення.

Одночасно, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 3 345,52 грн., нараховані за період з 24.10.2017р. по 03.07.2018р., та інфляційних втрат у розмірі 9 840,87 грн., нараховані за період з листопада 2017р. по червень 2018р., на суму інфляційних втрат у розмірі 153 768,69 грн. та суму судового збору у розмірі 7 025,84 грн., які стягнуті рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2016р. у справі № 905/2653/15, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже задоволенню не підлягають.

В силу вимог ч.1 ст.546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.

У ч.1 ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В укладеному між сторонами договорі встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Зі змісту рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2016р. у справі № 905/2653/15 вбачається, що предметом розгляду позовних вимог було, зокрема, стягнення пені у розмірі 21 677,62 грн., нарахованої починаючи з 27.07.2014р.

При розгляді даної справи судом встановлено, що вимоги про стягнення пені частково заявлені позивачем за межами встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України строку спеціальної позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 06.10.2015р.

Вказаним рішенням позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено частково та стягнуто з відповідача та користь позивача пеню у розмірі 16 833,06 грн., з яких: за видатковою накладною №2851 від 28.05.2014р. в сумі 84,38грн. за період 06.10.2014р. - 24.01.2015р.; за видатковою накладною №361 від 03.06.2014р. в сумі 1 186,41грн. за період 06.10.2014р. - 30.01.2015р.; за видатковою накладною №661 від 06.06.2014р. в сумі 1 273,80грн. за період 06.10.2014р. - 02.02.2015р.; за видатковою накладною №1061 від 10.06.2014р. в сумі 1 289,56грн. за період 06.10.2014р. - 06.02.2015р.; за видатковою накладною №1361 від 13.06.2014р. в сумі 1406,29грн. за період 06.10.2014р. - 09.02.2015р.; за видатковою накладною №1861 від 18.06.2014р. в сумі 1 436,88грн. за період 06.10.2014р. - 14.02.2015р.; за видатковою накладною №2061 від 21.06.2014р. в сумі 1 455,38грн. за період 06.10.2014р. - 17.02.2015р.; за видатковою накладною №2561 від 25.06.2014р. в сумі 1 480,69грн. за період 06.10.2014р. - 21.02.2015р.; за видатковою накладною №2861 від 28.06.2014р. в сумі 1 542,60грн. за період 06.10.2014р. - 24.02.2015р.; за видатковою накладною №2371 від 23.07.2014р. в сумі 1 825,24грн. за період 06.10.2014р. - 21.03.2015р.; за видатковою накладною №3071 від 30.07.2014р. в сумі 1 880,62грн. за період 06.10.2014р. - 28.03.2015р.; за видатковою накладною №181 від 01.08.2014р. в сумі 1 971,21грн. за період 06.10.2014р. - 30.03.2015р.

За таких обставин, виходячи з того, що рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2016р. у справі № 905/2653/15 стягнуто пеню, нараховану в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, відсутності погодження сторін щодо іншого строку нарахування пені, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, а також з огляду на вищевикладені висновки суду про те, що правова природа інфляційних втрат та судового збору залишається незмінною після ухвалення рішення про їх стягнення та обов'язок їх сплатити за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням у розумінні ст. 509 ЦК України, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 13 436,89 грн., нарахованої за період з 24.10.2017р. по 24.04.2018р. на суму основного боргу у розмірі 22 769,56 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 153 768,69 грн., суму судового збору у розмірі 7 025,84 грн., є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже задоволенню також не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Донбасбізнесальянс задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька обл., м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донбасбізнесальянс (87554, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Будівельників, б.167, кв.141; п/р 26002013033784 в Маріупольському відділенні № 1 ПАТ Сбербанк , МФО 320627; код ЄДРПОУ 38470789) 3% річних у розмірі 15 596 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 86 122 (вісімдесят шість тисяч сто двадцять дві) грн. 95 коп., судовий збір у розмірі 1 525 (одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять) грн. 81 коп.

3.В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 08.10.2018р.

Суддя Л.В. Ніколаєва