Постанова

від 14.11.2018 по справі 814/2109/15

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2109/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.

при секретарі Кучмій І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Светар-ТВ до Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Светар-ТВ звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 08 січня 2014 року № 00000122201.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року задоволено адміністративний позов.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позивних вимог, так як за результатами проведеної перевірки позивача контролюючим органом обґрунтовано встановлено порушення норм податкового законодавства.

В даному випадку, апелянт вважає, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М не підтверджені належними доказами, а вже надані до суду докази, складені формально та з численними порушеннями вимог чинного законодавства.

При цьому, директор ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М заперечив факт проведення будь-яких господарських операцій між ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М та ТОВ Фірма Светар-ТВ .

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Светар-ТВ з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Проектобудмонтаж-М за липень 2013 року, за наслідком якої 19 грудня 2013 року складено акт перевірки № 1213/14-02-22-01/24053834.

При цьому, проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємий період товариством допущено порушення норм податкового законодавства, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого товариством занижено зобов'язання з ПДВ, на суму 268 657,00 грн.

В свою чергу, за наслідком виявлення вищезазначених порушень, податковим органом 08 січня 2014 року складено та направлено товариству податкове повідомлення-рішення № 0000012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ, на суму 268 657,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи), у сумі 134 329,00 грн.

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким не погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентом носять реальний характер, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників ПДВ з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування спірних податкових зобов'язань позивача у перевіряємому періоді вплинули його господарські операції з придбання послуг у ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М .

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції у судовому порядку є встановлення факту здійснення відповідних операцій, які мають бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснених господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Між тим, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічний висновок міститься в рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року, у справі № 2а-4259/12/1070.

В свою чергу, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що між ТОВ ФІРМА СВЕТАР-ТВ (в особі замовника) та ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М (в особі підрядника) укладено договір № 27/06 від 27 червня 2013 року, за умовами якого замовник доручає підряднику виконати капітальний ремонт дошкільного навчального закладу № 143 у м. Миколаєві.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору у матеріалах справи зібрано наступні документи: договірну ціну, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, рахунок фактуру.

При цьому, зі сторони контрагента ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М вказаний договір та додані до нього документи підписано його директором - ОСОБА_1

В свою чергу, за наслідком складання відповідних документів ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М складено та зареєстровано відповідні податкові накладні, за підписом директора ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М - ОСОБА_2

Крім того, між ТОВ ФІРМА СВЕТАР-ТВ (в особі замовника) та ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М (в особі підрядника) укладено договір № 02/07 від 02 липня 2013 року, за умовами якого замовник доручає підряднику виконати капітальний ремонт дошкільного навчального закладу № 143 у м. Миколаєві.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору у матеріалах справи зібрано наступні документи: договірну ціну, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, рахунок фактуру.

При цьому, зі сторони контрагента ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М вказаний договір та додані до нього документи підписано його директором - ОСОБА_1

В свою чергу, за наслідком складання відповідних документів ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М складено та зареєстровано відповідні податкові накладні, за підписом директора ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М - ОСОБА_2

Також, між ТОВ ФІРМА СВЕТАР-ТВ (в особі замовника) та ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М (в особі підрядника) укладено договір № 03/07 від 03 липня 2013 року, за умовами якого замовник доручає підряднику виконати капітальний ремонт дошкільного навчального закладу № 143 у м. Миколаєві.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору у матеріалах справи зібрано наступні документи: договірну ціну, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, рахунок фактуру.

При цьому, зі сторони контрагента ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М вказаний договір та додані до нього документи підписано його директором - ОСОБА_1

В свою чергу, за наслідком складання відповідних документів ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М складено та зареєстровано відповідні податкові накладні, за підписом директора ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М - ОСОБА_2

В даному випадку, первинні документи на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, безумовно є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача.

При цьому, на думку колегії суддів, необхідною умовою для підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій є здійснення перевірки зібраних у матеріалах справи документів, а також можливості здійснення контрагентом позивача спірних господарських операцій.

В свою чергу, із зібраних матеріалів у справі, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що директором ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М , починаючи з 16 березня 2013 року, був ОСОБА_2

Між тим, у зібраних матеріалах справи наявний протокол допиту свідка ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42014150050000001.

В даному випадку, ОСОБА_2 підтвердив, що у перевіряємий період він був власником та директором ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М , яке у лютому 2013 року придбав у попереднього власника - ОСОБА_1

При цьому, ОСОБА_2 підтвердив, що у перевіряємий період він, як власник та директор ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М , не вів господарських операцій з ТОВ ФІРМА СВЕТАР-ТВ та не підписував відповідних документів.

Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М не здійснювало великого обсягу будівельних робіт, а також не мало достатньої кількості персоналу для цього.

Між тим, як зазначалось колегією суддів вище, станом на момент укладання спірних договорів підряду ОСОБА_1 не перебував на посаді директора ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М , а тому не міг підписувати останніх.

Більш того, ОСОБА_2, від імені якого складались та реєструвались податкові накладні за наслідком проведення господарських операцій з ТОВ ФІРМА СВЕТАР-ТВ , заперечив факт проведення господарських операцій з останнім, а також факт підписання та реєстрації відповідних накладних.

При цьому, колегія суддів зазначає, що навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку факту проведення спірних господарських операцій, за умови встановлення фіктивного статусу підприємства-контрагента, господарські операції таких підприємств не можуть вважатися реально проведеними.

Аналогічний висновок міститься в численних рішеннях Верховного Суду України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року, у справі № 21-3788а15.

В свою чергу, зазначений судом першої інстанції факт закриття вищевказаного кримінального провадження, у межах якого допитувався директор ТОВ ПРОЕКТОБУДМОНТАЖ-М ОСОБА_2, на думку колегії суддів, жодним чином не підтверджує реальності проведених господарських операцій.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що документи позивача, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання послуг від свого контрагента та його подальшого перепродажу, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог, так як на підставі зібраних у матеріалах справи доказів неможливо підтвердити факт проведення спірних господарських операцій.

Тому, беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року - скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Светар-ТВ .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Ю.М. Градовський

А.В. Крусян