Постанова

від 20.11.2018 по справі 803/752/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1163/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Багрія В.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Смидюк Х.В.,

представника відповідача Мельника М.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства Маневицький райсількомунгосп на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Маневицький райсількомунгосп про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Плахтій Н.Б.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 06 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2018 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до Комунального підприємства Маневицький райсількомунгосп , в якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції в сумі 28500,00 грн та пеню в сумі 119,70 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відповідачем у 2017 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 28500 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 119,70 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства Маневицький райсількомунгосп на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарської санкції та пені в загальному розмірі 28619,70 грн в дохід Державного бюджету. Рішення прийняте за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні при здійсненні господарської діяльності, оскільки, створивши робоче місце для інвалідів, підприємство своєчасно не поінформувало територіальний орган зайнятості про наявне вакантне місце для працевлаштування інвалідів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство Маневицький райсількомунгосп подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що підприємство на протязі 2017 року щомісячно своєчасно подавало звітність форми №3-ПН до Маневицького районного центру зайнятості, а також інформація про наявну вакансію для інваліда 4 рази на протязі 2017 року висвітлювалась у місцевій пресі.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, КП Маневицький райсількомунгосп зареєстроване як юридична особа 29 листопада 1990 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(а.с.15-18).

28 лютого 2018 року за вхідним №1932 відповідач подав до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2017 році у відповідача фактично складала 8 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб. При цьому, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , повинна складати 1 особу. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2017 році становив 456 тис. грн(а.с.9).

Повідомленням від 13 березня 2018 року №21/11-1932 Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів проінформувало КП Маневицький райсількомунгосп про обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 28500,00 грн до 15 квітня 2018 року та роз'яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати(а.с.10). У зазначений строк відповідачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Згідно із ч. 3 ст. 18 вказаного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 того ж Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із ч. 9 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

З вищенаведеного слідує, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

Згідно із ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно із ст. 18-1 вказаного закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення , роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання вищевказаної норми, наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

В контексті положень Закону України Про зайнятість населення та Порядку на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

За правилами, визначеними ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

Вищезазначеними нормами законодавства чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

При цьому, Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН.

У контексті фактичних обставин цієї справи слід зазначити, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи слідує, що підставою для задоволення судом першої інстанції позову стала відсутність в матеріалах справи та не наведення відповідачем будь-яких доказів того, що на початку 2017 року КП Маневицький райсількомунгосп здійснило належне інформування центру зайнятості про вакантне робоче місце для інваліда та здійснення будь-яких заходів щодо працевлаштування такого.

В той же час, під час апеляційного розгляду встановлено, що відповідач був позбавлений об'єктивної можливості надати суду першої інстанції наявні у нього докази виконання ним нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому долучені до апеляційної скарги докази приймаються апеляційним судом, оскільки такі є належними у справі.

З огляду на зазначене, перевірка правильності висновків суду першої інстанції здійснюється колегією суддів з урахуванням доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі.

З матеріалів справи слідує, що у відповідача середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2017 рік становила 8 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача в цей звітний період становив 1 особа, на підприємстві не зайнято робочих місць особами, яким встановлена інвалідність.

На підтвердження виконання відповідачем нормативу, встановленого Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , в частині створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, долучено звіти форми 3-ПН за 2017 рік, які подавались щомісячно (а.с.39-52).

Крім того, КП Маневицький райсількомунгосп долучало до звітів форми №3-ПН характеристики вакансій та вимоги до претендентів.

Також, відповідачем вживались додаткові заходи щодо пошуку інвалідів для працевлаштування шляхом розміщення у засобах масової інформації оголошень про працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві (а.с.53-56).

Однак, протягом 2017 року жодна особа з інвалідністю, яка б мала необхідну освіту та кваліфікаційні вимоги згідно тих, що заявлялися у звітності форми 3-ПН, за направленням центру зайнятості не зверталися.

Таким чином, відповідачем здійснено всіх заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, інформування позивача про вказані дії та надання копії звітів про попит на робочу силу, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Фондом не надано, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 812/1136/18 та від 26 вересня у справі № 803/534/17.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Маневицький райсількомунгосп задовольнити повністю.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № 803/752/18 - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь Комунального підприємства Маневицький райсількомунгосп сплачений судовий збір в розмірі 2643,00 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні) за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням від 01 серпня 2018 року № 573 на розрахунковий рахунок УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - Казначейство України(ел.адм.подат.); МФО - 899998; рахунок отримувача - 34310206081057; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. М. Багрій В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 26 листопада 2018 року.