Ухвала

від 26.11.2018 по справі 824/1107/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпечені адміністративного позову

26 листопада 2018 р. м. Чернівці справа № 824/1107/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову за матеріалами адміністративного позову комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" (далі - позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3341/5 від 25.10.2018 р. "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ державних реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Одночасно, з адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу №3341/5 від 25.10.2018 р. "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.11.2018 р. у справі №824/1107/18-а в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

19.11.2018 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

20.11.2018 р. комунальне підприємство "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов у адміністративній справі шляхом:

- зупинення дії наказу №3341/5 від 25.10.2018 р. "Про тимчасове блокування доступу державних реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України розблокувати доступ державних реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заяви позивач вказував, що Міністерство юстиції України без будь-якого попередження заблокувало доступ до Державних реєстрів трьох реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" - Мельник Н.В., Венгеру А.В., Микитюку І.А. На момент оскарження наказу позивач не має реального доступу до державних реєстрів.

Як зазначив позивач, у реєстрі речових прав є 379 заяв фізичних осіб та юридичних осіб, оплата за які здійснена в повному обсязі, однак розглянути їх неможливо у зв`язку з блокуванням доступу до реєстру, яке відбулося без попередження, що є грубим порушенням прав заявників.

Крім того, позивач зазначив, що наказ Міністерства юстиції України №3341/5 від 25.10.2018 р. має очевидні ознаки протиправності, а саме: не містить імперативну вимогу абзацу 3. п. 3 ст. Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи наведені обставини, позивач просив заяву задовольнити та забезпечити позов.

Представником позивача, 20.11.2018 р. подано до суду клопотання відповідно до змісту, якого позивач просив забезпечити розгляд заяви про забезпечення позову у присутності його представника.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд заяви про забезпечення позову у присутності представника позивача, суд зазначає наступне. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк (ч. 2, 3 ст. 154 КАС України).

Отже, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. І тільки, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін є правом суду і може застосовуватися, тільки у виняткових випадках, а саме коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову.

З огляду на надані позивачем пояснення та докази на підтвердження обставин, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що їх достатньо для розгляду заяви про забезпечення позову в порядку письмового провадження, а тому клопотання представника позивача про розгляд заяви про забезпечення позову у присутності представника позивача задоволенню не підлягає.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом

Враховуючи положення п. 10. ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутня можливість у витребуванні додаткових доказів в порядку ст. 70-77 КАС України, які б змогли надати суду можливість забезпечити позов.

Таким чином, в справах, у яких заявлені клопотання про забезпечення позову, обов'язок доказування покладається на заявника.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Статтею 6 цього Закону визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Згідно ст. 10 Закону №1952-IV державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

З матеріалів позову видно, що комунальне підприємство "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.05.2002 р. (місцезнаходження площа Центральна, будинок 2, селище міського типу Кельменці, Кельменецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 21437310). Види діяльності: код КВЕД - 68.31 агентства нерухомості; код КВЕД - 68.32 правління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; код КВЕД - 71.11 діяльність у сфері архітектури; код КВЕД - 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); код КВЕД - 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

Із змісту п. 2.2 Розділу "Мета та основні напрямки діяльності" Статуту комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" (нова редакція), затвердженого рішенням VІІІ сесії VI скликання Кельменецької районної ради від 20.03.2012р. №185.8-6/12 видно, що основними напрямками діяльності підприємства є: технічна інвентаризація об`єктів нерухомого майна, паспортизація й оцінка об'єктів нерухомого майна, оцінка житлових і нежитлових будівель всіх форм власності; технічна інвентаризація й оцінка інженерних споруд та мереж водогону, каналізації; шляхів та контактних мереж, електричних станцій; технічна інвентаризація споруд зовнішнього благоустрою: доріг, тротуарів, мостів, набережних, а також зелених насаджень скверів, садів, парків і т.п.; проведення підготовчих робіт для оформлення правовстановлюючих документів на квартири, житлові будинки садибного типу, будівель та споруд суспільного призначення, промислові об'єкти, садові та дачні будинки, гаражі фізичним та юридичним особам; збереження, поповнення технічної та правовстановдюючої документації на об'єкти нерухомого майна, то належать на праві власності фізичним та юридичним особам; проведення підготовчих робіт, пов'язаних з виділом та поділом об'єктів нерухомого майна; виконання інших інвентаризаційно-технічних робіт на підставі спеціальних постанов та розпоряджень уряду України, наказів комітету будівництва та житлової політики України; виготовлення і видача копій інвентаризаційно-технічної інвентаризації, а також передбачених законодавчими актами довідок і витягів, тощо; підготовка проектів свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна; реєстрації права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних (закордонних) юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном; внесення записів до Державного реєстру прараві власності фізичним та юридичним особам; проведення експертної оцінки за всіма категоріями; діяльність у сфері інженірінгу; виконання робіт по розмежуванні в натурі і юридичному оформленні меж сіл та селища; проведення землевпорядних, землеоціночних робіт та робіт із землеустрою; розробка технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів на право постійного, тимчасового користування земельними ділянками ( у тому числі на умовах оренди); складання проектів відведення земельних ділянок у власність або користування, відмежування в натурі, вилучення відведених ділянок; поновлення планово-картографічних матеріалів, зйомок минулих років: складання проектів створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з урахуванням контурної організації території; горизонтальні зйомки для складання планів землеволодінь і землекористувань; інвентаризація земель усіх категорій; виготовлення та видача замовникам будівельних паспортів земельних ділянок та інших вихідних даних на проектування і будівництво об'єктів; підготовка проектних рекомендацій по розміщенню об'єктів будівництва, гаражів, господарських будівель та перепланування в середині будинків на земельних ділянках; надання послуг з виготовлення копій, ксерокопій документів та їх ламінуванню; надання управлінських, облікових, консультаційних, маркетингових, експертних, носередницько-юридичних послуг; організація та здійснення робіт по виявленню і обліку безхазяйних, конфіскованих будівель та споруд; надання послуг з ремонту, обслуговування комп`ютерів та іншої техніки оргтехніки, а також виконання робіт щодо програмного забезпечення та надання персоналу.

Наказом Міністерства юстиції України № 3389/7 від 20.09.2018 р. наказано провести камеральну перевірку у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державного реєстратора комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" Венгера Андрія Валерійовича з дати реєстрації цього наказу.

На підставі довідки від 18.09.2018 р. за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно комунального підприємства "Кельменецьке бюро технічної інвентаризації", пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України №3341/5 від 25.10.2018 р. тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" Венгера Андрія Валерійовича до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці.

Відповідно до пунктів 2 та 3 цього ж наказу, тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" Мельник Наталії Василівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці та тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" Микитюка Ігоря Анатолійовича до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці.

Відповідно до п. 4 вказаного наказу, виконання пунктів 1-3 наказу покладено на державне підприємство "Національні інформаційні системи".

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV технічний адміністратор Державного реєстру прав (далі - технічний адміністратор) - державне унітарне підприємство, визначене Міністерством юстиції України та віднесене до сфери його управління, що здійснює заходи із створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних цього реєстру, здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організовує та проводить навчання для роботи з цим реєстром.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України, в т.ч. забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом.

Як зазначило комунальне підприємство "Кельменецьке бюро технічної інвентаризації", оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України від 11.09.2018 р. №3279/7 №3341/5 від 25.10.2018 р. тимчасово заблоковано доступ державних реєстраторів комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" Венгера Андрія Валерійовича, Мельник Наталії Василівни та Микитюка Ігоря Анатолійовича до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці.

У даній адміністративній справі оскаржується наказ суб'єкта владних повноважень, яким державним реєстраторам комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації" тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вищенаведене, судом не встановлено наявності очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, як підстави для забезпечення адміністративного позову. Наявність чи відсутність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень є предметом даного спору та підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті.

Крім того, відсутні об'єктивні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

При цьому, в якості підстави для забезпечення позову позивач вказує, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, адже у зв'язку із тимчасовим блокуванням позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, він позбавлений права здійснювати діяльність, вчиняти відповідні реєстраційні дії з нерухомим майном, що фактично позбавляє його працівників права на працю.

Однак, дії пов'язані з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно не єдиний вид діяльності комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації", що підтверджується Статутом комунального підприємства "Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації".

Суд також зауважує, що оскаржуваним наказом №3279/7 від 11.09.2018 р. обмежено доступ державних реєстраторів до Державного реєстру прав як спосіб відповідальності державних реєстраторів за вчинення останніми незаконних реєстраційних дій та як спосіб унеможливити доступ реєстраторів вчиняти такі дії в подальшому.

Стосовно посилання позивача про те, що наказ Міністерства юстиції України №3341/5 від 25.10.2018 р. має очевидні ознаки протиправності, а саме: не містить імперативну вимогу абзацу 3. п. 3 ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до абзацу 3. п. 3 ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора у випадку прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України.

Однак, вищезазначена стаття не зобов`язує Міністерство юстиції України саме у рішенні про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав вирішувати питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора. Вказані дії повинні бути вчинені Міністерство юстиції України, однак можуть бути оформлені іншим документом.

З матеріалів справи видно, що позивач не звертався до Міністерства юстиції України із відповідними заявами та зверненнями про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.

З огляду на вищевстановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що спосіб забезпечення позову є не співрозмірним із наслідками, які настануть у випадку зупинення дії спірного наказу і отримання позивачем доступу до Державного Реєстру речових прав. Адже, за умови, що позивач вже вчиняв незаконну державну реєстрацію права власності на ряд об'єктів нерухомого майна, зупинивши дію наказу та отримавши доступ до Реєстру, у позивача є можливість внести зміни у відповідні розділи Реєстру.

Більш того, вжиття заходів забезпечення позову у тому вигляді, які зазначені у заяві про забезпечення позову буде свідчити про передчасне вирішення судом позовних вимог.

При цьому, у випадку задоволення позову позивачеві не доведеться докладати значних додаткових зусиль для поновлення своїх прав, оскільки позивачу буде наданий доступ до Реєстру.

Стосовно посилання позивача про неможливість розглянути 379 заяв фізичних осіб та юридичних осіб, оплата за які здійснена в повному обсязі, у зв`язку з блокуванням доступу до реєстру, яке відбулося без попередження, суд зазначає, що вказана обставина не підтверджує те, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та відповідно до ст. 150 КАС України не є підставою для забезпечення позову.

Крім того, суд не бере до уваги і інші посилання позивача на протиправність оскаржуваного рішення, оскільки вони не вказують на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам та інтересам.

Отже, позивачем не наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам та інтересам, а отже, позивачем не доведено наявність підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову, відповідно до ст. 150 КАС України.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, те що висновки щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного наказу можуть бути зроблені тільки на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

На час розгляду заяви про забезпечення позову, спірні правовідносини судом не вирішені, будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся не надано. Не надано доказів очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав, свобод або інтересів позивача таким рішенням.

Судом такі підстави також не встановлені.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На переконання суду, задоволення заяви позивача про забезпечення позову буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що, в даному випадку, з огляду на зміст оскаржуваного рішення та суть спірних правовідносин є неприпустимим.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 293, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.К. Левицький