Рішення

від 14.11.2018 по справі 910/10346/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2018Справа № 910/10346/18

За позовомНауково-виробничого підприємства Хартрон-Плант ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" в особі ліквідатора Затуловського Сергія Андрійовича прозобов'язання вчинити дії Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників процесу:

від позивачане з'явились; від відповідачане з'явились; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Науково-виробниче підприємство Хартрон-Плант ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" в особі ліквідатора Затуловського Сергія Андрійовича та просить суд зобов'язати ліквідатора визнати борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" перед Науково-виробничим підприємством Хартрон-Плант ЛТД (Товариством з обмеженою відповідальністю) та як наслідок включити кредиторські вимоги до ліквідаційної маси.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено у задоволенні заяви позивача про включення його вимог до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" з посиланням на пропуск строку звернення з відповідною заявою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 відкрито провадження у справі №910/10346/18; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 19.09.2018; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

31.08.2018 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та, зокрема, зазначив про те, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом був пропущений визначений ст.112 Цивільного кодексу України строк, що є підставою для відмови в позові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 03.10.2018, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - до 25.09.2018, а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

24.10.2018 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/10346/18 та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.10.2018.

Судове засідання, призначене на 25.10.2018, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 судове засідання для розгляду справи №910/10346/18 по суті призначено на 14.11.2018.

В судове засідання 14.11.2018 представник позивача не з'явився. 25.10.2018 від позивача до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про розгляд справи без участі його представника у судовому засіданні з розгляду справи по суті. У попередніх судових засіданнях, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання 14.11.2018 представників не направив, про проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Незважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В нарадчій кімнаті 14.11.2018 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" (постачальник) та Науково-виробничим підприємством Хартрон-Плант ЛТД (Товариством з обмеженою відповідальністю) (споживач) був укладений договір на постачання природного газу №Г17/05-2 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати (поставляти) у власність споживачу природний газ, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу на умовах цього договору (п.1.1), загальний обсяг газу, що планується поставити за даним договором протягом року становить 177 тис.куб.м (п.2.1), кількість газу, поставленого споживачу, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками постачальника і споживача. Підстави для підписання акту приймання-передачі газу між постачальником та споживачем є підписаний акт прийому-передачі послуг з транспортування газу повноважними особами споживача та підприємства, що здійснювало транспортування та облік газу для споживача (п.3.3), кількість газу, яка поставляється споживачу, визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку, що встановлений на межі балансової належності споживача, у відповідності до вимог чинного законодавства та закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких зазначається фактичний обсяг спожитого газу і які підписуються повноважними представниками постачальника і споживача (п.4.2), оплата за газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами наступним способом: не пізніше останніх п'яти календарних днів місяця, що передує звітному періоду (місяцю) постачання (споживання) газу, споживач сплачує на рахунок постачальника 100% від загальної вартості газу, який запланований до постачання у звітному періоді (місяці) постачання (споживання) газу (п.6.1), кошти, які надлишково надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості по даному договору (п.6.3), даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з моменту підписання до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.11.1).

На виконання умов означеного правочину позивачем було перераховано на рахунок відповідача в якості оплати за природний газ грошові кошти на загальну суму 1200500,22 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1357 від 04.07.2017 на суму 364000,20 грн, №1879 від 13.09.2017 на суму 327200,16 грн, №1919 від 20.09.2017 на суму 210750,00 грн, №1994 від 27.09.2017 на суму 298549,86 грн.

Відповідно до підписаного між сторонами та скріпленого печатками господарюючих суб'єктів акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2017 заборгованість відповідача перед позивачем склала 1200500,22 грн.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" 05.02.2018 внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації та відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог до 10.04.2018.

23.05.2018 позивач звернувся до ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" Затуловського Сергія Андрійовича із заявою №500000/24 про включення до реєстру кредиторів вимог Науково-виробничого підприємства Хартрон-Плант ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) на суму 1200500,22 грн.

02.07.2018 за вх.№432Плант від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" Затуловського Сергія Андрійовича надійшло повідомлення №27/06/18-1 від 27.06.2018 про відмову включення до реєстру кредиторів вимог Науково-виробничого підприємства Хартрон-Плант ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) на суму 1200500,22 грн з огляду на порушення заявником строку, визначеного для пред'явлення кредиторами своїх вимог.

На думку позивача, відповідачем було неправомірно відмовлено у задоволенні заяви Науково-виробничого підприємства Хартрон-Плант ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) про включення його вимог до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" з посиланням на пропуск строку звернення з відповідною заявою, внаслідок чого заявник звернувся до суду з відповідним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (п.1 ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов укладеного між сторонами правочину, перерахував на рахунок відповідача в якості попередньої оплати за природний газ грошові кошти на загальну суму 1200500,22 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а відповідач, в свою чергу, всупереч умов договору на постачання природного газу №Г17/05-2 від 17.05.2017, товар позивачу не постав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 по справі №910/5444/17 та від 05.07.2018 у справі №904/8972/17.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем до відповідача кредиторські вимоги є обґрунтованими та підтвердженими документально.

Як свідчать матеріали справи, 05.02.2018 державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації та відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог до 10.04.2018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який наявний в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.

Згідно з п.1 ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч.8 ст.111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Тобто з моменту початку ліквідаційної процедури юридичної особи, вимоги кредиторів задовольняються у порядку черговості, визначеної ст.112 Цивільного кодексу України, в т.ч. і вимоги, які заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення. Несвоєчасне заявлення кредитором грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, що прийняли рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог встановлено до 10.04.2018.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що позивач 23.05.2018 звернувся до ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" Затуловського Сергія Андрійовича із заявою №50000/24 про включення до реєстру кредиторів вимог Науково-виробничого підприємства Хартрон-Плант ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) на суму 1200500,22 грн, на яку 02.07.2018 отримав відповідь про відмову включення до реєстру кредиторів з огляду на порушення заявником строку, визначеного для пред'явлення кредиторами своїх вимог.

Як встановлено судом, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" в особі ліквідатора Затуловського Сергія Андрійовича про зобов'язання ліквідатора визнати борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" перед Науково-виробничим підприємством Хартрон-Плант ЛТД (Товариством з обмеженою відповідальністю) та, як наслідок, включити кредиторські вимоги до ліквідаційної маси 01.08.2018, що підтверджується ідентифікатором поштового відправлення відділення зв'язку №6107003746627, який міститься на конверті позивача про надсилання позовної заяви до суду та відповідним витягом з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта".

З урахуванням правил обчислення строків, які визначені чинним законодавством України, суд дійшов висновку, що Науково-виробничим підприємством Хартрон-Плант ЛТД (Товариством з обмеженою відповідальністю) при зверненні з розглядуваним позовом до Господарського суду міста Києва не був пропущений місячний строк, встановлений ст.112 Цивільного кодексу України на оскарження відмови ліквідатора Затуловського Сергія Андрійовича у визнанні кредиторських вимог.

Враховуючи, що кредиторські вимоги позивача визнані судом обґрунтованими, і строк для оскарження до суду відмови ліквідатора у визнанні кредиторських вимог не був пропущений Науково-виробничим підприємством Хартрон-Плант ЛТД (Товариством з обмеженою відповідальністю), позовні вимоги визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1762 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, будинок 5, офіс 1/5, ідентифікаційний код 41110504) Затуловського Сергія Андрійовича визнати борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" перед Науково-виробничим підприємством Хартрон-Плант ЛТД (Товариством з обмеженою відповідальністю) (61070, Харківська обл., місто Харків, вул.Академіка Проскури, будинок 1, ідентифікаційний код 25185147) та включити кредиторські вимоги Науково-виробничого підприємства Хартрон-Плант ЛТД (Товариства з обмеженою відповідальністю) на суму 1200500,00 грн до ліквідаційної маси.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, будинок 5, офіс 1/5, ідентифікаційний код 41110504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтагаз" перед Науково-виробничим підприємством Хартрон-Плант ЛТД (Товариством з обмеженою відповідальністю) (61070, Харківська обл., місто Харків, вул.Академіка Проскури, будинок 1, ідентифікаційний код 25185147) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.11.2018

Суддя Ю.М. Смирнова