Рішення

від 26.11.2018 по справі 757/16985/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16985/18-ц

Категорія 58

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Ясеновенко К.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ЛАСО ШІППІНГ СЕРВІСЕЗ , про визнання припиненими трудових відносин, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати припиненими його трудові відносини з ТОВ ЛАСО ШІППІНГ СЕРВІСЕЗ з 02 квітня 2018 року в зв'язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП, мотивуючи свої вимоги тим, що його було призначено на посаду директора ТОВ ЛАСО ШІППІНГ СЕРВІСЕЗ .

На даний час учасники ТОВ ЛАСО ШІППІНГ СЕРВІСЕЗ не займаються своїм підприємством, а також не виконуються поставлені економічні завдання, та, як наслідок, він втратив матеріальну та будь - яку іншу зацікавленість у перебуванні на займаній посаді.

20 червня 2017 року ним було складено та направлено за юридичною адресою відповідача повідомлення про вихід зі складу засновників Товариства та складання повноважень директора, а також 16 березня 2018 року заяву про звільнення з роботи, однак зазначені повідомлення та заяву відповідачем отримано не було.

На його думку такими діями відповідача порушуються його трудові права, порушено його право на розірвання трудового договору та право на вільний вибір трудової діяльності.

Ухвалою суду від 30 липня 2018 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження, того ж дня учасникам справи направлено повідомлення, яким одночасно сторонам роз'яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив не подав. При цьому, Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд, приходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст.ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Судом встановлено, що відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач є керівником ТОВ ЛАСО ШІППІНГ СЕРВІСЕЗ з 15 листопада 2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, учасниками (засновниками) ТОВ ЛАСО ШІППІНГ СЕРВІСЕЗ , які відповідно і входять до складу Загальних зборів учасників, є: ОСОБА_4, 87500, АДРЕСА_1, розмір внеску до статутного фонду - 3700,00 грн.; ОСОБА_5, АДРЕСА_3, розмір внеску до статутного фонду - 3700,00 грн., а органом управління зазначеної юридичної особи є загальні збори учасників.

20 червня 2017 року позивач за юридичною адресою відповідача: АДРЕСА_2 направив повідомлення про вихід зі складу засновників Товариства та складання повноважень директора, а 16 березня 2018 року направлено заяву про звільнення з посади директора ТОВ ЛАСО ШІППІНГ СЕРВІСЕЗ , яка не була витребувана відповідачем з поштового відділення.

02 квітня 2018 року позивачем видано наказ № 2-к Про звільнення директора , яким звільнено ОСОБА_2 з посади директора з 30 березня 2018 року на підставі заяви про звільнення останнього від 16 березня 2018 року.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

Судом встановлено, що з матеріалів справи не вбачається, що трудові відносини між позивачем та відповідачем у порядку, визначеному норами КЗпП України, оформлялися, наказ про його призначення на посаду видавався, а трудова угода на яку він посилається укладалась, так і не надано останнім, як установчих документів, так і трудової книжки з відповідними записами про прийняття на посаду директора ТОВ ЛАСО ШІППІНГ СЕРВІСЕЗ .

Як зазначено вище, стаття 43 Конституції України забороняє примусову працю та надає можливість кожному заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з нормами трудового законодавства працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а роботодавець зобов'язаний у встановленому порядку його звільнити.

Право на звільнення за власним бажанням за загальним правилом мають усі без винятку працівники, незалежно від посад, які вони обіймають, та сфери їхньої діяльності.

Суть цієї підстави розірвання трудового договору полягає в тому, що за наявності бажання працівника припинити трудові відносини з конкретним роботодавцем останній зобов'язаний в установленому законом порядку звільнити цього працівника незалежно від незаінтересованості самого роботодавця в такому звільненні чи від будь-яких інших обставин.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В свою чергу, відносини з відповідачем, які позивач характеризує як трудові, є правовідношенням і його припинення може наступати лише в разі його попереднього виникнення і в процесі існування.

Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем не виникли відносини, які мають характер трудових відносин у розумінні вимог трудового законодавства, а тому правовідношення, яке не виникло, не може припинитися.

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів, відповідно до ч. 4 ст. 98 ЦК України

У відповідності до ч. 1 ст. 99 ЦК України Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію.

Поряд із цим, слід зазначити, що позивачем направлялось повідомлення за юридичною адресою Товариства, а його учасники про наміри ОСОБА_2 щодо виходу зі складу засновників за відомими з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресами повідомленими не були, а відтак, відсутні підстави стверджувати про дотримання процедури скликання директором загальних зборів учасників Товариства для розгляду його заяви про звільнення.

Таким чином, відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також відповідно до вимог ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Виходячи з зазначених обставин, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 98,99 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 23, 24, 38, 48 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ЛАСО ШІППІНГ СЕРВІСЕЗ , про визнання припиненими трудових відносин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. А. Писанець