Справа № 161/15753/18
Провадження № 2/161/4051/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 листопада 2018 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Гриня О.М.,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
позивача - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Інтертрейд про поновлення на роботі,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства Інтертрейд про поновлення на роботі.
Свій позов обґрунтовує тим, що 14 березня 2018 року він був прийнятий на роботу підсобним робітником у ПП Інтертрейд відповідно до наказу №14-к від 13.03.2018 року. У серпні 2018 року позивач виявив бажання звільнитись за власним бажанням, про що повідомив адміністрацію ПП Інтертрейд шляхом подачі заяви про звільнення. Дату звільнення було погоджено сторонами. Відпрацювавши два тижні, позивач звернувся до бухгалтера підприємства з проханням видачі трудової книжки та наказу про звільнення. Натомість, його звинуватили в тому, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Наказом №70-к від 31.08.2018 року він був звільнений за появу на роботі в нетверезому стані за п.7 ст.40 КЗпП. Трудова книжка була йому видана 31.08.2018 року. Своє звільнення ОСОБА_2 вважає незаконним, оскільки ніякого акту в його присутності складено не було, пояснень ніхто не відбирав, службового розслідування не проводилось. В нетверезому стані він не перебував. Крім того, в наказі про звільнення перераховано ряд документів (доповідна записка головного енергетика ОСОБА_5, акт про стан алкогольного сп'яніння, довідка медичної сестри ОСОБА_6М.) з якими позивач ознайомлений не був. З огляду на наведене, позивач просить суд поновити його на посаді підсобного робітника ПП Інтертрейд .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 жовтня 2018 року справа була призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.
22.11.2018 року відповідачем на адресу суду було подано відзив на позовну заяву, в якому ПП Інтертрейд проти задоволення позову заперечує. Зазначено, що ОСОБА_7 був прийнятий на роботу з 14 березня 2018 року підсобним робітником в котельню, відповідно до наказу №14-к від 13.03.2018 року. Відповідно до цього ж наказу з ним було проведено вступний інструктаж та ознайомлено з умовами праці, що підтверджується його особистим підписом. 16.08.2018 року позивачем було написано заяву на звільнення, згідно якої він просив звільнити його з 31.08.2018 року. Отже, 31.08.2018 року був його останній робочий день, що підтверджується п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, де зазначено, що останнім днем звільнення вважається останній день роботи . Орієнтовно в 15:30 год. 31.08.2018 року генеральним директором ПП Інтертрейд ОСОБА_8 та головним енергетиком ПП Інтертрейд ОСОБА_5 було виявлено, що ОСОБА_2 на робочому місці перебуває в нетверезому стані, оскільки останній вів себе неадекватно, у нього була порушена координація рухів, із ротової порожнини відчувався різкий запах алкоголю. З приводу цього головним енергетиком ПП Інтертрейд була написана доповідна на ім'я директора підприємства. Також, у зв'язку з виявленням ОСОБА_2 у нетверезому стані 31.08.2018 року було складено відповідний акт, за підписами головного енергетика ПП Інтертрейд ОСОБА_5, начальника охорони ПП Інтертрейд ОСОБА_9, медичного працівника ПП Інтертрейд ОСОБА_10, який підтверджує знаходження ОСОБА_2 на робочому місці о 15:30 год. 31.08.2018 року в стані алкогольного сп'яніння, із зазначенням виявлених ознак алкогольного сп'яніння, крім того, вказано що ОСОБА_2 відмовився від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Після цього позивачу було запропоновано надати письмові пояснення з цього приводу, однак, він відмовився, про що також було складено відповідний акт за підписами головного енергетика ПП Інтертрейд ОСОБА_5, начальника охорони ПП Інтертрейд ОСОБА_9, інспектора з кадрів ПП Інтертрейд ОСОБА_11
В даному випадку, врахувавши тяжкість вчиненого проступку, можливі негативні наслідки для працівників підприємства та самого позивача, оскільки останній своїми діями міг створити загрозу загибелі людей, та для забезпечення роботодавцем безпечних умов праці, керівник ПП Інтертрейд прийшов до висновку про обрання ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з підприємства. Відтак, 31.08.2018 року згідно наказу № 70-к, позивача було звільнено на підставі п.7 ст.40 КЗпП України. З даним наказом ОСОБА_2 був ознайомлений 31.08.2018 року, про що свідчить його підпис. Жодних зауважень чи заперечень щодо даного наказу у ОСОБА_2 не було. Твердження позивача про те, що 31.08.2018 року він прийшов на підприємство за трудовою книжкою та наказом про звільнення є неправдивою інформацією, оскільки в цей день у позивача був повноцінний робочий день та він працював на своєму робочому місці, у котельні, що також підтверджується табелем обліку робочого часу за серпень 2018 року.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити. Надали пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав пояснення аналогічні викладеному в письмовому відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно наказу ПП Інтертрейд №14-к від 13.03.2018 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу з 14.03.2018 року підсобним робітником в котельню з випробним терміном один місяць з окладом 6325,00 грн.(а.с. 14).
Відповідно до вказаного наказу позивачу було проведено вступний інструктаж та ознайомлено з наказом і умовами праці.
16.08.2018 року ОСОБА_2 на ім'я генерального директора ПП Інтертрейд була написана заява з проханням звільнити його 31.08.2018 року , яка була отримана роботодавцем та погоджена (з відпрацюванням 14 днів) (а.с.15).
Однак, 31.08.2018 року згідно наказу № 70-к, позивача було звільнено на підставі п.7 ст.40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані з компенсацією за невикористану відпустку 11 календарних днів, на підставі доповідної записки головного енергетика ОСОБА_5, акту про стан алкогольного сп'яніння, довідки медичної сестри ОСОБА_10 на перевірку алкоголю в організмі 31.08.2018 року (а.с.3).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Оскільки позивачем заперечується факт того, що 31.08.2018 року був його останній робочий день, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.8 Постанови ВСУ № 9, при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП ( 322-08 ) (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами . Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП).
В своїй заяві від 18.06.2018 року, яка була погоджена роботодавцем, ОСОБА_2 просить звільнити його 31.08.2018 року .
Згідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, днем звільнення вважається останній день роботи .
Таким чином, днем звільнення позивача є 31.08.2018 року (день який погоджений сторонами, що також визнано ними в судовому засіданні), а не попередній чи наступний за ним день, він же, відповідно, вважається останнім днем його роботи на підприємстві.
Зважаючи не те, що день звільнення є останнім днем, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, на нього поширюються всі вимоги трудової дисципліни, якої працівник зобов'язаний дотриматись.
Відтак, у випадку позивача 31 серпня 2018 року було його повноцінним робочим днем на підприємстві.
Вказане підтверджується також табелем обліку робочого часу ПП Інтертрейд за серпень 2018 року (а.с.19).
Згідно доповідної головного енергетика ПП Інтертрейд ОСОБА_5 від 31.08.2018 року, складеної на ім'я директора підприємства, підсобні робітники підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_12 о 15:30 год. 31.08.2018 року знаходились на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння (а.с.16).
Вказане підтверджується також наявними в матеріалах справи копією акту про появу працівника в нетверезому стані від 31.08.2018 року за підписами головного енергетика ПП Інтертрейд ОСОБА_5, начальника охорони ПП Інтертрейд ОСОБА_9, медичним працівником ПП Інтертрейд ОСОБА_10, згідно якого ОСОБА_2 31.08.2018 року в 15:30 год. знаходився на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, неадекватна поведінка, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження медичного огляду щодо вживання алкоголю (встановлення стану алкогольного сп'яніння) у медичному закладі ОСОБА_2 відмовився (а.с 17) та копією акту від 31.08.2018 року за підписами головного енергетика ПП Інтертрейд ОСОБА_5, начальника охорони ПП Інтертрейд ОСОБА_9, інспектора з кадрів ПП Інтертрейд ОСОБА_11, яким зафіксовано відмову ОСОБА_2 від дачі пояснень з приводу перебування на робочому місці в нетверезому стані (вказаний акт складений за відсутності ОСОБА_2, оскільки останній самовільно залишив приміщення та відмовився його підписувати) (а.с.18).
Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів (далі - Постанова ВСУ № 9) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Відповідно до п. 25 Постанови ВСУ № 9, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звiльненi з роботи працiвники за появу на роботi у нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп'янiння в будь-який час робочого дня, незалежно вiд того, чи були вони вiдстороненi вiд роботи, чи продовжували виконувати трудовi обов'язки. Факт появи на роботі в нетверезому стані чи стані наркотичного сп'яніння може бути підтверджений, як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В ході розгляду справи судом було допитано ряд свідків (працівники ПП Інтертрейд ).
Свідок ОСОБА_8 (директор підприємства), суду повідомив, що 31.08.2018 був останнім днем роботи позивача (за погодженням його заяви від 16.08.2018 року). В цей день, директор, прийшовши на робоче місце позивача, у зв'язку з надходженням відповідного повідомлення головного енергетика (в усній та письмовій формах), побачив, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Він особисто пропонував йому проїхати у наркодиспансер для проведення відповідної перевірки, однак, останній відмовився.
Свідок ОСОБА_5 (головний енергетик) повідомив, що близько 15:00 год. зайшов в котельню та побачив позивача, що перебував у стані алкогольного сп'яніння. Одразу після цього ним було здійснено повідомлення директора про даний факт.
Свідок ОСОБА_6 (медична сестра), факт перебування позивача 31.08.2018 року у стані алкогольного сп'яніння підтвердила, також вказала про відмову ОСОБА_2 від проходження перевірки в медичному закладі. Зазначила також, що нею проводилась перевірка позивача з використанням спеціального технічного засобу, який також підтвердив перебування особи у нетверезому стані.
Свідок ОСОБА_9 (начальник охорони), суду повідомив, що позивач 31.08.2018 року мав явні ознаки особи, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, засвідчив також відмову особи від підпису про ознайомлення зі складеними за цих обставин актами.
Свідок ОСОБА_11 (інспектор відділу кадрів), вказала, що 31.08.2018 року був останній робочий день позивача на підприємстві. Жодних пояснень ОСОБА_2 не надавав. Медсестрою підприємства йому пропонувалось пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння у відповідному медичному закладі, проте він відмовився. З наказом про звільнення був ознайомлений того ж дня, також йому була видана трудова книжка.
Показання всіх допитаних свідків узгоджуються між собою та з іншими доказами, не викликають сумніву, є послідовними та вважаються судом достовірними доказами, тому суд приймає їх до уваги.
Узагальнений аналіз показань допитаних вищезазначених свідків, свідчить про те, що у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Крім того, суд зазначає, що показання свідків можуть бути достатнім доказом сп'яніння тому, що нетверезий стан проявляється зовні (відчувається різкий запах алкоголю, спостерігається нестійка хода, тощо), виявлені ознаки нетверезості бувають настільки очевидними, що піддавати працівника ще й медичному огляду немає потреби.
Доводи представника позивача про те, що нетверезий стан особи передбачає інший порядок встановлення такої обставини, є безпідставним, оскільки перебування працівника у нетверезому стані на роботі може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів.
На зауваження представника позивача щодо неналежності висновку медичного працівника підприємства, здійсненого за результатами використання технічних засобів в якості доказу, суд зазначає, що вказаний висновок при здійсненні судом оцінки доказів у вказаній справі до уваги суду не береться, а показання свідка ОСОБА_6 оцінюються в загальному порядку в сукупності з іншими доказами у справі.
Суд враховує також те, що звільнення за появу на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння застосовується до працівника незалежно від того, чи притягався він раніше до дисциплінарної відповідальності та чи вживались до нього заходи громадського стягнення. Власник або уповноважений ним орган вправі звільнити працівника за цією підставою і при одноразовому порушенні трудової дисципліни, дотримуючись при цьому порядку і строків накладення дисциплінарних стягнень.
Посилання сторони позивача на невідібрання пояснення у ОСОБА_2 до застосування дисциплінарного стягнення є безпідставними, оскільки метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з'ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення, а тому сам по собі факт неотримання власником або уповноваженим ним органом таких пояснень за відсутності даних про поважність причин вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.
Таким чином, зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема щодо відсутності факту появи на роботі в нетверезому стані, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд вважає, що відповідачем дотримані вимоги чинного законодавства щодо звільнення позивача із займаної посади, а відтак позовні вимоги щодо поновлення на роботі є необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 69, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 40 КЗпП України, суд, -
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного підприємства Інтертрейд про поновлення на роботі на посаді підсобного робітника залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_2 (44124, село Межисить, Ратнівського району, Волинської області; РНОКПП - НОМЕР_1; дата народження 26 квітня 1979 року).
Відповідач: Приватне підприємство Інтертрейд (43023, місто Луцьк, вулиця Індустріальна, будинок № 6; код ЄДРПОУ 32748030).
Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.
Волинської області
Суд | Луцький міськрайонний суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 21.11.2018 |
Оприлюднено | 27.11.2018 |
Номер документу | 78083241 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Луцький міськрайонний суд Волинської області
Гринь О. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні