ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2018 року
м. Харків
Справа № 632/1536/18
Провадження № 22-ц/818/ 1396 /18
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Кругової С.С.,
суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
секретаря - Кучер Ю.Ю.,
Учасники справи :
Заявник: ОСОБА_1
Особа інтересів якої стосується заява - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в особі його представника ОСОБА_3 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року, постановлену суддею Кочнєвим О.В. у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
в с т а н о в и в :
06 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 права відчудження на наступне майно:
-корпоративні права, в належному йому підприємстві - Приватне підприємство ПКЗ (ПП ПКЗ );
-корпоративні права, в належному йому підприємстві - Товариство з обмеженою відповідальністю Первомайська трикотажна фабрика ;
-земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2 га., зареєстрована 08.02.2016 року Управлінням Держгеокадастру у Первомайському районі Харківської області;
- 1/2 частка комплексу споруд, загальною площею 2881,5 кв.м., що складається з адміністративної будівлі літ. А-3 , площею 1203,20 кв.м., майстерні літ. Б-1 площею 1678,30 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
-автомобіль марки ЗАЗ, модель LANOS, 2011 року випуску, зареєстрований 06.07.2018 року, об'єм двигуна 1498.
Заява мотивована тим, що 30 травня 2014 року ОСОБА_4 у присутності свідка ОСОБА_5, взяв у заявника ОСОБА_6 в позику грошові кошти в розмірі 200000,00 грн. (що еквівалентно 16800 доларів США), які зобов'язався повернути на першу вимогу позикодавця. Також, 20.08.2014 ОСОБА_2 взяв у позику ще 174240,00 грн. (що еквівалентно 13200 доларів США). Всього ОСОБА_2 взяв у позику у ОСОБА_6 674240,00 грн. (що еквівалентно 55000 доларів США на день отримання позики).
Проте, на усну вимогу від 20.08.2014 про повернення отриманих грошових коштів ОСОБА_2 так і не повернув. В зв'язку з чим ОСОБА_6 вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року клопотання ОСОБА_6 задоволено частково.
Накладено заборону відчуження на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2 га., зареєстрована 08.02.2016 року Управлінням Держгеокадастру у Первомайському районі Харківської області; на автомобіль марки ЗАЗ, модель LANOS, 2011 року випуску, зареєстрований 06.07.2018 року, об'єм двигуна 1498.
В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що оскільки предметом розгляду зазначеної справи є повернення грошових коштів за договором позики, то вимоги заявника про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на вказане майно, є співмірними із заявленими в майбутньому позовними вимогами, адже вбачається імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у випадку не задоволення судом заяви позивача. Оскільки є відомості проте, що ОСОБА_2 бажає виїхати за межі України. В частині заяви про накладення заборони про відчудження корпоративних прав суд вважав за доцільне відмовити у зв'язку з тим, що вказані юридичні особи не є учасниками кредитних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, крім того, в разі задоволення заяви в цій частині буде вважатися, що суд вже вирішив справу по суті, також уставний фонд вказаних юридичних осіб значно більший ніж вимоги заявника.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повернути заяву про забезпечення позову заявнику ОСОБА_1
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального права, є незаконною та необґрунтованою.
В скарзі посилається на те, що доводи позивача у заяві є надуманими, такими, що не відповідають дійсності та не підтверджені жодними належними доказами, тому постановлення оскаржуваної ухвали порушує право ОСОБА_2 на розпорядження своїм майном.
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції в порушення вимог закону не було отримано довідки з адресно-довідкового бюро про місце реєстрації ОСОБА_2 також, заявник не надав доказів, що вказане зобов'язання було забезпечене порукою. Крім того, суд не викликав учасників справи для надання пояснень або доказів, якби суд викликав ОСОБА_2, останній би надав докази повернення (перерахунку) грошових коштів та відсутність боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 20 і 30 травня 2014 року та 20 серпня 2014 року ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 300000 грн. (що еквівалентно 25000 доларів США), 200000 грн. (що еквівалентно 16800 доларів США) та 174240 грн. (що еквівалентно 13200 доларів США) (а.с.11-13).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення про задоволення заявленого ОСОБА_1 позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, проте в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції до суду було надано докази відсутності спору між сторонами, тому ухвала підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням учасників справи, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Цивільний процесуальний закон не зобов"язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14 листопада 2018 року позовну заяву було залишено без розгляду.
Постановляючи ухвалу суд виходив із того, що 14.11.2018 представником позивача була подана заява про залишення позову без розгляду.
Оскільки наразі спору між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не має, боргові зобов'язання виконанні в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями підстав для забезпечення позовних вимог не має.
Оскільки, при постановленні судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову мав спір про право, проте згодом вказана обставина відпала, судова колегія вважає за необхідне скасувати ухвалу, згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367,368,п.2ч.1ст.374,п.1ч.1ст.376,382,383,384 ЦПКУкраїни суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року - скасувати.
В задоволенні заяви про забезпечення позову в оскаржуваній частині - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Головуючий С.С. Кругова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук
Повний текст складено
23 листопада 2018 року
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.11.2018 |
Оприлюднено | 27.11.2018 |
Номер документу | 78106622 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Кругова С. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні