Рішення

від 04.10.2018 по справі 824/473/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/473/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григораша В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Григоряк У.С.;

представника позивача ОСОБА_2;

представника відповідача Чепель О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 60440) до Михальчанської сільської ради (код ЄДРПОУ 04416694, вул. Героїв Майдану, буд. 37 а, с. Михальча, Сторожинецький район, Чернівецька область, 59040) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.05.2018 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області (відповідач), з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення XIX сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області (відповідач) №108-19/2017 від 19 грудня 2017 року в частині відмови громадянину ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0.0587 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_2;

зобов'язати Михальчанську сільську раду Сторожинецького району Чернівецької області затвердити проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0.0587 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_2, власником якої є громадянин ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 23.05.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін на 17.07.2018 року.

Судове засідання призначене на 17.07.2018 року відкладено на 31.07.2018 року.

Судове засідання призначене на 31.07.2018 року відкладено на 18.09.2018 року для залучення до участі у справі спеціаліста.

Судове засідання призначене на 18.09.2018 року за клопотанням представника відповідача відкладено на 04.10.2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 0,0587 га кадастровий номер НОМЕР_2, яка згідно з планом розташована в АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

29.08.2017 року відповідачем прийнято рішення №65-16/2017 про затвердження громадянам, в тому числі ОСОБА_1, детального плану території розміщення житлової забудови на вісім земельних ділянок орієнтовною площею 0,0587 га, по АДРЕСА_2 та внесення змін в генеральний план населеного пункту с. Заволока Сторожинецького району Чернівецької області. Також, вказаним рішенням зобов'язано громадян при зміні цільового призначення земельної ділянки, при здійсненні будівництва суворо дотримуватись детального плану території, із врахуванням меж червоних ліній, смуг відведення дороги.

За заявою ОСОБА_1, щодо вказаної земельної ділянки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виконано роботи із виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та погоджено такий проект в порядку встановленому статтею 186-1 ЗК України.

19.12.2017 року відповідачем прийнято рішення №108-19/2017 про відмову гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки у зв'язку з неврахуванням та невиконанням пунктів 4 та 5 рішення XVI сесії сільської ради VII скликання від 29.08.2017 року №65-16/2017, а саме не враховано детальний план території та не дотримано земельного законодавства; рекомендовано громадянці ОСОБА_4 звернутися повторно до сесії сільської ради після виконання пунктів 4 та 5 рішення XVI сесії сільської ради VII скликання від 29.08.2017 року №65-16/2017, а саме не враховано детальний план території (червону лінію) та не дотримано земельного законодавства (пункт 15 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Позивач вважає, що обмеження та заборони, визначені п. 15 Розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України не поширюються на вказану вище земельну ділянку, оскільки вона придбана на підставі цивільно-правового правочину із цільовим призначенням такої земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", а тому є безпідставними та необґрунтованими посилання в оскаржуваному рішенні на недотримання земельного законодавства, як підставу для відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення такої земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

Щодо підстав відмови у затвердженні згаданого вище проекту землеустрою, а саме неврахування детального плану території (червону лінію), то позивач зауважив, що такі висновки (твердження) відповідача є помилковими, такими, що не відповідають дійсності, оскільки земельна ділянка не розташована в межах (не виходить за межі) червоних ліній, визначених відповідно до детального плану території розміщення житлової забудови по АДРЕСА_2.

Отже, позивач вважає рішення XIX сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №108-19/2017 від 19.12.2017 року, в частині, якою ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову, в якому зазначив, що рішення №108-19/2017 від 19.12.2017 року в оскаржуваній позивачем частині прийнято у межах та відповідно до чинного законодавства.

Поданий позивачем проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки не відповідає детальному плану території, оскільки не враховані наявні межі червоної лінії, що підтверджується витягом з детального плану забудови території по АДРЕСА_2.

Крім того, рішенням №65-16/2017 Михальчанської сільської ради від 29.08.2017 року зобов'язано позивача дотримуватися детального плану територій із врахуванням меж червоних ліній, смуг відведення дороги, однак позивач не дотримався даного пункту рішення №65-16/2017 року.

Відповідач вважає, що земельна частка пай, яка мала цільове призначення "для товарного сільськогосподарського виробництва", а потім "для ведення особистого селянського господарства" і була відчужена, при цьому все одно залишається земельною часткою (паєм) виділеною в натурі (на місцевості) для особистого селянського господарства, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Таким чином, на думку відповідача, не може бути змінено цільове призначення такої земельної ділянки до зняття обмеження визначених п. 15 розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України.

Ознайомившись з відзивом проти позову, позивач надав суду відповідь на відзив в якому зазначив, що надана в додаток до відзиву копія плану червоних ліній не відповідає оригіналу такого плану червоних ліній, що міститься в розділі II (Графічна частина) Детального плану території розміщення житлової забудови по АДРЕСА_2, та містить сліди стороннього втручання, а саме: на чорно-білу копію плану нанесено додаткові лінії (червоного кольору), які відсутні в оригіналі плану червоних ліній та ймовірно накреслені "від руки", про що свідчать характерні нерівності та відтиски таких ліній на звороті аркуша.

Крім того, відзив не містить жодних інших доказів або ґрунтовних висновків, які б надавали відповідь на запитання "щодо фактичного розташування земельної ділянки за межами (в межах) червоних ліній, визначених відповідно до детального плану території розміщення житлової забудови по АДРЕСА_2".

Позивач зауважив, що за заявою ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виконано роботи із виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та погоджено такий проект в порядку, встановленому статтею 186 Земельного Кодексу України.

Окрім того, в підтвердження того, що на вказану земельну ділянку не поширюються обмеження та заборони, визначені п. 15 розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України, позивач зауважує, що 29.08.2017 року XVI сесією VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області прийнято рішення №65-16/2017 про затвердження громадянам, в тому числі ОСОБА_1, детального плану території розміщення житлової забудови на вісім земельних ділянок орієнтовною площею 0,9000 га по АДРЕСА_2.

Відповідач, ознайомившись з відповіддю на відзив, подав до суду заперечення проти неї, в якій зазначив, що 29.08.2017 року Михальчанська сільська рада рішенням №65-16/2017 затвердила детальний план території розміщення житлової забудови на 8 земельних ділянок орієнтовною площею 0,0587 га по АДРЕСА_2, яким зобов'язала позивача при зміні цільового призначення земельної ділянки дотримуватись детального плану території із врахуванням меж червоних ліній та смуг відведення дороги, а також земельного мораторію.

Однак, поданий позивачем на затвердження Михальчанській сільській раді проект землеустрою щодо зміни цільового призначення не врахував вимоги рішення №64-16/2017.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється. У поданому на затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,0587 га, кадастровий номер НОМЕР_2 не зазначено було доцільність такої зміни земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий Глибоцьким РВ УМВС України в Чернівецькій області (а.с. 17).

На підставі Договору дарування земельної ділянки від 30.05.2009 року зареєстрованого в реєстрі за №1105, гр. ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0587 га в межах згідно планом, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0587 га в межах згідно планом, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_2 підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 22.11.2010 року (а.с.18).

Рішенням XVI сесії VII Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 29.08.2017 року №65-16/2017 "Про затвердження детального плану території" громадянам, в тому числі ОСОБА_1, затверджено детальний план території розміщення житлової забудови на вісім земельних ділянок орієнтовною площею 0,0587 га по АДРЕСА_2 та внесення змін в генеральний план населеного пункту с. Заволока Сторожинецького району Чернівецької області. Зобов'язано громадян при зміні цільового призначення земельної ділянки, при здійсненні будівництва суворо дотримуватись детального плану території, із врахуванням меж червоних ліній, смуг відведення дороги та суворо дотримуватись земельного законодавства, в тому числі земельного мараторію (а.с. 21-30).

На замовлення позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 розроблено Проект щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарство на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться: АДРЕСА_2 (а.с. 11-26).

Висновком Сектору містобудування та архітектури житлово-комунального господарства Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області від 25.10.2017 року №205 погоджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), гр. ОСОБА_1, що розташована по АДРЕСА_2, площею - 0,0587 га. Вважає за можливе зміну цільового призначення земельної ділянки на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_1 (а.с. 27).

Висновком експерта державної експертизи про розгляд землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.11.2017 року №7128/82-17 погоджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться: АДРЕСА_2 (а.с. 28).

01.12.2017 року позивач звернувся до сесії Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області із заявою про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою по АДРЕСА_2 (а.с. 46).

Рішенням ХІХ сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №108-19/2017 від 19.12.2017 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки" вирішено: відмовити громадянину ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,0587 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована по АДРЕСА_2, у зв'язку з тим, що громадянкою не враховано та не виконано пункти 4 та 5 рішення XVI сесії сільської ради VII скликання від 29.08.2017 року №65-16/52017, а саме не враховано детальний план території (червону лінію) та не дотримано земельного законодавства (пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України).

Також вказаним рішенням, рекомендовано громадянину ОСОБА_1 звернутися повторно до сесії сільської ради після виконання пункту 4 рішення XVI сесії сільської ради VII скликання від 29.08.2017 року №65-16/2017 та після набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення (а.с. 29).

Не погоджуючись з рішенням XIX сесії VII скликання Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області №108-19/2017 від 19 грудня 2017 року в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки із земель "для ведення особистого селянського господарства" на землі "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні судом досліджено Висновок судової земельно-технічної експертизи від 07.09.2018 року судового експерта Маковейчука Михайла Івановича згідно заяви позивача, яким встановлено:

1. Заступу "червоних ліній" на територію земельних ділянок за кадастровими номерами, а саме: НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_2, що розташовані в селі Заволока Сторожинецького району Чернівецької області, відповідно до каталогу координат, наведених у "плані червоних ліній", що є додатком до детального плану території розміщення житлової забудови по АДРЕСА_2 та "проектах землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок із зміною цільового призначення земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться: АДРЕСА_2", виготовлених інженером-землевпорядником ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1. за кадастровим номером: НОМЕР_2 не існує. А "червона лінія" АДРЕСА_2 проходить по межі земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2.

Межа земельної ділянки площею 0,0587 га кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, і яка перебуває у власності гр. ОСОБА_1 довжиною 22,37 м. від точки Б до В співпадає з "червоною лінією" АДРЕСА_2 (а.с. 99-110).

Крім того, в судовому засіданні надав пояснення спеціаліст інженер-землевпорядник ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат №010074 від 16.05.2013 року) (а.с. 34), який зазначив, що межа земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, і яка перебуває у власності гр. ОСОБА_1 співпадає з "червоною лінією" АДРЕСА_2.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-III (ЗК України) встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частиною 1 ст. 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з підпунктами б) та д) ч. 1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, зокрема: самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Водночас, ч. 1 ст. 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ст. 18 ЗК України).

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Статтями 38 та 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до п. 15 розділу X Перехідних положень ЗК України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Враховуючи наведені норми матеріального права суд приходить до переконання, що на земельні ділянки, надані громадянам для ведення особистого селянського господарства діє мораторій щодо відчуження та зміни цільового призначення.

Частинами 2 та 4 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Статтею 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186- 1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч. 8 ст. 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Як вбачається з оскаржуваної відмови, викладеної в рішенні №108-19/2017 від 19.12.2017 року, відповідач посилався на те, що зміна цільового призначення земельної ділянки, що належить позивачу не допускається у зв'язку із не дотриманням детального плану території, а саме червоних ліній та в зв'язку із забороною, встановленою пунктом 15 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок.

Відповідно до підпункту "б" пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Згідно з Указом Президента України від 08.08.1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною 4 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Судовим розглядом встановлено, що Рішенням Михальчанської сільської ради Сторожинецького району від 11.11.1999 року №115-12/99 затверджено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) із земель колективної власності СКГ "Михальчанський" та передано у приватну власність земельні частки (паї) громадянам згідно з додатком, серед яких - громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8

З метою реалізації свого права на землю, зазначені особи виготовили державні акти на право приватної власності на землю серії НОМЕР_9 від 31.12.1999 року та серії НОМЕР_10 від 31.12.1999 року.

На підставі рішення Михальчанської сільської ради Сторожинецького району від 27.12.2006 року №193-11/06 змінено функціональне використання земельної ділянки гр. ОСОБА_7 площею 0,35 га та земельної ділянки ОСОБА_8 площею 0,48 га з "ведення товарного сільськогосподарського виробництва" на землі "для ведення особистого селянського господарства".

На підставі Договору дарування земельної ділянки від 30.05.2009 року зареєстрованого в реєстрі за №1105, гр. ОСОБА_5, якому згідно Державного акта на земельну ділянку серії НОМЕР_11, виданого Михальчанською сільською радою згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу 31.12.2006 року за реєстровим номером 4206, подарував, а ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0587 га в межах згідно планом, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_2.

На підставі вищевказаного договору дарування земельної ділянки, позивачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 22.11.2010 року за кадастровим номером: НОМЕР_2, площа - 0,0587 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою АДРЕСА_2.

Отже, вказана вище земельна ділянка, яка мала цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва, а згодом змінила функціональне використання для ведення особистого селянського господарства та була відчужена, на думку суду, все одно залишається земельною часткою (паєм) виділеною в натурі (на місцевості) для особистого селянського господарства. При цьому, було змінено функціональне використання, а не цільове призначення земельної ділянки.

Відтак, враховуючи вимоги ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство", така земельна ділянка може використовуватися виключно для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

З огляду на наведене, на переконання суду, цільове призначення такої земельної ділянки не може бути змінено до зняття обмежень визначених п. 15 розділу X Перехідних положень ЗК України, які на час виникнення спірних правовідносин не допускалися.

З приводу недотримання позивачем детального плану території, а саме червоних ліній, суд зазначає наступне.

Згідно визначення термінів, які наведені в ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація -затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва; червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Статтею 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Отже, червоними лініями є визначені в містобудівній документації пункти геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення і забороняють забудову земельних ділянок в межах червоних ліній.

У матеріалах справи міститься викопіювання з плану землекористування Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, що є складовою проекту землеустрою, на яких відзначено земельну ділянку позивача та Висновок судової земельно-технічної експертизи від 07.09.2018 року судового експерта Маковейчука Михайла Івановича, відповідно до яких межа земельної ділянки площею 0,0587 га кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, і яка перебуває у власності гр. ОСОБА_1 довжиною 22,37 м. від точки Б до В співпадає з "червоною лінією" АДРЕСА_2. Заступу (чевоних ліній) не існує.

Крім того, в судовому засіданні надав пояснення спеціаліст інженер-землевпорядник ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат №010074 від 16.05.2013 року), який зазначив, що межа земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, і яка перебуває у власності гр. ОСОБА_1 співпадає з "червоною лінією" АДРЕСА_2.

Враховуючи наведене суд вважає, що висновок відповідача в оскаржуваному рішенні про недотримання позивачем детального плану території, а саме червоних ліній, не знайшло свого підтвердження та спростовується дослідженими судом доказами.

Як вже зазначено вище, згідно з положеннями Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, при цьому відмовляючи у зміні цільового призначення земельної ділянки, відповідач має навести вичерпний перелік підстав для відмови.

Наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні підстави у відмові в затвердженні проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки у зв'язку з неврахуванням та невиконанням пунктів 4 та 5 рішення XVI сесії сільської ради VII скликання від 29.08.2017 року №65-16/2017, а саме не дотримано земельного законодавства (пункт 15 Перехідних положень Земельного кодексу України) знайшли своє підтвердження в цій частині в ході судового розгляду, що свідчить про те, що таке рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому не підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 77 КАС України встановлено обов'язок доказування. Так, згідно ч. 1 цієї статті Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час судового розгляду справи, відповідач довів правовірність прийняття оскаржуваного рішення.

Оцінивши докази, які містяться у справі, щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановлені по справі обставини, а також наведені норми права, суд приходить до переконання, що поданий позов є необґрунтованим, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої - третьої статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача, а отже і про відсутність підстав для його скасування.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Михальчанської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 60440).

Відповідач - Михальчанська сільська рада (код ЄДРПОУ 04416694, вул. Героїв Майдану, буд. 37 а, с. Михальча, Сторожинецький район, Чернівецька область, 59040).

Суддя В.О. Григораш

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2018 року.