Постанова

від 21.11.2018 по справі 826/14334/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14334/16 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Степанюка А.Г.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

представника позивача Ігнатенко А.В.,

представника відповідача Негер І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олтекс до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Олтекс , звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2016 року № 0009031404, № 0009021404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Новабуд-Постач , що підтверджується належним чином складеними первинними документами. Позивач також звертає увагу, що на момент складання відповідних податкових накладних його контрагент був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, що свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано доказів приймання товару по кількості та якості, як і не надано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Також наголошується, що товарно-транспортні накладні не містять усіх необхідних реквізитів, а саме часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження товару. Крім того, місце здійснення господарських операцій не відповідає вказаному в договорі поставки.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала та просила скаргу задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2016 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Олтекс з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Новабуд-Постач за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року.

За результатами перевірки складено Акт від 25.04.2016 № 69/26-15-14-04-02/30435050, яким встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 623 954, 00 грн.;

- п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 51 427, 00 грн., в тому числі за серпень 2015 року на суму 51 427, 00 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточеного звітного (податкового) періоду, в тому числі за серпень 2015 року на суму 641 855, 00 грн.

10 червня 2016 року на підставі акту податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0009051404, яким згідно із пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, ТОВ Олтекс визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 623 954, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 623 954, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 0, 00 грн.;

- № 0009031404, яким згідно із пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.1 ст.198, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ Олтекс визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 77 140, 50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 51 427, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 25 713, 50 грн.;

- № 0009021404, яким згідно із п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 та згідно з ст. 41 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ Олтекс зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 641 855, 00 грн.

23 червня 2016 року ТОВ Олтекс подано до Державної фіскальної служби України скаргу (вих. № 15836/6) на податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0009051404, № 0009031404, № 0009021404.

17 серпня 2016 року за результатами розгляду якої, прийнято рішення № 17807/6/09-09-11-01-02-25, яким:

- скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0009051404 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати ТОВ Олтекс на користь ТОВ Новабуд-Постач ;

- податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2016 року № 0009031404, № 0009021404 залишено без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як позивач свої вимоги довів і обґрунтував належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 134.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.п. 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №8 від 31.12.1999, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду,в якому вони були здійснені.

Пунктом 11 цього ж Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №336/22868 від 28.02.2013, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ Олтекс (Покупець) та ТОВ Новабуд-Постач (Продавець) укладений Договір поставки від 01 квітня 2015 року № 01042015.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити Товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводиться в видаткових накладних, які підписуються та скріплюються печатками обох Сторін та є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктами 2.1 - 2.4 Договору встановлено, що факт передачі Товару у власність Покупця оформлюється Сторонами шляхом підписання накладних, які підписуються обома Сторонами у момент передачі-приймання Товару. Покупець несе ризик випадкової загибелі (або пошкодження) Товару лише з моменту підписання обома сторонами накладної. Моментом переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця вважається дата підписання Сторонами вищевказаної накладної. Передача Товару у власність Покупця здійснюється Продавцем на складі Продавця, який знаходиться за адресою: с. Горенка, Київської області, вул. Радгоспна, 14. Сторони в Додатках до цього Договору можуть узгодити інші умови поставки.

Пунктом 3.1, 3.2, 3.5 договору встановлено, що загальна (вартість) Товару за цим Договором визначається сумою накладних. Оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Оплата за транспортування/експедирування товару сплачується Покупцем додатково у відповідності до Акту виконаних робіт Продавця, протягом 3-х банківських днів з моменту здійснення транспортування/експедирування.

Крім того, 03 квітня 2015 року між ТОВ Олтекс та ТОВ Новабуд-Постач укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки від 01 квітня 2015 року № 01042015, за умовами якої Сторони погодили п. 2.3 Договору викласти в наступній редакції, а саме: Передача товару у власність Покупця здійснюється Продавцем на складі Продавця за адресою: с. Горенка, Київської області, вул. Радгоспна, 14, або на складі Покупця за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19 .

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Апелянт наголошує, що місцем складання видаткових накладних є м. Києв, а не с. Горенка, Київської області, що не відповідає умовам Договору поставки від 01 квітня 2015 року № 01042015.

Водночас, як наголошувалось вище, Додатковою угодою №1 від 03 квітня 2015 року до Договору поставки від 01 квітня 2015 року № 01042015 сторонами це питання погоджено. Таким чином, помилковим є покликання податкового органу, що передача товару має здійснюватися лише в м.Горенка, київської області.

Також не заслуговують на увагу посилання податкового органу на відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за №293/1318, оскільки вказана інструкція втратила чинність 01.01.2015 на підставі Наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014№987, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за N 1300/26077, Про внесення зміни до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та від 24 березня 2000 року N 61, в той час як спірні правовідносини мали місце у серпні 2015 року.

При цьому, відповідно до Акту від 03.08.2016 року № 231/26-15-14-01-01-30435050 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Олтекс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.12.2015 року , не встановлено порушення ТОВ Олтекс вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Щодо незазначення у товарно-транспортних накладних часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, слід зазначити, що предметом доказування у справі, що розглядається, є обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість формування податкових вигод позивачем. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не можуть бути єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції або непідтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

Крім того, твердження податкового органу щодо окремих недоліків товарно-транспортних накладних в якості підстави для висновку про безтоварність господарських операцій є, на думку судової колегії, помилковим, оскільки товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Позивачем даних податкового обліку за операціями з перевезення товарів на підставі договорів, укладених позивачем з ТОВ Новабуд-Постач .

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.11.2018 року у справі № 822/6312/15.

В той же час, з метою з'ясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентом ТОВ Новабуд-Постач , зокрема щодо транспортування/експедирування товару, судом першої інстанції допитано в якості свідка водія, ОСОБА_5, який підтвердив факт транспортування товару зі складу ТОВ Новабуд-Постач до складу ТОВ Олтекс .

Крім того, позивачем надано під час розгляду справи докази подальшого використання ним придбаного у ТОВ Новабуд-Постач товару (тканини), а саме: копії програм запуску у виробництво виробів (утеплювач до куртки утепленої польової) та копії видаткових накладних, виданих Міністерству оборони України, Військовій частині А2798, ТОВ Виробнича організація Харків .

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам у їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 72-75 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 77 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315, 316 , 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена 26.11.2018.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

А.Г.Степанюк