Постанова

від 22.11.2018 по справі 274/5475/14-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/5475/14-ц Головуючий у 1-й інст. Замега О. В.

Категорія 53 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Микитюк О.Ю., Галацевич О.М.

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 274/5475/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Міського центру фізичного здоров'я населення Спорт для всіх , третя особа: ОСОБА_2, про визнання неправомірними дій щодо утримання грошових коштів із заробітку, скасування наказу № 34К від 20.05.2014 в частині проведення відрахування коштів із заробітку, стягнення коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 червня 2018 року, ухвалене суддею Замегою О.В. у м. Бердичів

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.01.2015, остаточно просив визнати неправомірними та протиправними дії відповідача щодо проведення утримання з його заробітної плати у травні 2014 року індексації в сумі 368,19 грн; визнати неправомірним, протиправним та скасувати наказ № 34К від 20 травня 2014 року в частині проведення відрахування коштів з його заробітної плати в сумі 368,19 грн; стягнути з Міського центру фізичного здоров'я населення Спорт для всіх на його користь 368,19 грн та судові витрати.

29 серпня 2016 року ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено директора Міського центру фізичного здоров'я населення Спорт для всіх - ОСОБА_2.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати, постановити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що про проведення утримання коштів з нього та інших працівників йому стало відомо 20.05.2014 на зборах Міського центру. На той час жодних наказів про вказані утримання не було. Лише після отримання відповіді на його лист він дізнався, що відповідні утримання є індексацією заробітної плати. На думку апелянта, судом першої інстанції при ухваленні судового рішення до вказаних правовідносин неправомірно застосовані положення ст. 33 ЗУ Про оплату праці , положення ЗУ Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, постанову Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 № 13, оскільки у квітні 2014 року заробітна плата була нарахована з індексацією, як і у попередніх місяцях 2014 року, а тому її виплата не може вважатися лічильною помилкою. Також, відповідачем при проведенні утримання з його заробітної плати грошових коштів в сумі 368,19 грн неправомірно застосовано положення ст. 128 КЗпП України, оскільки, враховуючи розмір його заробітної плати - 1 290 грн, можливий максимальний розмір відрахувань становить - 258,00 грн. Таким чином, із заробітної плати було проведено відрахування у більшому розмірі, ніж передбачено ст. 128 КЗпП України. Однак, на дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює фахівцем Міського центру фізичного здоров'я населення Спорт для всіх .

20 травня 2014 року наказом Міського центру фізичного здоров'я населення Спорт для всіх № 34К із заробітної плати позивача відраховано 368,19 грн, як зайво отриманої суми у зв'язку зі встановленням факту виявлення лічильної помилки (акт від 14.05.2014), допущеної при нарахуванні заробітної плати за квітень 2014 року (а.с. 21 том 1).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.

У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові(ст. 128 КЗпП України).

З матеріалів справи вбачається, що 19 травня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про лічильну помилку, що спричинила зайве нарахування і виплату заробітної плати на суму 368,19 грн та запропоновано останньому подати календарну схему повернення зайво виплачених коштів. Окрім того, позивача попереджено, що у разі ухилення від добровільного повернення, буде застосовано порядок, передбачений ст. 127 КЗпП України (а.с. 19 том 1).

У зв'язку з відмовою ОСОБА_1 ознайомитися з вказаним вище повідомленням, 20.05.2015 року комісією у складі: директора ОСОБА_2, головного бухгалтера ОСОБА_3 та головного фахівця ОСОБА_4 складено Акт про відмову від підписання повідомлення про лічильну помилку (а.с. 20 том 1).

20 травня 2014 року наказом № 34К відраховано із заробітної плати позивача 368,19 грн та цього ж дня наказ доведений до відома останнього. Проте, позивач також відмовився від вчинення підпису про ознайомлення із даним наказом, про що був складений відповідний Акт від 20.05.2014 (а.с. 21-22).

02.06.2014 ОСОБА_1 на його лист від 20.05.2014 (отриманий відповідачем 28.05.2014) Міським центром надано відповідь, в якій зазначено, що з 01.04.2014 позивача переведено на повну ставку, у зв'язку з чим оклад збільшено на 308,75 грн. Сума фіксованої індексації на оклад на 0,75 ставки складала 276,14 грн. Оскільки сума збільшеного окладу більша ніж сума індексації, позивач втрачає право на індексування заробітної плати. А тому, зайво нараховану і виплачену в квітні місяці 2014 року індексацію в сумі 368,19 грн. було утримано із заробітної плати в травні місяці 2014 року (а.с. 7 том 1).

Також, допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_3 (на той час займала посаду головного бухгалтера Міського центру) надала пояснення про те, що нею було допущено лічильну помилку при нарахуванні заробітної плати позивача за квітень 2014 року. Внаслідок використання програми іксель при нарахуванні заробітної плати виникла помилка. Після збільшення навантаження, нею в ручному режимі було внесено зміни в програму. Однак, після того, як вона ввела формулу, ці дані не зберегла. Було нараховано та сплачено позивачеві зарплату. Коли підійшов час подачі документів у казначейство, вона виявила, що допущено помилку. За наслідками цього написала доповідну записку директору. Позивача та ще одного працівника центру було попереджено про таку помилку та запропоновано затвердити календарний план повернення коштів. Позивач кошти ніяким чином не відрахував. Тому, за наказом всі кошти були відраховані наступного місяця. З іншим працівником було погоджено повернення коштів протягом чотирьох місяців. У листі, адресованому позивачеві не було вказано всіх подробиць виявлення помилки. Директором видавався один наказ про відрахування зайво нарахованої заробітної плати.

Згідно з частиною шостою статті 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України Про оплату праці , якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до підпункту 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого Постановою КМ України, від 17.07.2003 № 1078 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Згідно наявних в матеріалах справи розрахункових відомостей заробітної плати фахівця ОСОБА_1 за період з січня по квітень 2014 року та період з квітня по грудень 2014 року вбачається, що його заробітна плата з січня по березень складала: за січень 947,25 грн, індексація 276,14 грн; у лютому 868,31 грн, індексація 253,13 грн; у березні 2014 року нараховано 887,41 грн заробітної плати, 200 гривень матеріальної допомоги та 264,56 грн - індексації; у квітні 2014 року нараховано 1 235,00 грн заробітної плати та 368,19 грн, які рахуються як лічильна помилка. Вказані грошові кошти відраховані у травні 2014 року. При цьому, у квітні, травні та червні 2014 року індексація заробітної плати ОСОБА_1 не здійснювалася (а.с. 70, 116 том 1).

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди мають враховувати, що вимоги про повернення працівником сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил частини 3 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивач, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, до квітня 2014 року отримував заробітну плату із розрахунку 0,75 ставки та з фіксованим розміром індексації, а в квітні 2014 року відбулося його переведення на повну ставку заробітної плати, тобто розмір заробітної плати, як і фіксованої індексації не змінився (відбулося збільшення з 0,75 до 1,0 ставки), а тому у відповідача не змінилися підстави для нарахування та виплати індексації позивачу. Наказ № 34К про відрахування зайво виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 хоча і видано 20.05.2014, тобто в місячний строк з дня виникнення переплати, внаслідок допущеної на думку відповідача бухгалтером лічильної помилки - 14.05.2014, проте без врахування вищевказаних вимог законодавства щодо порядку нарахування та виплати індексації заробітної плати, а тому є неправомірним.

Разом з тим, звернувшись у січні 2015 року до суду із позовом про скасування наказу № 34К від 20.05.2014 позивачем пропущено строк, встановлений ст. 233 ч. 1 КЗпП України, підстав для його поновлення судом не вбачається.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання неправомірним та скасування наказу № 34К від 20.04.2014 підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про відмову у задоволенні даних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Оскільки вимоги про стягнення 368,19 грн є похідними від вимог про скасування наказу № 34К від 20.05.2014, то підстав для стягнення утриманої індексації у вказаному розмірі також не має.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 258-259, 367-368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 червня 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст складено 26.11.2018.