Рішення

від 20.11.2018 по справі 910/11363/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2018Справа № 910/11363/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/11363/18

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, м. Київ, 02002)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИШИВАНКА ТРЕЙД" (03170, м. Київ, вул. Глебова, будинок 7, квартира 12)

Про стягнення заборгованості 7 866,63 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишиванка Трейд" (далі - відповідач) про стягнення 7866,63 грн.

Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № КБР-09/11/16 від 01.11.2016, а тому позивач просить стягнути з відповідача 7 866, 63 грн, з яких 4 550, 00 грн основного боргу, 32, 07 грн втрат від інфляції, 34, 56 грн трьох відсотків річних, 1 950, 00 грн штрафу, 1 300, 00 грн суми дострокової сплати винагороди (роялті).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 залишено позовну заяву ПП "Українська ліга авторських і суміжних прав" без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом поданням до суду заяви із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; подання оригіналу довіреності № 8 від 02.01.2018.

14.09.2018 від позивача до суду надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи №910/11363/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 20.10.2018.

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі № 910/11363/18, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/11363/18 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03170, м. Київ, вул. Глебова, буд. 7, кв. 12.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до поштового повернення № 0103047713173, яке повернулося на адресу Господарського суду міста Києва, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 910/11363/18 не було вручене під час доставки, про що вказано: "за закінченням терміну зберігання".

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 у справі № 910/11363/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 01.11.2016 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав , як УЛАСП та Товариством з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз Україна , назву змінено 31.05.2018 на Товариство з обмеженою відповідальністю ВИШИВАНКА ТРЕЙД , як користувачем за умовами договору, було укладено договір № КБР-09/11/16 (далі за текстом - договір) на використання в комерційній діяльності музичних творів.

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач визнає, що він здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, права на які управляються позивачем, а останній, в свою чергу, надав відповідачу згідно з цим договором невиключне право на таке виконання. За надане невиключне право відповідач відповідно до п. 3.3. договору зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж. За умовами цього ж пункту договору перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання договору.

В п. 3.6. договору сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більше ніж 4 місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Строк дії договору визначено в п. 6.1. договору, договір набрав чинності з моменту його підписання, тобто з 01.11.2016 і діє до 01.11.2017. При цьому у пункті 6.2. договору зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1. дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк, і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору мало бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

Згідно п. 1.2. додатку № 2 до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договором (тобто з 01.11.2016) складає 5 200,00 грн.

01.01.2017 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав та Товариством з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз Україна було укладено додаткову угоду №1 до договору. Пунктом 4 якої сторони погодили, що дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання (тобто з 01.01.2017) і діє протягом дії договору, якщо сторони не погодять інше. Відповідно до п.1. додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди викласти п.1 додатку №1 договору у іншій редакції, чим змінили кількість закладів на які розповсюджується використання невиключних прав. Також, відповідно до п.2 сторони дійшли згоди викласти п.1.2. додатку №2 договору у іншій редакції, а саме: Загальна сума щомісячної винагороди становить 4 550,00 грн .

01.05.2017 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав та Товариством з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз Україна було укладено додаткову угоду №2 до договору. Пунктом 4 якої сторони погодили, що дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і діє протягом дії договору, якщо сторони не погодять інше. Відповідно до п.1. додаткової угоди №2 сторони прийшли згоди викласти п.1 додатку №1 договору у іншій редакції, чим змінили кількість закладів на які розповсюджується використання невиключних прав. Також, відповідно до п.2 сторони дійшли згоди викласти п. 1.2. додатку №2 договору у іншій редакції, а саме: Загальна сума щомісячної винагороди становить 3 250,00 грн .

01.06.2017 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав та Товариством з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз Україна було укладено додаткову угоду №3 до договору. Пунктом 4 якої сторони погодили, що дана додаткова угода набуває чинності з моменту їїпідписання і діє протягом дії договору, якщо сторони не погодять інше.

Відповідно до п.1. додаткової угоди №3 сторони прийшли згоди викласти п.1 додатку №1 договору у іншій редакції, чим змінили кількість закладів на які розповсюджується використання невиключних прав. Також, відповідно до п.2 сторони прийшли згоди викласти п. 1.2. додатку №2 до договору у іншій редакцій а саме: Загальна сума щомісячної винагороди становить 2 600,00 грн .

01.10.2017 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав та Товариством з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз Україна було укладено додаткову угоду №4 до договору. Пунктом 4 якої сторони погодили, що дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і діє протягом дії договору, якщо сторони не погодять інше. Відповідно до п.1. додаткової угоди №4 сторони прийшли згоди викласти п.1 додатку №1 до договору у іншій редакції, чим змінили кількість закладів на які розповсюджується використання невиключних прав. Також, відповідно до п.2 сторони прийшли згоди викласти п.1.2. додатку №2 договору у іншій редакції, а саме: Загальна сума щомісячної винагороди становить 1300,00 грн .

01.11.2017 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав та Товариством з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз Україна було укладено додаткову угоду № 5 до договору. Пунктом 4 якої сторони погодили, що дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і діє протягом дії договору, якщо сторони не погодять інше. Відповідно до п.1. додаткової угоди №5 сторони прийшли згоди викласти п.1 додатку №1 до договору у іншій редакції, чим змінили кількість закладів на які розповсюджується використання невиключних прав. Також, відповідно до п.2 сторони прийшли згоди викласти п.1.2. Додатку №2 договору у іншій редакції, а саме: Загальна сума щомісячної винагороди становить 650,00 грн .

01.12.2017 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав та Товариством з обмеженою відповідальністю Кофе Хауз Україна було укладено додаткову угоду №6 до договору. Згідно цієї додаткової угоди, сторони визначили суму заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем та строк її погашення. Так, згідно зазначеного сторонами в додатковій угоді сума невиконаного грошового зобов'язання за договором на дату укладання цієї додаткової угоди складає 23 850, 00 грн, яку користувач сплачує рівними частинами за наступним графіком: до 15.12.2017 - 5 850, 00 грн; до 30.12.2017 - 6 000, 00 грн; до 15.01.2018 - 6 000, 00 грн; до 31.01.2018 - 6 000, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.02.2017 по 14.05.2018 відповідачем сплачено за договором загалом 45 500, 00 грн: 5 200, 00 грн оплата за грудень 2016 року, 5200, 00 грн оплата за листопад 2016 року, 4 550, 00 грн оплата за січень 2017 року, 4 550, 00 грн оплата за лютий 2017 року, 4 550, 00 грн за березень 2017 року, 4 550, 00 грн за квітень 2017 року, 3 250, 00 грн за травень 2017 року, 2 600, 00 грн за червень 2017 року, 2 600, 00 грн за липень 2017 року, 2 600, 00 грн за серпень 2017 року, 2 600, 00 грн за вересень 2017 року, 1 300, 00 грн за жовтень 2017 року, 650, 00 грн за листопад 2017 року, 650, 00 грн за грудень 2017 року, 650, 00 грн за січень 2018 року.

Оплата за подальший період, а саме лютий - серпень 2018 року, відповідачем здійснена не була, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 4 550, 00 грн основної заборгованості (оплата за лютий - серпень 2018 року), 32, 07 грн інфляційних втрат за лютий - серпень 2018 року, 34, 56 грн 3 % річних за період прострочення з 27.01.2018 по 27.07.2018, 1 950, 00 грн штрафу в розмірі 100 % від простроченого платежу відповідно до п. 3.6. договору, (за лютий - квітень 2018 року), 1 300, 00 грн винагороди за вересень - жовтень 2018 року у відповідності до п. 3.6. договору.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено договір № КБР-09/11/16 від 01.11.2016.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 Договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах по 01.11.2018 (пункти 6.1, 6.2 договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період з лютого 2018 року по жовтень 2018 року договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З урахуванням пунктів 3.1, 3.3 договору, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 додатку № 2 до договору, пункту 1 додаткової угоди № 5 до договору, за здійснення використання творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 650,00 грн за кожен заклад відповідача щомісячно.

Відповідно до пункту 3.3 договору відповідач був зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити черговий місячний платіж, зокрема, за лютий - серпень 2018 року, не пізніше, ніж 26.12.2018 включно за лютий 2018 року, ніж 23.02.2018 включно за березень 2018 року, ніж 26.03.2018 включно за квітень 2018 року, ніж 25.04.2018 включно за травень 2018 року, ніж 26.05.2018 включно за червень 2018 року, ніж 25.06.2018 включно за липень 2018 року та ніж 26.07.2018 включно за серпень 2018 року відповідно.

Відповідач в спірний період дії договору не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов договору.

Так, по матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з договором, є період з лютого 2018 року по серпень 2018 року, заборгованість за який складає 4 550, 00 грн (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу в спірний період, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 4 550, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 32, 07 грн інфляційних втрат та 34, 56 грн 3 % річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 950, 00 грн штрафу, в зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за договором та 1 300, 00 грн суми дострокової сплати винагороди (роялті) на підставі п. 3.6 договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.6 договору сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щомісячних платежів за лютий - квітень 2018 року прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 договору, вимоги позивача про стягнення 1 950, 00 грн. штрафу та 1 300,00 грн суми дострокової сплати винагороди (роялті) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку виконати роботи обумовлені договором у заявленому позивачем обсязі. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИШИВАНКА ТРЕЙД" про стягнення заборгованості 7 866,63 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИШИВАНКА ТРЕЙД" (03170, м. Київ, вул. Глебова, будинок 7, квартира 12; ідентифікаційний код 32109928) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 4 500 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп. основного боргу, 32 (тридцять дві) грн 07 коп. інфляційних нарахувань, 34 (тридцять чотири) грн 56 коп. 3% річних, 1 950 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп. штрафу, 1 300 (одну тисячу триста) грн 00 коп. дострокової сплати винагороди (роялті), 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.11.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко